Постанова

від 17.01.2017 по справі 804/9482/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. Справа № 804/9482/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003441701 від 08.08.2012 року, №0003451701 від 08.08.2012 року, №0010331701 від 19.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ, на підставі якого була проведення перевірка та за висновками якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення, скасований у судовому порядку, що призводить до відсутності правових наслідків проведеної перевірки в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, висновки акту не узгоджуються з результатами попередньої перевірки, предметом якої було взаємовідносини з усіма контрагентами, у тому числі й з ПП ОНІКС , та в них не було встановлено жодних порушень.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу №298 від 21.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ОНІКС (код ЄДРПОУ 30261354) та податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 20.07.2012 року за №718/17-2/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено:

- правочини, укладені між ФОП ОСОБА_3 та ПП ОНІКС у січні-грудні 2009 року, у січні-травні 2010 року відповідно до ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, 665, 656 Цивільного кодексу України, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- ФОП ОСОБА_3 порушено ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, укладених між ФОП ОСОБА_3 та покупцем ТОВ КОПРИГ у січні-грудні 2009 року, у січні-травні 2010 року у сумі 2 990 320,35 грн.;

- позивачем порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР Про податок на додану вартість , з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціях з ПП ОНІКС (код ЄДРПОУ 30261354) та занижено податок на додану вартість всього у сумі - 466 629,00 грн.;

- порушено п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1 ст.4. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податкові зобов'язання за січень-грудень 2009 року, за січень-травень 2010 року по операціях з ТОВ КОПРИГ (код ЄДРПОУ 33718667) у сумі 598 064,07 грн.;

- розділ ІV, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року Про прибутковий податок з громадян (із змінами та доповненнями), з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України, в частині визнання господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПП Онікс (код ЄДРПОУ 30261354) недійсними в силу того, що ПП Онікс здійснювало фіктивну діяльність, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за липень-грудень 2009 року, січень-травень 2010 року у сумі 349 972,55 грн.

На підставі висновків вказаного акта податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення: №0003441701 від 08.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на суму 349 972,55 грн.; №0003451701 від 08.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 583 286,25 грн.; №0010331701 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на суму 98 575,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що Начальником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська було винесено наказ від 21.06.2012 №298 про призначення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 21.05.2010 року по взаємовідносинам з ПП Онікс .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/7441/12 скасовано вказаний наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська №298 від 21.06.2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено: скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14.05.2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року скасовано та залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведені вище судові рішення означають, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки, а отже усі подальші дії щодо виконання вказаного вище наказу є нікчемними.

З урахуванням вищевказаного, враховуючи незаконність наказу на проведення перевірки позивача, суд доходить висновку про безпідставність висновків перевірки, за результатами якої складено акт від 20.07.2012 року за №718/17-2/НОМЕР_1, і, як наслідок, протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатом цієї перевірки.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.09.2015 року, у справі №2а/0470/12205/12 визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.08.2012 року №12098/10/17 про залишення заперечень фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 01.08.2012 року до акта перевірки без розгляду та було зобов'язано відповідача розглянути заперечення від 01.08.2012 року до акта.

На виконання вказаного вище судового рішення відповідачем було розглянуто заперечення, про що позивачу була надана відповідь у листі №5461/04-67-13-05 від 22.03.2016 року.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 податкового кодексу України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Проте в справі, що розглядається, відповідач передчасно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки лише у 2016 році податковим органом було розглянуто заперечення на акт перевірки та надано висновок про результати розгляду заперечень.

Щодо суті встановлених в акті перевірки порушень суд зазначає, що відповідачем взагалі не досліджувалися первинні документи позивача, а висновки про допущені порушення податкового законодавства зроблені на підставі вироку Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 року по справі №1-144/2011, яким ОСОБА_5 (засновник та директор ПП ОНІКС ) визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 та частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком суду встановлений факт фіктивного підприємництва - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме ОСОБА_5 було за винагороду зареєстровано декілька підприємств без мети подальшого заняття підприємницькою діяльністю.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому суд зауважує, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

З огляду на викладене, вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій. Крім того, в даному випадку вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 року господарська діяльність підприємства у кримінальній справі не досліджувалась, а вирок суду не містить посилань на будь-які господарські операції із позивачем та не встановлює їх незаконність або безтоварність.

Матеріалами справи підтверджується, що господарські відносини фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ПП Онікс підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства України, згідно яких здійснювалось постачання, отримання, оплата та оприбуткування товару (послуг).

Враховуючи викладене, висновки відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставними і необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій по укладених правочинах підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.08.2012 року №0003441701 та №0003451701, від 19.11.2012 року №0010331701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 січня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1