Рішення

від 13.06.2017 по справі 921/273/17-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2017 рокуСправа № 921/273/17-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 21037

до Фермерського господарства "Перспектива" с. Городок, Заліщицький район, Тернопільська область, 48673

про cтягнення заборгованості в сумі 121 098,35 грн.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Фермерського господарства "Перспектива" про стягнення 90 000,00 грн. - основний борг, 16 745,75 грн. - пеня, 6 939,00 грн. - 3% річних, 7 413,6 0 грн. - інфляційні нарахування за договором купівлі-продажу №ЛД 006/14 від 21.07.2014р.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 23.05.2016р. та зобов`язано сторони подати додаткові документи .

Ухвалою суду від 23.05.2017р. розгляд справи відкладено на 13.06.2017р. для надання можливості сторонам надати витребувані судом матеріали.

Позивач у процесі розгляду справи позовні вимоги підтримав. В обґрунтування заявлених вимог посилається на виконання ним умов договору купівлі-продажу та порушення грошових зобов'язань з боку відповідача, яким проведено часткове виконання грошових зобов'язань по договору, у зв'язку з чим просить стягнути суму боргу та нараховані санкції, річні та інфляційні нарахування. При цьому, просить суд звернути увагу на те , що відповідач не реагує на письмові вимоги позивача щодо оплати боргу та, що позивач не володіє результатами розгляду відповідачем акту звірки розрахунків. Стосовно порядку розрахунків за поставку товару представник позивача пояснив, що рахунки на кожну окрему частину оплати не виставлялись, а були надані відповідачу одночасно із підписанням договору та специфікації.

Відповідач витребуваного відзиву на позов не надав, від проведення звірки розрахунків ухилився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, встановив:

- між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець) та Фермерським господарством "Перспектива", в особі голови ОСОБА_2 (далі - Покупець) укладено 21.07.2014р. договір купівлі-продажу №ЛД006/14, відповідно до умов якого, сторони зобов'язалися:

- Продавець зобов'язується передати із складу у власність Покупця ,а Покупець зобов'язується прийняти на умовах само вивозу та за свій рахунок з м. Вінниця саджанці ягідних культур (товар) за найменуванням, кількістю, асортиментом, ціною зазначеною в Додатках-Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 2.1, 3.3, 7.1, 7.2 договору);

- товар постачається на умовах повної передоплати згідно цін, узгоджених Сторонами при оформленні Специфікації. Покупець проводить оплату у гривні згідно рахунків виставлених Продавцем на кожну окрему частину оплати: 1/ з передоплатою не менше 20% не пізніше 25 липня 2014 року, якщо Сторонами не було узгоджено Інше; 2/ з доплатою не менше 40% до відвантаження Товару, але не пізніше 10 серпня 2014 року; 3/ з повною оплатою не пізніше 30 вересня 2014 року, якщо Сторонами не було узгоджено інше (п.п. 5.1, 5.2 договору);

- Продавець передає Товар Покупцеві згідно спільно розроблених планів поставок, які вказуються у Специфікації (п. 6.1 договору);

- у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, передбачених ст. 5 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення таких зобов'язань. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань (п. 9.2 договору);

- договір діє з моменту його підписання до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору (п.12.1 Договору).

Додатком №001 (специфікація №001) до договору купівлі-продажу №ЛД006/14 від 21.07.2014р. сторони погодили: найменування товару (саджанці суниці Антея (Antea)), характеристику товару (А, еліта), загальну кількість (60 000 шт.) та ціну за одиницю товару (1,90 грн. без ПДВ), всього на суму 114 000,00 грн. Період поставки товару на склад Постачальника: 01-20 серпня 2014р., кінцевий термін відвантаження товару покупцю: до 31.08.2014р.

Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору купівлі - продажу, порядок укладення та виконання яких регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) .

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України та ст. ст. 173, 193 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач, на виконання умов договору, поставив товар на загальну суму 114 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-00006 від 17.08.2014р., яка підписана представниками сторін без заперечень та підписи яких, скріплені печатками.

Як свідчать матеріали справи Продавець відпустив товар без попередньої оплати, доказів виставлення рахунків на кожну окрему оплату згідно п. 5.2 договору не надав, а тому суд приймає до уваги встановлений сторонами у договорі кінцевий термін проведення оплати -30.09.2014р.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив 18.08.2014р. частково на суму 24 000,00 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком №26004115891400 від 26.08.2014р., у зв'язку з чим сума боргу, станом на 30.09.2014р., склала 90 000,00 грн.

Для досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено 30.01.2017р. лист-вимогу №б/н б/д з вимогою погашення 90 000,00 грн. заборгованості, яка залишена відповідачем без розгляду та оплати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач доказів погашення заявленої до стягнення суми боргу не надав, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по Договору купівлі-продажу №ЛД006/14 від 21.07.2014р. в сумі 90 000,00 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та неоспорені відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання у п. 9.2 умов договору відповідає розміру встановленому Законом та ч. 6 ст. 231 ГК України.

Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем грошових зобов'язань за отриманий товар у встановлений договором строк, а тому позовні вимоги в частині стягнення 15 309,86 грн. пені, нарахованої за період з 01.10.2014р. по 01.04.2015р., підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

В частині стягнення 1 435,89 грн. пені відмовляється , як неправомірно заявленої.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Заявлена позивачем до стягнення, згідно поданого ним розрахунку та визначеної в цій частині ціни позову , сума 3% річних підлягає до задоволення в сумі 6 717,00 грн. та 5 670,00 грн. інфляційних втрат (без врахування періоду липень - вересень 2014р.).

В частині стягнення 222,00 грн. річних та 1 743,60 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовляється.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору , сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір у розмірі 1 765,44 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Щодо відшкодування витрат з надання правової допомоги, то такі здійснюються господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (правова позиція, викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Позивач просить покласти на відповідача витрати понесені з оплатою послуг адвоката ОСОБА_3 в сумі 10 000,00 грн. На підтвердження наданих послуг та понесених витрат надав: договір про надання правової допомоги №б/н від 24.03.2017р., укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №644, видане на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.05.2009р. №05; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 31.03.2017р. та розрахунок до нього, згідно якого: адвокат надав юридичні послуги: складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу; кількість часу, витраченого адвокатом на складання позовної заяви - 20 год. 00 хв.; вартість 1 год. наданих адвокатом юридичних послуг - 500,00 грн.; загальна вартість наданих юридичних послуг розраховувалась наступним чином: 500,00 (грн.) х 20 (год.) = 10 000,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 31.03.2017р. про виплату ОСОБА_3 10 000,00 грн.

Суд, розглянувши подані документи, задовольняє їх в частині покладення на відповідача адвокатських послуг в сумі 5 000,00 грн., а в частині 5 000,00 грн. відмовляє, оскільки:

- згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги;

- відповідно до ст. 30 даного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При цьому, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, а тому суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" та п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Спір, який виник у справі №921/273/17-г/7 відноситься до категорії спорів про розрахунки, не є складним по відношенню до правовідносин, які стали підставою для звернення з позовом до суду. Крім того, згідно умов договору його предметом є також надання адвокатських послуг та представництва позивача в судових та інших державних органах, та інші консультативні послуги. Про те, що послуга надавалася не тільки по конкретному договору купівлі - продажу свідчить і акт виконаних робіт, згідно п.3 якого зазначена вартість складання позовної заяви про стягнення заборгованості по договору позики.

При таких обставинах, суд вважає, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру, має становити 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Перспектива" (48673, с. Городок, Заліщицький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 25345486) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. - основний борг , 15 309 (п'ятнадцять тисяч триста дев'ять) грн. 86 коп. - пеня, 6 717 (шість тисяч сімсот сімнадцять) грн. 00 коп.. - 3% річних, 5 670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп. - інфляційні нарахування, 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) 44 коп. - судовий збір та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 1 435,89 грн. пені, 222,00 грн. 3% річних та 1 743,60 грн. інфляційних нарахувань - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20 червня 2017року

Суддя М.С. Стадник