Рішення

від 22.06.2017 по справі 910/6517/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2017 Справа № 910/6517/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРАДА ІНВЕСТБУД", м. Дніпро

про стягнення 117 214,13 грн

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРАДА ІНВЕСТБУД" (далі - відповідач) про стягнення 117 214,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 260/801 найму нежитлового приміщення від 01.10.2016, в частині внесення плати за оренду приміщення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 910/6517/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 06.06.2017.

06.06.2017 до суду від позивача надійшли:

- власне письмове підтвердження того, що станом на 31.05.2017 заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився;

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору;

- докази направлення на адресу відповідача ОСОБА_1 звірки розрахунків;

- заява про розгляд справи без участі повноважного представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 відкладено розгляд справи на 21.06.2017.

21.06.2017 повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.49-51).

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА" (далі - позивач, наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТРАДА ІНВЕСТБУД" (далі - відповідач, наймач) було укладено договір № 260/801 найму нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого наймодавець передає, а наймач приймає в користування без права викупу нежитлове приміщення (кімната № 801), яке є колективною власністю Національної спілки художників України, корисною площею 95,0 кв.м, загальною площею 99,56 кв.м., балансовою вартістю найманого майна 575620,20 грн., у складі 1 (однієї) кімнати, необхідного для статутної діяльності наймача, розташоване за адресою: України, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5.

Плата за наймання приміщення по цьому договору визначена розрахунком вартості найму приміщення (Додаток № 2) і складає суму 19 456,00 грн., без урахування ПДВ (п. 1.7 Договору).

Згідно з пунктами 1.8, 1.9 Договору розрахунком вартості найму приміщення (Додаток № 2) враховані комунальні послуги, крім послуг теплопостачання та обслуговування інженерних мереж. Послуги теплопостачання наймач сплачує додатково в опалювальний сезон пропорційно займаній площі за централізовано встановленими тарифами.

Наймач компенсує витрати по електроенергії згідно з показниками лічильників наймодавцю. В разі відсутності лічильника вартість витрат визначається по потужності електроприладів, що використовуються, та частки загальних витрат на освітлення.

За умовами п. 3.2 Договору плата по найму за поточний місяць, розмір якої визначено в пункті 1.7 цього договору, сплачується наймачем протягом 5 банківських днів після отримання рахунку від наймодавця, але не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.14 Договору у разі затримки грошових надходжень на рахунок наймодавця по цьому договору у зв'язку з простроченням оплати з вини наймача останній сплачує пеню, обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Строк дії договору обчислюється з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (п. 7.1 Договору).

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав в користування відповідача, без права викупу, нежитлове приміщення (кімната № 801), розташоване за адресою: України, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5, що підтверджує Акт приймання-здачі нежитлового приміщення від 01.10.2016.

Як зазначає позивач, 27.12.2016 відповідач звернувся до нього з проханням надати відстрочку зі здійснення оплати за Договором, на що позивач погодився.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, 10.02.2017 позивачем на підставі п. 5.1.4, 5.7.3 було розірвано Договір з відповідачем шляхом надіслання останньому повідомлення № 01-046-12 від 10.02.2017.

В порушення умов Договору відповідач не виконав свої фінансові зобов'язання з внесення плати за оренду нежитлового приміщення, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 105 961,95 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, в частині своєчасного та повного розрахунку за оренду приміщення, позивачем на підставі п.4.14 Договору була нарахована пеня у розмірі 8 872,68 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 594,11 грн. та 3% річних у розмірі 785,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оренду приміщення у розмірі 105 961,95 грн., пеню у розмірі 8 872,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 594,11 грн., 3% річних у розмірі 785,39 грн., а всього 117214,13 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того,відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував .

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 2 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 105 961,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 594,11 грн., розрахунок яких судом був перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 785,39 грн., розрахунок яких судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки відповідно до п. 3.2 Договору плата за найм сплачується не пізніше 10 числа поточного місяця, тобто 10 число відповідного місяця не повинне включатися в період часу прострочення виконання зобов'язань, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Після перерахунку, проведеного судом в системі "Законодавство", з урахуванням вищевказаного висновку, 3% річних складають 762,27 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 762,27 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище, пунктом 4.14 Договору визначено, що у разі затримки грошових надходжень на рахунок наймодавця по цьому договору у зв'язку з простроченням оплати з вини наймача останній сплачує пеню, обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі п. 4.14 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 8 872,68 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки відповідно до п. 3.2 Договору плата за найм сплачується не пізніше 10 числа поточного місяця, тобто 10 число відповідного місяця не повинне включатися в період часу прострочення виконання зобов'язань, за який здійснюється стягнення пені.

Після перерахунку, проведеного судом в системі "Законодавство", з урахуванням вищевказаного висновку, пеня складає 7 132,54 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 7 132,54 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРАДА ІНВЕСТБУД" (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна ОСОБА_2АДРЕСА_1; фактична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5, офіс 801, код ЄДРПОУ 37539844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИСТЕЦЬКА ПАЛІТРА" (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5, код ЄДРПОУ 40840682) суму заборгованості у розмірі 105 961,95 грн. (сто п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна грн. 95 коп.), пеню у розмірі 7 132,54 грн. (сім тисяч сто тридцять дві грн. 54 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1594,11 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири грн. 11 коп.), 3% річних у розмірі 762,27грн. (сімсот шістдесят дві грн. 27 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1731,76 грн. (одна тисяча сімсот тридцять одна грн. 76 коп).

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.06.2017.

Суддя ОСОБА_3