Рішення

від 20.06.2017 по справі 920/460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2017 Справа № 920/460/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/460/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ , м. Суми,

до відповідача - Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету, м. Путивль, Сумської області,

про стягнення 169 815,34 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 156 від 30.12.2016,

відповідача - не з'явився

Суть спору: відповідно до поданого позову, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за постачання природного газу на загальну суму 169 815,34 грн., в тому числі: 158 166, 83 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 3 956, 88 грн. - інфляційні витрати, 766,41 грн. - 3 % річних та 6 925,22 грн. пені, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 547,23 грн.

До суду від відповідача надійшло клопотання № 389 від 06.07.2017р. в якому просить розглядати справу без участі представника, про дату, місце розгляду справи повідомлені належним чином, проти позовних вимог не заперечують.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2017 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 11410QАі74ВВ016 (далі - договір), відповідно до якого (пункт 1.1 договору), позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачеві (споживачу) у 2017 році природний газ в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а відповідач (споживач) зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки, та порядку, що визначні договором.

За січень-березень 2017 року позивачем відповідачеві поставлено природного газу на загальну суму 233 345,77 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі природного газу № СМЗ00001669 від 31.01.2017 року, № СМЗ00003374 від 28.02.2017 року, № СМЗ00005148 від 31.03.2017 року які підписано сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 23-25).

Відповідно до умов пункту 4.2.1 договору, 50% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного звітного місяця, наступного за звітним шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми, визначеної двостороннім актом прийому - передачі газу.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 24 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень вищевказаного договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410QАі74ВВ016 від 24.01.2017 року, позивач за січень-березень 2017 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 233 345,77 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № СМЗ00001669 від 31.01.2017 року, № СМЗ00003374 від 28.02.2017 року, № СМЗ00005148 від 31.03.2017 року, але відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 11.05.2017 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 158 166,83 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 11410QАі74ВВ016 від 24.01.2017 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу № СМЗ00001669 від 31.01.2017 року, № СМЗ00003374 від 28.02.2017 року, № СМЗ00005148 від 31.03.2017 року, які підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 158 166, 83 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410QАі74ВВ016 від 24.01.2017 року, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних збитків 3 956, 88 грн. за лютий-квітень 2017 року та 3 % річних в сумі 766,41 грн. за період з 11.02.2017 року по 11.05.2017 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в сумі 3 956, 88 грн., 3 % річних в сумі 766,41 грн. за період з 11.02.2017 року по 11.05.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Зокрема, пунктом 6.2.1 договору встановлено відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, відповідно до якого, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені у розмірі 6 925,22 грн. нарахована позивачем за період з 11.02.2017 року по 11.05.2017 року правомірно та обґрунтовано.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 6 925,22 грн. нарахованої позивачем за період з 11.02.2017 року по 11.05.2017 року підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу Сумського національного аграрного університету (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Миколи Маклакова, буд. 80, ідентифікаційний код 26378256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ (40000, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, ідентифікаційний код 39586236) основний борг в сумі 158 166,83 грн., інфляційні збитки в сумі 3 956, 88 грн., 3 % річних в сумі 766, 41 грн., пеню в сумі 6 925,22 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 547,23 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2017.

Суддя ОСОБА_2