Постанова

від 10.11.2016 по справі 804/5578/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 р. Справа № 804/5578/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК про стягнення адміністративно - господарських санкцій в розмірі 176 875,93 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

31 серпня 2016 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК на користь держави в особі Державного обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 176 875,93 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон №875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій в судовому порядку.

Згідно п. 2 ч. 5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

При цьому ч.3 цієї статті встановлено десятиденний строк з дня одержання відповідачем копії ухвали про відкриття скороченого провадження у справі на подання останнім заперечень проти позову у цій справі, або його визнання.

Протягом встановленого терміну відповідачем не були подані заперечення проти позову та необхідні документи або заява про визнання позову.

Зважаючи на приписи п.3 ч.1 ст.183-2 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку скороченого провадження за наявними у справі доказами, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що відповідач на виконання вимог означеної норми закону було подано до контролюючого органу Звіт за Формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2015 рік складає 278 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 осіб, при цьому кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-ХІІ, - 11 особа.

Зважаючи на приписи ст.19 Закону №875-ХІІ, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК за 2015 рік.

Частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте в матеріалах справи відсутні відомості щодо подачі відповідачем звіти за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до відповідного центру зайнятості.

При цьому Порядком подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , який затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, передбачено необхідність подання до центру зайнятості звітів за формою №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, щомісячне подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) даним Порядком не встановлено.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з частиною 2 цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, при цьому підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 18-1 цього Закону встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний, при цьому Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом, відповідачем протягом 2015 року не подавалися звіти Форми №3-ПН до відповідного районного центру зайнятості населення про наявність у останнього в цьому періоді вакантних робочих місць безпосередньо для працевлаштування інвалідів.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні приписів ст.218 ГК України виключало б притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача правомірно, відтак позовні вимоги про їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183-2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК про стягнення адміністративно - господарських санкцій в розмірі 176 875,93 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЄФТЕК (код ЄДРПОУ 39251941) на користь держави в особі Державного обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 176 875,93 грн. (сто сімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять грн. 93 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу, з урахуванням приписів ч.8 ст.183-2 цього Кодексу, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1