Рішення

від 12.06.2017 по справі 914/274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017р. Справа № 914/274/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №49 , м. Львів

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській , м. Львів

про визнання укладеним договору про відшкодування експлуатаційних витрат

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Мороз Н.В.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 06.02.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, голова правління

Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека №49 , м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській , м. Львів про визнання укладеним договору про відшкодування експлуатаційних витрат.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.02.2017 р. призначив розгляд справи на 27.02.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду. Ухвалою від 10.04.2017 р. за клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 28.04.2017 р.

Ухвалою суду від 19.04.2017 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 19.04.2017 р.) визначено колегію у складі суддів Петрашка М.М. та Мороз Н.В., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між Управлінням комунальної власності ДЕП Львівської міської ради та позивачем 26.06.2014 р. було укладено договір оренди нерухомого майна, у відповідності до якого позивачу передано у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі відповідача. За умовами вказаного договору позивачем взято на себе зобов'язання укласти з балансоутримувачем угоду на відшкодування експлуатаційних витрат. Згідно ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. У відповідності до зазначених положень позивач надіслав на адресу відповідача два примірники проекту договору про відшкодування експлуатаційних витрат, які повернулись на адресу позивача у зв'язку із спливом строку зберігання. У зв'язку з наведеним, позивач просив суд визнати укладеним між сторонами договір про відшкодування експлуатаційних витрат, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також просив покласти на позивача витрати на правову допомогу, надану адвокатом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26 червня 2014 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека №49 (орендар) було укладено договір оренди №Л-9067-14 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

За цим договором орендодавець на підставі наказів управління комунальної власності від 14.03.2014 р. №42-О та від 12.06.2014 р. №154-О, договору оренди від 08.07.2004 р. №Л-2112-4 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ОСББ На Личаківській (балансоутримувач).

Відповідно до п. 7.1.13. договору оренди №Л-9067-14 від 26.06.2014 р. орендар зобов'язується укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат.

08.12.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека №49 (позивач) надіслало супровідним листом від 07.12.2016 р. на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській (відповідача) два примірники проекту договору про відшкодування експлуатаційних витрат.

Вищевказане поштове відправлення повернулося на адресу позивача із довідкою відділення зв'язку щодо причин повернення - повернення за закінченням терміну зберігання.

Не досягнувши згоди щодо укладення договору про відшкодування експлуатаційних витрат, позивач звернувся з позовом до суду про визнання укладеним між сторонами договору про відшкодування експлуатаційних витрат.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні, або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно ч.ч. 4 та 5 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п.п. 2, 4 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) є одними з видів житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно ст. 22 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, підтверджується представником відповідача та не спростовано позивачем, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській самостійно не здійснює утримання багатоквартирного будинку (в якому розташоване орендоване позивачем приміщення) та прибудинкової території, тобто в розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є виконавцем житлово-комунальних комунальних послуг, а виступає на рівні із позивачем їх споживачем.

Згідно ст. 23 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.

Згідно ст. 21 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частиною 2 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

З наведеного випливає, що обов'язок сплати внесків на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, виникає в силу закону, рішень ОСББ та не потребує укладення для цього спеціального договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №49 про визнання договору укладеним задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача

Як вбачається з матеріалів справ, спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому судові витрати слід покласти на позивача.

Відповідачем було заявлено клопотання про покладення на позивача, в разі відмови в задоволенні позову, витрат на оплату послуг адвоката.

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №48, видане 22.02.2016 р., договору про надання правової допомоги від 27.02.2017 р., актом виконання робіт від 13.03.2017 р., платіжних доручень про оплату вартості послуг адвоката у розмірі 1 500 грн. 00 коп.

Як зазначено у п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Беручи до уваги той факт, що справа №914/274/17 не є складною - позивачем заявлено вимогу про визнання укладеним договору про відшкодування експлуатаційних витрат, адвокат відповідача був присутній лише в одному судовому засіданні, відповідачем не подано доказів, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката саме у розмірі 1 500 грн. 00 коп., суд вважає за доцільне покласти на позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 626, 638, 642 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 275 ГК України, ст.ст. 1, 13, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 21, 22 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №49 , м. Львів, вул. Личаківська, 57 (ідентифікаційний код 23887520) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку На Личаківській , м. Львів, вул. Личаківська, 57 (ідентифікаційний код 25229784) 500 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні 12.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.06.2017 р.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Мороз Н.В.