Рішення

від 21.06.2017 по справі 904/6030/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2017 Справа № 904/6030/17

За позовом Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", смт. Слобожанське

до Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, м.Новомосковськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровської області, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про зобов'язання включити кредиторські вимоги на суму 2 137 817,90 грн. до проміжного ліквідаційного балансу

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 22.02.2017

від відповідача ОСОБА_2, представник за довіреністю № 99-406-99.8-1846/2-17 від 31.05.2017

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області (далі - відповідач) про зобов'язання Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги на суму 2 137 817,90 грн. за договором № 297 від 17.09.2013 до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовився включити кредиторські вимоги на суму 2 137 817,90 грн. за договором № 297 від 17.09.2013 до проміжного ліквідаційного балансу та не повідомив позивача про ліквідацію підприємства відповідача.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 904/6030/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 15.06.2017; залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 відкладено судове засідання на 21.06.2017.

21.06.2017 до суду від позивача надійшли додаткові докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

Повноважні представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання не з'явилися, витребувані документи до суду не надали. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників третьої особи-1 та третьої оосби-2 за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2013 між Державним підприємством "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", назва якого змінена на "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" згідно з наказом Держгеокадастру № 21 від 31.01.2017 "Про приведення назви державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у відповідність із вимогами законодавства" (далі - позивач, виконавець) та Управлінням Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області відповідно до наказу Держгеокадастру № 542 від 25.09.2015 "Про питання діяльності Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 297 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовнику інженерні послуги (проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності) на території Новомосковського району Дніпропетровської області, а замовник зобов'язаний прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.4 Договору результатом роботи є технічна документація із землеустрою (71.12.1 - послуги інженерні), відповідно до Технічного завдання (Додаток № 1 до Договору), яке є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.09.2013) ціна договору становить 3 054 025,57 грн., у тому числі ПДВ - 509 004,26 грн. у відповідності з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 3) та Кошторисом (Додаток № 4), що є невід'ємними частинами цього договору.

По завершенню виконання кожного етапу послуг, протягом 3-х робочих днів виконавець готує ОСОБА_1 приймання-передачі наданих послуг і надає його замовнику (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 3 054 025,57 грн., що підтверджується:

- ОСОБА_1 № 1 від 23.10.2013 на загальну суму 916 207,67 грн.;

- ОСОБА_1 № 2 від 03.12.2013 на загальну суму 2 107 277,66 грн.;

- ОСОБА_1 № 3 від 25.12.2013 на загальну суму 30 540,24 грн.

Позивач зауважує, що відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 916 207,67 грн., що підтверджує виписка по рахунку № 26005710634403 від 27.09.2013 (а.с. 65). Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 2 137 817,90 грн.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що між сторонами були підписані двосторонні акти звірки, згідно з якими відповідач не заперечує наявність заборгованості у розмірі 2 137 817,90 грн. станом на 01.01.2014 та 01.11.2015 (а.с. 25, 26).

Листом за вих. № 01-07/319 від 15.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив включити до реєстру кредиторів та задовольнити вимоги щодо оплати заборгованості за договором № 297 від 17.09.2013 у сумі 2 137817,90 грн. у повному обсязі; надати повідомлення про ліквідацію у тому числі опубліковане у засобах масової інформації; підписати, скріпити печаткою та направити на адресу позивача акт звірки заборгованості за договором № 297 від 17.09.2013 (а.с. 27, 28).

У відповіді за вих. № 99-406-99.8-1328/2-17 від 10.04.2017 відповідач зазначив, що позивачем було пропущено строк заявлення кредиторських вимог, оскільки 15.01.2017 сплинув встановлений комісіями з ліквідації строк заявлення вимог кредиторами.

На думку позивача, вказана обставина свідчить про протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку щодо визнання заборгованості перед позивачем та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу, що є причиною виникнення спору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов'язати Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги на суму 2 137 817,90 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав, заявлені позовні вимоги не визнав виходячи з того, що оприлюднення інформації про рішення щодо припинення, а також строк для заявлення кредиторами своїх вимог було здійснено на сайті https://usr.minjust.gov.ua/ua/publication_info 15.11.2016. Позивач не звертався до ліквідаційної комісії, а одразу звернувся до суду чим порушив вимоги ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 297 від 17.09.2013 на суму 2 137 817,90 грн., оскільки:

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу може відноситись часткове погашення самим боржником основного боргу у розмірі 916 207,67 грн.

- В матеріалах справи наявні ОСОБА_1 приймання-передачі виконаних робіт, які підписані без будь-яких зауважень та претензій з боку відповідача. Таким чином, суд вважає, що відповідач підтвердив факт надання послуг на визначені в ОСОБА_1 суми.

- В матеріалах справи містяться ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014 та станом на 01.11.2015, які також підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та претензій. Таким чином, суд вважає, що відповідач визнав суму боргу перед позивачем.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, законодавством передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення в обов'язковому порядку здійснюється публікація відповідного повідомлення, у якому встановлюється строк на заявлення кредиторами своїх вимог. При цьому, цей строк становить від двох до шести місяців з дня такого опублікування. Кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в особі ліквідаційної комісії було здійснено публікацію в порядку, передбаченому ст. 105 Цивільного кодексу України, та встановлено строк для пред'явлення вимог кредитора - 2 місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, тобто граничний строк подачі заяв кредиторів відповідача - 15.01.2017.

Позивач звернувся з грошовими вимогами до відповідача після 15.01.2017, а саме 15.03.2017, тому вони були залишені відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що несвоєчасне заявлення позивачем (кредитором) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації відповідача (боржника) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Крім того, такі вимоги є зобов'язанням ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.08.2012 у справі №38/343пн).

Враховуючи викладене, беручи до уваги існування заборгованості відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області в особі ліквідаційної комісії (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39967357) включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 42, код ЄДРПОУ 00689177) у розмірі 2 137 817,90 грн. (два мільйони сто тридцять сім тисяч вісімсот сімнадцять грн. 90 коп).

Стягнути з Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39967357) на користь Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Сухомлинського, буд. 42, код ЄДРПОУ 00689177) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.06.2017

Суддя ОСОБА_3