Рішення

від 12.06.2017 по справі 917/448/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017 р. Справа №917/448/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА", 01133, вул.Кутузова,буд.18/7 кім.417, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, а/с 447

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА", 36039, м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 57

про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу у розмірі 10 000 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 30.09.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.01.2017 р.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про відшкодування завданих збитків за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 95594 від 25.12.2015 р. у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідальність за стан вантажу повністю покладається на Відправника, Актом приймання-передачі вантажу від 23.01.2017р. зафіксоване неналежне пакування вантажу, а саме не закріплення скла всередині обрештування та незабезпечення пом"якшувальним матеріалом місць контакту скла з обрештуванням, внаслідок чого скло при перевезенні могло вільно переміщатися та вдарятися об упаковку. Виявити неякісне пакування та пошкодження скла перевізник при прийнятті шляхом візуального огляду не міг, оскільки згідно договору всю відповідальність за пакування несе відправник, вантаж передано повністю запакованим і обмотамим стрейч-плівкою та фірмовою стрічкою. Відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 314 ГК України та п. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР за пошкодження або псування вантажу збитки при перевезення вантажу відшкодовуються в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА") та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" (ТОВ "НОВА ПОШТА") 25 грудня 2015 року укладено Договір №95594 про надання послуг з організації перевезення відправлень.

За умовами Договору, Експедитор (ТОВ "НОВА ПОШТА") зобов"язується за плату та за рахунок Замовника (ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА") організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов"язаних з організацією перевезення відправлення, а Замовник зобов"язується їх прийняти і оплатити на умовах, визначених договором.

Прийняття Експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформлюється експрес-накладною (п.2.5).

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє протягом одного року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов"язань згідно з цим договором. У разі якщо ні одна із Сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону про припинення дії Договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п.8.1).

Відповідно до експрес -накладної №20400039039161 від 17.01.2017р. Відправник (ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА") передано для перевезення з м.Бровари до м.Львів скло автомобільне, вагою 12 кг., об"ємною вагою 101,56 кг., оголошена вартість 10000 грн. Пакування вантажу було здійснено у прозору стрейч плівку з надписами "скло" та закріплено обрештуванням.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 23.01.2017р. та Бланку огляду/відмови від відправлення Отримувач - ТОВ Статус МКС" відмовився від отримання вантажу у зв'язку з його пошкодженням, а саме: кут скла був незначно надбитий, але скло повністю втратило свою функціональність і не може бути використане.

ТОВ "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" 24 січня 2017 року направило на адресу ТОВ "НОВА ПОШТА" вимогу про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у розмірі 10 000,00 грн. Вказану вимогу Експедитор відхилив, мотивуючи неналежним здійсненням пакування.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За ч.ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як з'ясувалося при прийманні вантажу, останній доставлено у неналежному стані, який, за твердженням позивача, є непридатним для його подальшого використання за призначенням, а тому Одержувач відмовився приймати вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору виникли правовідносини, пов'язані зі стягненням з перевізника збитків, завданих внаслідок пошкодження вантажу під час його перевезення транспортним засобом.

Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення (ч.ч. 2, 3 ст. 310 ГК України).

Пунктом 72 Статуту автомобільного транспорту Української РСР передбачено, що одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу. Вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу лише в тому випадку, коли якість вантажу внаслідок псування або пошкодження, за які автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність, змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового використання його за прямим призначенням. Вантажоодержувач зобов'язаний зробити запис у товарно-транспортній накладній про відмовлення прийняти вантаж і завірити цей запис підписом та печаткою (штампом).

Судом встановлено, що Одержувач відмовився приймати вантаж у зв'язку з погіршенням його якості та неможливістю використання за призначенням про що зазначено в Акті приймання приймання-передачі від 23.01.2017р.(а.с 11) та Бланку огляду/відмови від відправлення від 23.01.2017р. (а.с.13). Як вбачається з акта від 23.12.2017 року, наданого позивачем, надбитий кут лобового скла. Причина пошкодження не встановлена.

Огляд здійснювався в момент отримання/відправлення, Акт та Бланк підписані представниками ТОВ "НОВА ПОШТА".

Позивач направив відповідачу претензію, яку відповідач відхилив.

Правовідносини, що виникають з перевезення вантажу, регулюються главою 64 ЦК України.

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій).

Стаття 924 ЦК зберігає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016р. у справі № 6-2086цс15.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

У відповідності до матеріалів справи відповідач прийняв вантаж до перевезення, що підтверджено експрес-накладною ( а.с.12). Пакування вантажу було здійснено у прозору стрейч плівку з надписами, здійсненими маркером скло , обмотано фірмовою жовтою стрічкою ТДС з аркушем паперу з надписом СКЛО та закріплено дерев'яним обрешетуванням. Сама упаковка та її маркування відповідало вимогам до упаковки та маркуванні вантажу, які визначенні в п.5,7 Правил Перевозки вантажів автомобільним транспортом України, затвердженних наказом Міністерства транспорту України № 363 за 1997 рік.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до п.п. 8.6., 8.7., 8.8, 8.20.-8.22. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником. Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою.

Водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Вантажовідправник на вимогу водія зобов'язаний усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу.

Із системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що прийнявши вантаж до перевезення без будь-яких заперечень щодо завантаження, відповідності кріплення і т.д., у відповідача виникла відповідальність за збереження вантажу до моменту передання його замовнику.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які могли б свідчити про відсутність його вини та відповідальності за збереження вантажу під час перевезення, обов"язок доведення невинуватості перевізника покладається безпосередньо на нього вимогами законодавства, що регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до пункту п. 136 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах: б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість. Автотранспортні підприємства і організації поряд з відшкодуванням встановленого збитку, зв'язаного з втратою, недостачею, псуванням або пошкодженням вантажу, що перевозиться, повертають провізну плату, стягнену за перевезення втраченого, невистачаючого, зіпсованого або пошкодженого вантажу, якщо ця плата не входить в ціну вантажу.

Вартість вантажу визначається, виходячи з загальної суми рахунку вантажовідправника (п. 137 Статуту автомобільного транспорту Української РСР).

У силу вимог ч.ч. 1-4 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Стаття 924 ЦК зберігає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Матеріалами справи підтверджується і не оспорюється сторонами та обставина, що поставлений Відповідачем вантаж містять пошкодження і у зв'язку з чим до подальшого застосування за призначенням непридатний, Отримувач від його отримання відмовився.

Відповідно до експрес-накладної вартість вантажу складає 10 000,00 грн.

Тому, сума до відшкодування становить 10 000,00 грн. та відповідно норм законодавства, підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідач, всупереч вимог статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України не довів належним чином своїх заперечень, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з Відповідача збитків в сумі 10 000,00 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" (36039, м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 57, код ЄДРПОУ 31316718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (вул.Кутузова,буд.18/7 кім.417, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37001696) збитки в розмірі 10 000,00 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.06.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.