Рішення

від 22.05.2017 по справі 495/2622/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/2622/17

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

22 травня 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Мамончик К.І.,

розглянувши у в ідкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Семенівська сільська рада Білгород-Дністровського району, про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю на момент відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю на момент відкриття спадщини та просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2, померлої 08.07.2014 року, з 2007 року по день смерті ОСОБА_2 (08.07.2014р.), тобто на час відкриття спадщини.

При цьому, ОСОБА_1 обґрунтовує свою заяву тим, з 2006 року, одразу після одруження він оселився з дружиною, в будинку № 81 по вул.. Мічуріна в селі Семенівка Білгород-Дністровського району. Через рік, в 2007 році в них народився син ОСОБА_3. Після народження сина дружина заявника потребувала сторонньої допомоги, оскільки не встигала впорюватись по господарству, на городі та ще і сина доглядати. Сам же заявник постійно працював, заробляв гроші та не міг приділяти часу на родинні клопоти. Тому ОСОБА_1 з дружиною вирішили запросити до них на постійне проживання ОСОБА_2, яка доводилась ОСОБА_1 далекою тіткою, окрім них в неї інших родичів не було, вона спілкувалась та підтримувала родинні відносини лише з батьками заявника та з ним самим.

Так, з середини 2007 року ОСОБА_2 проживала в одному будинку, однією родиною з ОСОБА_1 Вона взяла на себе всі хатні клопоти, огород, що прикріплений до будинку, доглядався лише нею, оскільки у заявника з дружиною постійно не було часу. Тобто вони проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, їли за одним столом та спільні харчі, допомагали один одному коли хтось хворів та інше.

08 липня 2014 року ОСОБА_2 померла. Заявнику по теперішній час не було відомо, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,66 га, розташована на території Семенівської сільської ради масив №3, ділянка №4, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120886400:01:001:0100. Про цю ділянку заявнику сповістили працівники сільської ради.

Однак, звертатись до державного нотаріусу з заявою про прийняття спадщини заявник не може, оскільки знає, що навіть якби він вчасно, протягом 6 місяців після смерті, звернувся до нотаріусу то не зміг би отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки не має жодних доказів його родинних відносин з ОСОБА_2, до того ж, у неї та у нього різні адреси реєстрації проживання. Саме тому, заявник вирішив звернутися до суду з відповідною заявою.

Заявник у судове засідання не з'явився, його представник - ОСОБА_4, надала до суду заяву з проханням заяву розглянути без її присутності в судовому засіданні та задовольнити вимоги.

Представник Семенівської сільської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщався належним чином. До суду надійшла заява від Семенівської сільської ради, якою сільська рада повністю підтвердила обставини викладені в заяві ОСОБА_1, повідомила, що ОСОБА_1 також за свій рахунок організував похорони ОСОБА_5, судове засідання сільська рада просила провести без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2014 року померла ОСОБА_2. За життя померла заповіт не складала, тому спадщина відкрилась в порядку ч.2 ст.1223 та ст. 1258 ЦК України - за законом, та складається з земельної ділянки площею 5,66 га, що розташована на території Семенівської сільської ради масив № 3, ділянка № 4, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер ділянки 5120886400:01:001:0100, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 158200, виданий 03.11.2004 року на підставі розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації від 09.09.2004 року, № 1134/2004.

З 2007 року і до самої смерті ОСОБА_2В проживала однією родиною з заявником в належному йому будинку № 81 по вул.. Мічуріна в с. Семенівка Білгород-Дністровського району. Похорони ОСОБА_2 організував та оплатив також заявник. Близьких родичів у ОСОБА_2 не було, тому сім'я заявника та сам заявник були її єдиною родиною. Такі обставини підтверджуються листом Семенівської сільської ради від 25.04.2017 року № 02-09/163, та письмовими показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Відповідно до ст..1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ст.. 1264 КЦ України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування № 7: при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Однак, щоб звернутись до державного нотаріусу з заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець четвертої черги, заявник повинен підтвердити факт прийняття ним спадщини.

Частинами 1,3 ст. 1268 , ч.1 ст. 1269 , ч.1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Заявник зареєстрований за місцем проживання в м. Білгород-Дністровському, а не в селі Семенівка, сама ж ОСОБА_2 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто факт проживання однією родиною на момент смерті ОСОБА_2, який повністю визнається Семенівською сільською радою, не можливо підтвердити для державного нотаріусу іншим чином окрім як рішенням суду.

Пункт № 2 Постанови № 7: справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

У відповідності до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Враховуючи вищевикладені обставини справи та аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю на момент відкриття спадщини , оскільки її доводи знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 1258, 1264 ЦК України, ст.ст. . 209, 212, 214-215, 256, 259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2, померлої 08.07.2014 року, з 2007 року по день смерті ОСОБА_2 (08.07.2014 року), тобто на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя