Рішення

від 06.06.2017 по справі 910/4781/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р.Справа № 910/4781/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Про" (м. Харків) про стягнення 1074497,60 грн., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.04.2017 р.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (надалі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Про" (надалі - відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 1074497,60 грн., в тому числі штраф в розмірі 97681,60 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару за договором №151215-01 від 15.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2017 р. по справі №910/4781/17 було встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1002402851 станом на 29.03.2017 р. відповідач змінив повне найменування, з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Фід Київ" на товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Про", а також місцезнаходження, в зв'язку з чим було передано позовну заяву позивача з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2017 р. для розгляду даної справи призначено суддю Ольшанченко В.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2017 р. була прийнята позовна заява до розгляду, порушено провадження у справі.

22.05.2017 р. розгляд справи був відкладений на 06.06.2017 р. о 12:00 год.

Позивач надав заяву про залучення документів, в якій просить приєднати до матеріалів справи документальний розрахунок суми позовних вимог та врахувати його при розгляді справи по суті.

Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.

Позивач надав письмові додаткові пояснення до позовної заяви, в яких вказує, що при підготовці детального розрахунку суми заборгованості ним виявлено технічні помилки у акті звіряння розрахунків станом на 19.04.2017 р., в зв'язку з чим позивачем підготовлено та направлено відповідачу акт звіряння розрахунків станом на 30.05.2017 р. Також, позивач зазначає, що у наданих суду документах відсутня додаткова угода за №14. Ця додаткова угода фактично не існує, сторонами не підписувалась. Отже, в зв'язку з її відсутністю, у сторін не виникало згідно неї ніяких договірних зобов'язань.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач згідно зі ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1002402851 станом на 29.03.2017 р., про що свідчить довідка підприємства зв'язку з відміткою про повернення поштового відправлення за закінченням строку його зберігання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.12.2015 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №151215-01 (надалі - договір), за яким продавець (відповідач) зобов'язується поставити сільськогосподарську продукцію - висівки пшеничні українського походження (надалі - товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, погоджених з покупцем і зазначених у додаткових угодах до цього договору, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти товар і здійснити за нього розрахунок.

Відповідно до п. 2.3 договору загальна вартість поставленого за цим договором товару (включаючи ПДВ) та ціна договору визначається на підставі сумарної вартості поставленого товару за весь період дії цього договору згідно додаткових угод до договору та видаткових накладних на товар.

Згідно з п. 4.1 договору, умови поставки товару: асортимент, кількість, ціна, загальна вартість, строк та місце поставки товару визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% передплату вартості товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі рахунку.

Відповідно до п. 7.1.2 договору, у разі порушення продавцем (відповідачем) вимог п. 1.2, п. 3.2 цього договору, а також коли останнім не виконана частково або в повному обсязі поставка товару в строк, визначений в додаткових угодах до договору, він зобов'язаний за першою письмовою вимогою покупця (позивача), протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання такої вимоги (поштою, факсимільним зв'язком, кур'єром чи нарочно), сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, стосовно якого стосується порушення.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені додаткові угоди до договору за №1 від 17.12.2015 р., №2 від 22.12.2015 р., №3 від 28.12.2015 р., №4 від 29.12.2015 р., №5 від 14.01.2016 р., №6 від 26.01.2016 р., №7 від 27.01.2016 р., №8 від 29.01.2016 р., №9 від 03.02.2016 р., №10 від 04.02.2016 р., №11 від 10.02.2016 р., №12 від 17.02.2016 р., №13 від 22.02.2016 р., №15 від 23.02.2016 р.

Як зазначив позивач у письмових додаткових поясненнях додаткова угода за №14 не існує, сторонами не підписувалась. Отже, в зв'язку з її відсутністю, у сторін не виникало згідно неї ніяких договірних зобов'язань.

25.02.2016 р. між сторонами була укладена додаткова угода №16 до договору, за якою відповідач зобов'язався поставити позивачу товар в кількості 500 тон, по ціні за одну тону - 3600,00 грн., в тому числі ПДВ 600,00 грн. Загальна вартість партії товару складає 1800000,00 грн., в тому числі ПДВ 300000,00 грн., зі строком поставки товару - 60 календарних днів з дня підписання даної додаткової угоди. Позивач за вказаною угодою зобов'язався прийняти товар в порядку та на умовах договору і здійснити за нього розрахунок.

Позивач на підставі рахунку на оплату №15 від 25.02.2016 р. на суму 1800000,00 грн. здійснив оплату товару за договором в загальній сумі 1800000,00 грн., що підтверджується копіями вказаного рахунку та платіжних доручень №67 від 25.02.2016 р. на суму 1500000,00 грн. та №68 від 25.02.2016 р. на суму 300000,00 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за додатковою угодою №16 від 25.02.2016 р. до договору, поставивши позивачу товар в кількості 428 тон 330 кг на загальну суму 1541988,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №33 від 10.03.2016 р. на суму 1396836,00 грн. та №50 від 29.04.2016 р. на суму 145152,00 грн.

Крім того, 26.02.2016 р. між сторонами була укладена додаткова угода №17 до договору, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар в кількості 500 тон за ціною 3550,00 грн., в тому числі ПДВ 591,67 грн., на загальну суму 1775000,00 грн., в тому числі ПДВ 295833,33 грн., зі строком поставки товару - 60 календарних днів з дня підписання даної додаткової угоди. Позивач за вказаною угодою зобов'язався прийняти товар в порядку та на умовах договору і здійснити за нього розрахунок.

Позивач на підставі рахунку на оплату №16 від 29.02.2016 р. на суму 1775000,00 грн. здійснив оплату товару за договором в загальній сумі 1775000,00 грн., що підтверджується копіями зазначеного рахунку та платіжних доручень №72 від 29.02.2016 р. на суму 1500000,00 грн. та №73 від 29.02.2016 р. на суму 275000,00 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за додатковою угодою №17 від 26.02.2016 р. до договору, поставивши позивачу товар в кількості 297 тон 520 кг на загальну суму 1056196,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №35 від 24.03.2016 р. на суму 397564,50 грн., №36 від 24.03.2016 р. на суму 46256,50 грн. та №46 від 15.04.2016 р. на суму 612375,00 грн.

Таким чином, за додатковими угодами №16 від 25.02.2016 р. та №17 від 26.02.2016 р. відповідачем недопоставлено товару позивачу у кількості 274 тон 150 кг на загальну суму 976816,00 грн.

28.09.2016 р. позивач надіслав відповідачу претензію №385-09/16 від 28.09.2016 р., в якій вимагав повернути на його розрахунковий рахунок вартість оплаченого позивачем та недопоставленого відповідачем товару у розмірі 976816,00 грн. протягом 10 банківських днів з дня одержання цієї вимоги, а також на підставі п. 7.1.2 договору - штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, що становить 97681,60 грн., у строк, передбачений діючим договором.

30.09.2016 р. відповідач отримав претензію позивача №385-09/16 від 28.09.2016 р., що підтверджується копією фіскального чеку від 28.09.2016 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.09.2016 р., але товар позивачу не поставив, грошові кошти позивачу не повернув і відповіді не дав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду докази передачі позивачу оплаченого товару в обсязі та в строк, встановлених додатковими угодами №16 від 25.02.2016 р. та №17 від 26.02.2016 р. до договору №151215-01 від 15.12.2015 р., 10% штрафу в сумі 97681,60 грн., або повернення суми попередньої оплати, або будь-які заперечення

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 629, 670, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоп-Про" (61020, м. Харків, вул. Коростельська, буд. 31, офіс 50. Код ЄДРПОУ 40041765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5. Код ЄДРПОУ 14289688) 976816,00 грн. в рахунок повернення попередньої оплати за недопоставлений товар за додатковими угодами №16 від 25.02.2016 р. та №17 від 26.02.2016 р. до договору №151215-01 від 15.12.2015 р., 10% штрафу в сумі 97681,60 грн. та судовий збір в сумі 16117,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_2