Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/7825/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/7825/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР

про стягнення 56 749,79 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Каракоця О.Р. за довіреністю № 5384-К-О від 09.03.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР (відповідач) про стягнення 56 749,79 грн. заборгованості за Договором б/н від 26.02.2014 банківського обслуговування, з яких: 55 686,83 грн. - заборгованість за кредитом; 736,30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 326,66 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору б/н від 26.02.2014 банківського обслуговування відповідачу позивачем було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26007052420748 та здійснено овердрафтове обслуговування відповідача у межах ліміту 1 000 000,00 грн. Проте в порушення умов вказаного договору відповідач у встановлений строк заборгованість не погасив, станом на 10.04.2017 заборгованість відповідача за Договором б/н від 26.02.2014 склала 56 749,79 грн., яка визначена позивачем до стягнення з відповідача та яка складається з 55 686,83 грн. заборгованості за кредитом; 736,30 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань за договором, позивач визначив до стягнення з відповідача також пеню в сумі 326,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7825/17 та призначено розгляд справи на 19.06.2017 об 11:20 год.

13.06.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд винести ухвалу, якою забезпечити позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР про стягнення 56 749,79 грн. шляхом накладення арешту на рухоме майно боржника, а саме: транспортний засіб SCHMITZ , модель SCS 24, 2003 року випуску. В якості додатків до заяви позивач надав суду копію інформації з Порталу державних послуг щодо транспортних засобів, зареєстрованих за відповідачем та платіжне доручення на підтвердження оплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 19.06.2017, з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.05.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

При цьому поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2017 про порушення провадження у справі № 910/7825/17 було направлене відповідачу за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР .

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.06.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 13.06.2017 через відділ діловодства суду, про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно заяви б/н від 08.06.2017 про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР , а саме: транспортний засіб SCHMITZ , модель SCS 24, 2003 року випуску .

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що протягом тривалого часу відповідач належним чином не виконує зобов'язання із погашення заборгованості за Договором б/н від 26.02.2014 банківського обслуговування. Вказана обставина, на думку позивача. Свідчить про те, що відповідач і надалі буде ухилятись від виконання взятих на себе зобов'язань, може призвести до реального утруднення виконання рішення у даній справі.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (із змінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 2) (надалі - постанова пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16), відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Там же зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову ;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3 вищенаведеної постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Судом встановлено, що фактично позивач звернувся до господарського суду з позовом майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР 56 749,79 грн. заборгованості за Договором б/н від 26.02.2014 банківського обслуговування.

Разом з тим, з доводів, наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, а рівно зі змісту наданих представником позивача в судовому засіданні 19.06.2017 усних пояснень, не вбачається наявності зв'язку між визначеними позивачем заходами до забезпечення позову (накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР , а саме: транспортний засіб SCHMITZ , модель SCS 24, 2003 року випуску) і предметом позовної вимоги у справі № 910/7825/17, а рівно, позивачем не доведено суду, яким чином визначені ним заходи до забезпечення позову будуть спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову у справі № 910/7825/17 про стягнення 56 749,79 грн. заборгованості за Договором б/н від 26.02.2014 банківського обслуговування.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, доказів того, що невжиття визначених ним у заяві про забезпечення позову заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі № 910/7825/17.

За таких обставин, позивачем не доведено суду пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, а рівно ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду з визначеним позивачем предметом позову у разі задоволення цього позову та невжиття заходів забезпечення позову згідно заяви позивача, а тому підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.06.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (www.privatbank.ua), даний банк, що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг. Отже, наведені Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

26.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР (відповідач, позичальник) звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (позивач, Банк) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заявою про відкриття рахунку, яка містить зразок підпису уповноваженої особи позичальника (далі - Заява).

У Заяві зазначено, що підписавши заяву, позичальник погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті Банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши Заяву, позичальник в порядку діючого законодавства засвідчив свою згоду на ведення з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Своїм підписом Клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Сторони узгодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів та додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт Банку (www.pb.ua або інший інтернет-/ sms-ресурс, зазначений банком).

Отже, враховуючи вищевикладене, підписана відповідачем 26.02.2014 Заява зі зразком підпису уповноваженої особи відповідача разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (www.privatbank.ua) складають Договір банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014 (далі - Договір або Договір банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014).

Відповідно до Договору банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014 відповідачу було відкрито поточні рахунки (в гривнях, євро та доларах США) та карточний рахунок (в гривнях), серед яких поточний рахунок (в гривнях) № 26007052420748.

Згідно з п. 1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у на ціональній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі - Інструкція), умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Ін струкції.

Пунктом 1.6 Інструкції передбачено, що порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Так, істотні умови кредитування, а саме: умови надання, використання та обслуговування овердрафтового кредиту, визначені в розділі 3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови, Договір).

Пункт 3.2.4.1.1 Умов визначає, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснити овердрафтове обслуговування позичальника, яке у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, зазначеному у Заявці, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно з п. 3.2.4.1.3 Договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.2.4.1.3 Умов, ліміт, за умовами Договору, - сума грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується оплачувати розрахункові документи позичальника понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується за затвердженою внутрішньо-банківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії, на підставі непогашеної/их відкритої/их вантажної/их митної/их декларації/й, очищеної/их від передоплати, з урахуванням якості роботи позичальника з експорту та інших показників відповідно до внутрішньо-банківськими нормативами і нормативними актами НБУ.

В період дії Договору ліміт перераховується Банком не менше одного разу на місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, а також в разі настання умов, викладених в п. 3.2.4.2.3.4 Договору. Ліміт змінюється без підписання договорів про внесення змін до Договору (якщо інше не буде погоджено сторонами), про що Банк направляє позичальнику повідомлення Банку із зазначенням розміру і дати зменшення або збільшення ліміту.

Відповідно до Договору банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014, Банком було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача № 26007052420748 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, а саме: овердрафтовий кредит в межах ліміту у розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.2.4.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня позичальник сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Розмір ставки встановлений у п. А.5 Договору. Порядок розрахунку відсотків:

- По першому дню використання кредиту відсотки розраховуються за процентною ставкою інтервалу 1-3 дня (п. 3.2.4.4.1.1 Умов).

- У разі непогашення кредиту після закінчення 3 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 4 - 7 днів (п. 3.2.4.4.1.2 Умов).

- У разі непогашення кредиту після закінчення 7 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 8 - 15 днів (п. 3.2.4.4.1.3 Умов).

- У разі непогашення кредиту після закінчення 15 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16 - 30 днів (п. 3.2.4.4.1.4 Умов).

- У разі непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 31-го дня встановлюється підвищена процентна ставка, визначена в п. 3.2.4.4.2 Договору (п. 3.2.4.4.1.5 Умов).

Пунктом 3.2.4.4.2 Умов встановлено, що, відповідно до ст. 212 ЦК України, в разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами. 3.2.4.1.4, 3.2.4.1.5, 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.2.4, 3.2.4.2.2.5, 3.2.4.2.3..4, 3.2.4.2.2.15 Договору, позичальник сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. А.6 Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов Договору, встановленого п. А.3 Договору).

Пунктом 3.2.4.5 Умов визначено відповідальність сторін.

Зокрема, відповідно до п.п. 3.2.4.5.1 п. 3.2.4.5 Умов, у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.4.2.2.2, 3.2.4.4.1, 3.2.4.4.2, 3.2.4.4.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.4.1.2., 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.3.4 Договору, позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. А.3 Договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.6 Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня здійснюється в гривні. Сторони домовились, що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. У разі зменшення Банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору, Банк на свій розсуд вибирає телекомунікаційний спосіб доставки інформації та повідомляє позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення ПК Приват24 , SMS-повідомлення. При цьому додаткові узгодження сторін не потрібні.

У п. 3.2.4.6.1 Умов зазначено, що овердрафтове обслуговування позичальника здійснюється з моменту подачі позичальником в Банк Заявки та отримання кредиту і з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання коштів у рамках овердрафтового обслуговування в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Позивач стверджує, що з огляду на порушення відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014, останній станом на 10.04.2017 має заборгованість в загальній сумі 56 749,79 грн., яка складається з: 55 686,83 грн. заборгованості за кредитом; 736,30 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014 позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу овердрафтовий кредитний ліміт, що підтверджується матеріалами справи, а саме: випискою про рух коштів за поточним рахунком № 26007052420748 ТОВ УКРТОРГЦЕНТР за період з 03.12.2015 по 05.04.2017.

При цьому вищенаведеною випискою про рух коштів підтверджується, що відповідач неодноразово здійснював за рахунок овердрафтового кредитного ліміту покупку товарів, видачу готівкових коштів, погашення комісії за користування кредитним лімітом згідно договору банківського обслуговування, погашення комісії по кредитному договору, іншої комісії, погашення заборгованості, тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зокрема, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, відповідач належним чином не виконав умови Договору банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014, внаслідок чого станом на 10.04.2017 за відповідачем рахується та є непогашеною на даний час:

55 686,83 грн. - заборгованість за кредитом;

736,30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованостей і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 3.2.4.5.1 п. 3.2.4.5 Умов, у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.4.2.2.2, 3.2.4.4.1, 3.2.4.4.2, 3.2.4.4.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.4.1.2., 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.3.4 Договору, позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. А.3 Договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.6 Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня здійснюється в гривні.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2.4.5.4 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.4.5.1, 3.2.4.5.2, 3.2.4.5.3, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано позичальником.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені станом на 10.04.2017, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, а відтак, позовна вимога про стягнення 326,66 грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належними засобами доказування не спростував обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову, судовий збір в розмірі 1600,00 грн. покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТОРГЦЕНТР (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21; ідентифікаційний код 39099157) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) 55 686,83 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 83 коп.) заборгованості за кредитом, 736,30 грн. (сімсот тридцять шість гривень 30 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 326,66 грн. (триста двадцять шість гривень 66 коп.) пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2017.

Суддя Гумега О.В.