Постанова

від 21.06.2017 по справі 904/1106/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 904/1106/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Полякова Б.М., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року у справі Господарського суду№ 904/1106/16 Дніпропетровської області за заявоюПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" доПриватного акціонерного товариства "ФСД-Інвестментс" провизнання банкрутом, В судовому засіданні взяли участь представники:

АКБ "Конкорд"- Каукалова І.А.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року у справі № 904/1106/12 (суддя - Полєв Д.М.) припинено процедуру розпорядження майном приватного акціонерного товариства "ФСД-Інвестментс", визнано боржника банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі № 904/1106/12 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.) припинено провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції ухвалою, скаржник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі № 904/1106/16 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство), ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 41, 78 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Так, нормами ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Нормами ч. 6 ст. 106 цього ж кодексу встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "ФСД-Інвестментс " за заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" за загальною процедурою відповідно до норм Закону про банкрутство порушено 10 березня 2016 року.

Відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону про банкрутство 11.03.2016 року здійснено оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ФСД-Інвестментс ".

Ухвалою суду від 17.05.16р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, з вимогами наступних кредиторів:

1) ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" - 1 378,00 (1 черга), 8 562 710,40 грн. (4 черга);

2) ПАТ "Юніон Стандарт Банк" - 2756,00 грн. (1 черга), 79 042 717,25 грн. (4 черга), 43 109 614,15 грн. (6 черга).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, суд касаційної інстанції, виходячи з положень ч. 2 ст. 4 1 , ст.ст. 22, 91 ГПК України та норм ст. 1 Закону про банкрутство, зазначає, що правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами ст.ст. 22, 91, 106 ГПК України.

Так, відповідно до норм ч. 15 ст. 16, ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області не набули у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою була позбавлена можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

Крім того, при зверненні з апеляційною скаргою скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду, якою встановлено наявність правових підстав для переходу до ліквідаційної процедури, вирішено питання про права та обов'язки останньої.

Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Отже, у зв'язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 10, 11 Закону про банкрутство, касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на момент звернення з апеляційною скаргою податкова інспекція не набула статусу кредитора приватного акціонерного товариства "ФСД-Інвестментс" або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство.

Доводи скаржника (контролюючого органу) про те, що перехід до ліквідаційної процедури боржника перешкоджає податковій інспекції можливості вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, є необґрунтованими, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності об'єктивних підстав відповідно до Закону про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи, викладені Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області в касаційній скарзі, є необґрунтованими і не відповідають вимогам закону.

У силу приписів ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі № 904/1106/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2017 року у справі № 904/1106/16 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Б.М. Поляков

Н.Г. Ткаченко