Рішення

від 21.06.2017 по справі 910/8552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017Справа №910/8552/17

За позовом Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни)

до Українського державного технологічного науково-дослідного інституту цивільної авіації "Украеропроект"

про стягнення 35 636,87 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Ференц О.М. - представник за довіреністю б/н від 26.04.2017 від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 21.06.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) до Українського державного технологічного науково-дослідного інституту цивільної авіації "Украеропроект" про стягнення 35 636,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.07.2012 між сторонами було укладено договір про надання послуг по забезпеченню місцем стоянки автотранспорту № 116-2012, за умовами якого позивачем надались відповідачу послуги, що підтверджуються підписаними Актами здачі-прийняття робіт та Актом звірки взаєморозрахунків. Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вказані послуги належним чином не оплатив, у зв'язку з чим у остатнього утворилася заборгованість у розмірі 29 200,00 грн. Крім того, за неналежне виконання умов договору позивачем також нараховані до стягнення пеня у розмірі 1 878,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 718,52 грн. та 3% річних у розмірі 840,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8552/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2017.

У судове засідання, призначене на 21.06.2017, з'явився представник позивача, який надав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, що були долучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 06.06.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 21.06.2017 справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 липня 2012 року між Комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) (надалі - позивач, виконавець) та Українським державним технологічним науково-дослідним інститутутом цивільної авіації "Украеропроект" (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг по забезпеченню місцем стоянки автотранспорту № 116-2012 (надалі - договір), за умовами якого виконавець надає послуги по забезпеченню місцем стоянки автомобілів Замовника (надалі- автотранспорт) на території служби спецтранспорту виконавця та комплексні послуги з ремонту і технічного обслуговування автотранспорту, а замовник сплачує за надані послуги в порядку і на умовах договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору виконавець зобов'язується забезпечити Автотранспорт Замовника місцем стоянки на території ССТ, що знаходиться за адресою: 03036, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 86. Перелік Автотранспорту, якому надаються місця стоянки на території ССТ, зазначений у Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору; при наявності технічної можливості та за заявкою Замовника надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту Автотранспорту за цінами зазначеними у Додатку №1 (п. 2.1.3).

Згідно з п. 2.2.8. договору, замовник зобов'язується здійснювати своєчасно оплату послуг згідно статті 3 договору.

Статтею третьою договору сторони погодили вартість послуг, порядок їх надання та оплати, відповідно до якого замовник сплачує виконавцю:

Попередню оплату за надання послуг по забезпеченню Автотранспорту місцем стоянки, незалежно від фактичного часу перебування Автотранспорту на території ССТ та наслідків господарської діяльності, щомісячно до першого числа поточного місяця за цінами зазначеними у Додатку №1 до Договору згідно рахунку-фактури Виконавця (п.3.1.1.).

Попередню оплату за виготовлення перепусток протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання рахунку-фактури Виконавця (п. 3.1.2).

Вартість наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту Автотранспорту протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку-фактури Виконавця та Акту виконаних робіт (п. 3.1.3.) та ПДВ у розмірі, встановленому на момент платежів (п. 3.1.4).

За умовами п. 3.1.5. договору Акти виконаних робіт складаються Виконавцем останнім днем звітного місяця і підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються печатками протягом З (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця, або надається вмотивована відмова. В разі не підписання Замовником поданих Актів та ненадання вмотивованої відмови протягом 5 (п'яти) робочих днів після закінчення звітного місяця, Акти вважаються підписаними в редакції Виконавця та підлягають безспірній оплаті.

Вартість послуг по забезпеченню Автотранспорту постійним місцем стоянки може змінюватись за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.3.1.6).

Додатком № 1 до договору сторони погодили вартість послуг по забезпеченню постійним місцем стоянки Автотранспорту на території служби спецтранспорту та вартість послуг ремонту та технічному обслуговуванню Автотранспорту.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони встановили, що договір набирає чинності 01.07.2012 і діє до 31.12.2012.

Додатковими угодами до договору строк дії договору № 116-2012 від 01.07.2012 неодноразово продовжувався, зокрема, Додатковою угодою № 4 від 17.12.2015 був продовжений по 31.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було вчасно та в повному обсязі надано послуги по забезпеченню місцем стоянки автотранспорту, що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-прийняття робіт та Актом звірки взаєморозрахунків за період з 30.11.2014 по 08.12.2016.

Проте, за доводами позивача, відповідачем в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі оплачувались надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 29 200,00 грн., що підтверджується підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт № 2119 від 31.08.2015 (за серпень) - 1800,00 грн., з яких не оплачено 400,00 грн.;

- акт № 2532 від 30.09.2015 (за вересень) - 1800,00 грн.;

- акт № 2811 від 31.10.2015 (за жовтень) - 1800,00 грн;

- акт № 33167 від 30.11.2015 (за листопад) - 1800,00 грн.;

- акт № 3531 від 31.12.2015 (за грудень) -1800,00 грн.;

- акт № 4 від 31.01.2016 (за січень) - 1800,00 грн.;

- акт № 203 від 29.02.2016 (за лютий) - 1800,00 грн.;

- акт № 565 від 31.03.2016 (за березень) - 1800,00 грн.;

- акт № 937 від 30.04.2016 (за квітень) - 1800,00 грн.;

- акт № 1313 від 31.05.2016 (за травень) - 1800,00 грн.;

- акт № 1728 від 30.06.2016 (за червень) - 1800,00 грн.;

- акт № 2010 від 31.07.2016 (за липень) - 1800,00 грн.;

- акт № 2356 від 31.08.2016 (за серпень) - 1800,00 грн.;

- акт № 2709 від 30.09.2016 (за вересень) - 1800,00 грн.;

- акт № 3023 від 31.10.2016 (за жовтень) - 1800,00 грн.;

- акт № 3497 від 30.11.2016 (за листопад) - 1800,00 грн.;

- акт № 3878 від 31.12.2016 (за грудень) - 1800,00 грн.

З матеріалами справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 5.2.-1.8-243 від 29.03.2016 з вимогою погасити заборгованість за договором № 116-2012 від 01.07.2012 протягом трьох днів з дня отримання претензії, проте остання була залишена відповідачем без задоволення, заборгованість не сплачена.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір № 116-2012 від 01.07.2012 є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані послуги відповідачу, про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та Акт звірки взаєморозрахунків за період з 30.11.2014 по 08.12.2016.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної та належної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим станом на момент розгляду спору заборгованість останнього за договором становить 29 200,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором № 16-109 від 18.08.2016 не надано, наявність заборгованості не спростовано, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з останнього 29 200,00 грн. заборгованості за надані послуги по забезпеченню місцем стоянки автотранспорту є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 878,16 грн., 3 % річних у розмірі 840,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 718,52 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 4.3. договору сторони передбачили, що при простроченні платежів за договором замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми коштів за кожний день прострочення.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем в додатках до позовної заяви, вважає його обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 840,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 718,52 грн. наданим позивачем, вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених вище судом обставин, беручи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 116-2012 від 01.07.2012 та факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, позовні вимоги Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 35 636,87 грн. (29 200,00 грн. - основний борг, 1 878,16 грн. - пеня, 840,19 грн. - 3 % річних та 3 718,52 грн. - інфляційні втрати).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 49 , 75 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного технологічного науково-дослідного інституту цивільної авіації "Украеропроект" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 01131589) на користь Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 79, ідентифікаційний код 01131514) 29 200 (двадцять дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 16 коп. - пені, 840 (вісімсот сорок) грн. 19 коп. - 3 % річних, 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 52 коп. - інфляційних втрат та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2017

Суддя Пукшин Л.Г.