Рішення

від 21.06.2017 по справі 903/371/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2017 р. Справа № 903/371/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Екстра"

про стягнення 253 521,50грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 21.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Екстра", в якому просить стягнути з відповідача 253 521,50грн. заборгованості за отриманий відповідачем по видатковим накладним за період з вересня 2015р. по липень 2016р. на підставі договору поставки молока №29 від 30.01.2015р. товар.

Позовні вимоги обґрунтовані частковою несплатою відповідачем отриманого ним по видаткових накладних за період з вересня 2015р. по липень 2016р. на підставі договору поставки молока №29 від 30.01.2015р. товару.

Ухвалою суду від 03.05.2017р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 30.05.2017р. на 12:00год.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2017р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 30.05.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, ухвала суду від 03.05.2017р. повернута органами поштового зв'язку із відміткою "за відсутністю адресата".

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТзОВ "Балмолоко Екстра": м. Луцьк, вул. Єршова, 11, куди і направлялася ухвала суду.

Ухвалою суду від 30.05.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі розгляд спору відкладався.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат (реєстр платіжних доручень, банківських виписок (на часткову проплату)); відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази проплати; статут.

06.06.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшов супровідний лист б/н від 01.06.2017р. (вх.№01-54/5297/17), яким він до матеріалів справи долучив копії актів звірки розрахунків за серпень 2015р., вересень 2015р. та банківських виписок за період з 21.09.2015р. по 09.09.2016р.

Позивач в судове засідання 21.06.2017р. не з'явився.

Водночас, в заяві б/н (вх.№01-54/5734/17 від 19.06.2017р.) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання 21.06.2017р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 30.05.2017р. повернута органами поштового зв'язку із відміткою "за відсутністю адресата".

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТзОВ "Балмолоко Екстра": м. Луцьк, вул. Єршова, 11, куди і направлялася ухвала суду.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за відсутністю адресата" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, письмові докази відповідач міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Іванівський Лан" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Екстра" (покупець) був укладений договір поставки молока №29, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався систематично передавати у власність покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалось попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодження), а покупець - приймати і оплачувати молоко на умовах та в порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору постачальник здійснює поставку молока на умовах EXW (Інкотермс 2010): навантаження здійснюється силами та за рахунок постачальника на транспортний засіб, наданий покупцем, або на умовах DAP (Інкотермс 2010): доставка молока на склад покупця здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. У цьому разі витрати на доставку молока вже включені до ціни молока.

Право власності на молоко переходить до покупця з моменту його приймання і визначається датою підписання представником покупця товарно-транспортних накладних.

На виконання умов даного договору за період з вересня 2015р. по липень 2016р. позивачем згідно видаткових та товарно-транспортних накладних було поставлено ТзОВ "Балмолоко Екстра", а останнім прийнято товар на загальну суму 933 521,50грн.

Відпуск та отримання товару стверджується відмітками представника відповідача (згідно довіреностей відповідача про отримання) на видаткових накладних. Накладні підписані представником відповідача без зауважень.

Згідно п.5.5 договору покупець здійснює оплату за молоко у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 100% передплатою.

Відповідно до пункту 10.1. цього договору даний договір набирає чинності з 02.02.2015р. і діє до 31.12.2015р.

Даний договір підписаний та скріплений печатками товариств.

Згідно пункту 1 додаткової угоди №1 від 22.12.2015р. до договору поставки молока №29 від 30.01.2015р., яка після належного оформлення та підписання сторонами є невід'ємною частиною договору, сторони домовилися викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами цього договору і діє до 31.12.2016р.".

Між сторонами були підписані та скріплені печатками товариств також і протоколи погодження цін за період з 11.09.2015р. по 20.05.2016р.

Відповідач за поставлений товар розраховувався частково на суму 680 000грн., що стверджується банківськими виписками за період з 21.09.2015р. по 09.09.2016р., що стало підставою для звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору поставки молока №29 від 30.01.2015р., не заперечено. Доказів розірвання, визнання договору недійсним у встановленому законом порядку суду не подано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.08.2014р. у справі №3-78гс14, 30.09.2014р. у справі №3-121гс14, 07.10.2014р. у справі 33-125гс14.

Відповідач отримав товар по видатковим та товарно-транспортним накладним за період з вересня 2015р. по липень 2016р. на суму 933 521,50грн. без зауважень. Оплату здійснив частково на суму 680 000,00грн.

Заборгованість за отриманий товар становить 253 521,50грн. стверджується договором поставки молока №29 від 30.01.2015р. з додатковою угодою №1, протоколами погодження цін, видатковими та товарно-транспортними накладними за період з вересня 2015р. по липень 2016р., довіреностями, приймальними квитанціями за період з вересня 2015р. по липнь 2016р., банківськими виписками за період з 21.09.2015р. по 09.09.2016р., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст. 193 України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог в цій частині належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 802,82грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Екстра" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Єршова, буд. 11, код 38505596)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1" (Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Іванівка, вул. Центральна, 12, код 30614060)

253 521,50грн.-заборгованості та 3 802,82грн.-витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

22.06.2017

Суддя С. В. Бондарєв