Рішення

від 21.06.2017 по справі 373/2991/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2991/14-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І. О. Провадження № 22-ц/780/2177/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 2 21.06.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.

суддів: Гуля В.В., Приходька К.П.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України до Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Корпорації Енергоімпекс-Україна про визнання недійсним рішень, розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок,

встановила:

У листопаді 2014 року перший заступник прокурора Київської області (далі - позивач) звернувся до суду з даним позовом, зазначивши його обгрунтування, що 09 квітня 2001 року між Київською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок (продавець) і корпорацією Енергоімпекс-Україна (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з відповідними надвірними спорудами, розташованого в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області. Вказане майно знаходилось на земельній ділянці площею 1,5 га, яка на праві постійного користування землею належала мисливсько-рибальському господарству Переяславський на підставі державного акта серії Б № 026439 від 1993 року.

12 квітня 2001 року складено акт прийому-передачі будівель цілісного майнового комплексу, а саме: будинку цегляного загальною площею 49,70 кв. м, єгерського пункту площею 306 кв. м, будинку єгеря площею 15,10 кв. м, будинку цегляного загальною площею 125 кв. м, будинку дерев'яного загальною площею 30,40 кв. м, двох вольєрів та одного колодязя. Вказаний акт зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації Київської області за № 55/2.

Рішенням Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19 червня 2001 року № 88 за заявою Київської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5 га районного мисливсько-рибальського господарства Переяславський , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано у постійне користування вказану земельну ділянку Корпорації Енергоімпекс-Україна .

05 липня 2001 року за заявою корпорації Енергоімпекс-Україна про розширення земельної ділянки на території мисливсько-рибальської бази комісією, в складі: заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, завідуючого відділом містобудування, архітектури та ЖКГ, сільського голови с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, начальника районного відділу земельних ресурсів, головного санітарного лікаря, начальника СДПЧ-27 м. Переяслав-Хмельницький, начальника Дніпровського басейного управління водних ресурсів, начальника районної державної екологічної інспекції, директора Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, президента Корпорації Енергоімпекс-Україна , проведено обстеження ряду земельних ділянок біля мисливсько-рибальської бази Циблі корпорації Енергоімпекс-Україна з метою її розширення та складено акт вибору земельної ділянки під розширення мисливсько-рибальської бази Циблі на землях Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, площею 1,56 га.

Розглянувши розроблений проект відведення земельної ділянки Циблівська сільська рада 19 червня 2001 року прийняла рішення № 89 про надання корпорації Енергоімпекс-Україна в постійне користування земельну ділянку площею 1,56 га для ведення мисливсько-рибальського господарства із зазначенням, що дана земельна ділянка межує із землями корпорації.

11 квітня 2001 року на ім'я голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації корпорацією Енергоімпекс-Україна направлено заяву про розгляд питання щодо розширення земельної ділянки на території мисливсько-рибальської бази до 3,5 га.

На підставі матеріалів вибору земельної ділянки під розширення бази мисливців та рибалок Циблівська сільська рада надала погодження корпорації Енергоімпекс-Україна вибору земельної ділянки площею 3,06 га під будівництво (розширення існуючої) бази мисливців та рибалок за рахунок земель запасу сільської ради.

14 листопада 2001 року на підставі рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19 червня 2001 року Корпорації Енергоімпекс-Україна видано державний акт № І-КВ № 000135 на право постійного користування земельною ділянкою розміром 3,056 га для ведення мисливського-рибальського господарства.

Розглянувши клопотання корпорації Енергоімпекс-Україна про викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 3,056 га, 14 березня 2007 року Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацію Київської області прийнято розпорядження № 146, яким вирішено погодити звіт з експертної оцінки земельної ділянки, затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 678 432 гривні та продати Корпорації Енергоімпекс-Україна земельну ділянку площею 3,056 га за визначеною ціною.

Того ж дня між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацію Київської області та корпорацією Енергоімпекс-Україна укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,056 га на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

На підставі вказаного договору, 23 березня 2007 року корпорації Енергоімпекс-Україна видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) площею 3,0545 га.

24 квітня 2007 року між корпорацією Енергоімпекс-Україна та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу цілісного майнового комплексу за адресою: с. Циблі, Переяслав-Хмельницький район, Київська область та земельної ділянки розміром 3,0545 га, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

На підставі цього договору 01 червня 2007 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЕ № 612351 на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) розміром 3,0545 га, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733200017.

Посилаючись на те, що прокурорською перевіркою щодо законності набуття права власності на земельні ділянки на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області встановлено порушення вимог ст. 19 ЗК України (в редакції 1990 року) при наданні земельної ділянки площею 3,06 га на підставі рішень Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19 червня 2001 року № 88 та № 89, порушення Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією вимог ч. 7 ст. 122, ст. 128, ч. 9 ст. 149 ЗК України, п. 12 ч. 1 Перехідних положень ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), яка вийшла за межі своїх повноважень під час продажу земельної ділянки для ведення мисливсько-рибальського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області площею

3,06 га корпорації Енергоімпекс-Україна , а в подальшому під час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки рекреаційного призначення в розмірі 3,0545 га, укладеного між корпорацією Енергоімпекс-Україна та ОСОБА_2, якому видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення розміром 3,0545 га, позивач просив суд визнати недійсним рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19 червня 2001 року № 88 Про переоформлення земельної ділянки в зв'язку із зміною землекористувача ; визнати недійсним рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19 червня 2001 року № 89 Про надання земельної ділянки корпорації Енергоімпекс-Україна ; визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14 березня 2007 року № 146 Про продаж земельної ділянки корпорації Енергоімпекс-Україна ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 612351, виданий 01 червня 2007 року на ім'я ОСОБА_2; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 3,0545 га (кадастровий номер земельної ділянки 3223388200:02:039:0001), що розташована на території Переяслав-Хмельницького району Київської області вартістю 698 907 гривень 20 копійок; визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 3,056 га, кадастровий номер 3223388200:02:039:0001, яка знаходиться на території Переяслав-Хмельницького району Київської області, та стягнути судові витрати.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайоного суду Київської області від 02 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Циблівської сільської ради 22 сесії 23 скликання Про переоформлення земельної ділянки в зв'язку із зміною землекористувача від 19.06.2001 року №88.

Визнано недійсним рішення Циблівської сільської ради 22 сесії 23 скликання Про надання земельної ділянки корпорації Енергоімпекс-Україна від 19.06.2001р. № 89.

Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Про продаж земельної ділянки корпорації Енергоімпекс-Україна від 14.03.2007 року № 146.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №612351, виданий ОСОБА_2 01.06.2007 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні вимог про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 3,0545 га та визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на вказану земельну ділянку. Перший заступник прокурора Київської області вважає що єдиним органом, який в силу закону наділений повноваженнями розпоряджатися оспорюванню земельною ділянкою рекреаційного призначення від імені держави Україна та Українського народу є Кабінет Міністрів України , а тому витребування земельної ділянки повинно здійснюватись виключно на користь держави в собі визначеного прокурором позивача у справі.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги прокурора про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету міністрів України і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу в повному обсязі.

ОСОБА_2 в доводах своєї апеляційної скарги зазначає, що рішення суду суперечить чинному законодавству та свідчить про неналежне з'ясування судом усіх обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки тому факту, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (цілісний майновий комплекс), який належить на праві власності ОСОБА_2 Належна ОСОБА_2 нерухомість розташована по всій площі земельної ділянки, а тому виконання судового рішення про витребування із володіння ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки невідворотно призведене до порушення його права власності на будівлі та споруди.

Також суд знехтував тим, що правочини, на підставі яких ОСОБА_2 набув право власності на цілісний майновий комплекс та на спірну земельну ділянку (договори купівлі-продажу) є чинними.

У зв'язку із цим, оскільки набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та оформлення Державного акту на право власності відбулося не на підставі рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького район Київської області від 19 червня 2001 р. 3388,89, не на підставі розпорядження Переяслав-хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 14 березня 2007 р. № 146 Про продаж земельної ділянки корпорації Енергоімпекс-Україна , у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку, що придбання земельної ділянки було здійснено ОСОБА_2 з порушенням вимог ЦК України, а отже відсутні підстави для визнання недійсним Державного акту про право власності на землю та для витребування земельної ділянки з володіння апелянта.

Також ОСОБА_2 вважає, що судом першої інстанції були порушені принцип справедливості цивільного судочинства та ст.. 330,338 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 як добросовісний набувач не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза залежністю від того, чи був дотриманий встановлений порядок при набуттті на цю земельну ділянку права власності попереднім власником. Судом не досліджено того факту, що за роки володіння земельною ділянкою ОСОБА_2 здійснив ряд її поліпшень, зокрема налагодив систему електропостачання та здійснив його газифікацію, понісши при цьому значні витрати, що, вочевидь збільшило і вартість земельної ділянки, а тому витребування земельної ділянки із законного володіння , особливо з вини органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заподіює йому значні матеріальні збитки.

Також ОСОБА_2 зазначає, що не відповідає нормам законодавства висновок суду про те, що при прийнятті рішень № 88 та №89 від 19 червня 2001 р. про надання земельних ділянок у постійне користування Коорпорації ЕНЕРГОІМПЕКС-Україна Циблівська сільська рада вийшла за межі своєї компетенції. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив суті повноважень сільських рад при наданні землі у постійне користування, наданих їм. ст.. 19 ЗК України 1990 р. (яка передбачає права рад на надання землі у постійне користування не за цільовим призначенням земельних ділянок, а за видом/категорією їх використання), а також не з ясував суті того виду використання земельної ділянки (ведення мисливсько-рибальського господарства), на яке вона була надана корпорації ЕНЕРГОІМПЕКС-Україна . Зазначає, що оскільки земельна ділянка площею 3,0545 га була розташована на території Циблівської сільської ради (а відповідно до правовстановлюючих документів на право власності на цілісний майновий комплекс він знаходиться у самому с.Циблі), то з врахуванням повноважень, наданих ст..9,19 ЗК України 1990 р. та ст.. 33 ЗУ Про місцеве самоврядування Циблівська сільська рада мала право приймати рішення про надання земельних ділянок у постійне користування для ведення мисливського-рибальського господарства Корпорації ЕНЕРГОІМПЕКС-Україна та оформлення і реєстрацію відповідного Державного акту на право постійного користування землею. При цьому жодного значення не має те, в межах чи поза межами населеного пункту знаходиться спірна земельна ділянка.

Також ОСОБА_2 не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що при прийнятті розпорядження від 14 березня 2007 р. № 147 Про продаж земельної ділянки Корпорації ЕНЕРГОІМПЕКС-Україна в.о. голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень. Вважає, що Переяслав-Хмельницька державна адміністрація Київської області, дозволивши викуп спірної земельної ділянки, що знаходилась за межами населеного пункту, особі, яка володіла цією земельною ділянкою на праві постійного користування, діяла в межах , наданих чинним на той час законодавством, а судом першої інстанції були неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст..ст. 17,122.127,128 ЗК України.

ОСОБА_2 вважає, що висновок суду про те, що лише Кабінету Міністрів України надано право розпоряджатися земельними ділянками рекреаційного призначення не відповідає положенням закону. А визнання на підставі такого висновку такими, що підлягають визнанню недійсними рішення як Переяслав-Хмельницької РДА так і рішень Циблівської сільської ради - суперечить ще й фактичним обставинам справи.

Також ОСОБА_2 не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.

ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Київської області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №026439 від 1993 року Мисливському рибальському господарству „Переяславський» належала земельна ділянка площею 1,5 га. (а.с. 14-16 т.1)

Відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 09.04.2001 року Корпорація „Енергоімпекс-Україна» (Покупець) та Київська обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок (Продавець) продала цілісний майновий комплекс, що розташований в селі Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, з відповідними надвірними спорудами: будинок цегляний - загальною площею 49,70 кв.м, єгерський пункт - загальною площею 306,00 кв.м, пташник - загальною площею 183,30 кв.м, будинок єгеря - загальною площею 15,10 кв.м, будинок цегляний - загальною площею 125,00 кв.м, будинок дерев'яний - загальною площею 30,40 кв.м, двох вольєрів та одного колодязя, що зареєстрований в Переяслав-Хмельницькому МБТІ за №55/2 Київської області.

Цей договір 09 квітня 2001 року було посвідчено державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 506. (а.с.17 т.1)

11 квітня 2001 р. на адресу голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від корпорації „Енергоімпекс-Україна» надіслано заяву про розгляд питання щодо розширення земельної ділянки на території мисливсько-рибальської бази до 3,5 га. (а.с.20 т.1)

Рішенням Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19 червня 2001 року №88 за заявою Київської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5 га районно-мисливсько-рибальського господарства „Переяславський» , що розташований на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано у постійне користування зазначену земельну ділянку корпорації „Енергоімпекс-Україна» . (а.с. 19 т.1)

19 червня 2001 р. на підставі матеріалів вибору земельної ділянки під розширення бази мисливців та рибалок корпорації „Енергоімпекс-Україна» , Циблівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, розглянувши проект відведення земельної ділянки площею 1,56 га, ухвалила рішення №89, яким надала корпорації „Енергоімпекс-Україна» земельну ділянку площею 1,56 га в постійне користування, що знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для ведення мисливсько-рибальського господарства. (а.с.23т.1)

05 липня 2001 року комісією, в складі: заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, завідуючого відділом містобудування, архітектури та ЖКГ, сільського голови с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, начальника районного відділу земельних ресурсів, головного санітарного лікаря, начальника СДПЧ-27 м. Переяслав-Хмельницький, начальника Дніпровського басейного управління водних ресурсів, начальника районної державної екологічної інспекції, директора Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, президента корпорації „Енергоімпекс-Україна» проведено обстеження ряду земельних ділянок біля мисливсько-рибальської бази „Циблі» корпорації „Енергоімпекс-Україна» з метою її розширення та складено акт вибору земельної ділянки під розширення мисливсько-рибальської бази „Циблі» на землях Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області площею 1,56 га.(а.с.21 т.1)

14 листопада 2001 року, на підставі рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області корпорації „Енергоімпекс-Україна» від 19 червня 2001 р. видано акт №1-КВ №000135, згідно якого передано в постійне користування земельну ділянку розміром 3,056 га для ведення мисливського-рибальського господарства. (а.с.24-25)

15 лютого 2007 року ТОВ „Енергоімпекс-Україна» звернулось із листом до Переяслав-Хмельницької районої державної адміністрації в якому просило продати земельну ділянку, на якій розташований цілісний майновий комплекс і змінити її цільове використаня з мисливсько- рибальської бази на дачне будівництво. (а.с.20 т.1)

Згідно розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 14.03.2007 року №146 „Про продаж земельної ділянки корпорації „Енергоімпекс-Україна» вирішено продати корпорації „Енергоімпекс-Україна» земельну ділянку площею 3,056 га вартістю 678432,00 гривень, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що перебуває в постійному користуванні корпорації „Енергоімпекс-Україна» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №000135 від 14.11.2001 року. (а.с.27 т.1)

14 березня 2007 р. укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією в особі в.о. голови адміністрації ОСОБА_5 та корпорацією „Енергоімпекс-Україна» , в особі президента корпорації ОСОБА_6 (а.с.29-30 т.1)

23 березня 2007 року, на підставі зазначеного договору, корпорації „Енергоімпекс-Україна» видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) площею 3,0545 га. (а.с.31 т.1)

24 квітня 2007 року, згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за №2-952, корпорація „Енергоімпекс-Україна» продала ОСОБА_2 земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво), що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області розміром 3,05456 га вартістю 698907,20 гривень. (а.с.33 т.1)

На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 04 червня 2007 р. видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) розміром 3,0545 га, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Вищеназваний державний акт серії ЯЕ №612351, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733200017. (а.с.34 т.1)

24 квітня 2007 р корпорація „Енергоімпекс-Україна» продала ОСОБА_2 цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою с.Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області. (а.с.32 т.1)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.ст.19, 74 Земельного кодексу України ( у редакції 1990 року), рішенням Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №№ 88, 89 від 19.06.2001 року надано земельні ділянки площею 1,5 га та 1,56 га за межами населеного пункту Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області корпорації Енергоімпекс-Україна для ведення мисливсько-рибальського господарства, таким чином сільська рада діяла поза межами наданих їй повноважень.

Крім того, у рішенні суду зазначено, що при прийнятті оспорюваного розпорядження Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, визначених Законом України „Про місцеві державні адміністрації» та Земельного кодексу України, оскільки розпорядилась землями рекреаційного призначення, що належало до повноважень Кабінету Міністрів Україи.

Визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, суд у своєму рішенні мотивував це тим, що виданий 01.06.2007 року ОСОБА_2 державний акт на право власності серії ЯЕ №612351 на земельну ділянку рекреаційного призначення розміром 3,0545 га, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, слід визнати недійсним, оскільки набуття права власності спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень ) сільські, селищні ради, Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

із земель запасу для сільськогосподарського використання;

із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу;

для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки:

із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд;

в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.

Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок (стаття 32).

З наявної в матеріалах довідки, виданої управлінням Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 30 червня 2015 року за № 10-1014-03-1533/2-15, земельна ділянка площею 3,0545 га, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області і яка 01 червня 2007 року зареєстрована у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733200017 на ім'я ОСОБА_2 на підставі державного акта

серії ЯЕ № 612351, відноситься до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ЗК України (в редакції на час видачі рішень сільської ради) до земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення.

Як встановлено у судовому засіданні, спірна земельна ділянка знаходиться поза межами села Циблі, а тому Циблівська селищна рада передаючи у користування корпорації Енергоімпекс-Україна діяла поза межами наданих їй законом повноважень .

З врахуванням вимог ст.. 19 ЗК України 1990 р. правом розпоряджатись землями рекреаційного призначення мали лише обласні ради народних депутатів. Отже Циблівська сільська рада діяла поза межами своїх повноважень, передаючи у користування юридичній особі землі рекреаційного призначення, а тому її рішення №88 та № 89 є протиправними.

Статтею 51 ЗК України 2001 р. визначено склад земель рекреаційного призначення.

За змістом ст. 52 ЗК України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 127 ЗК України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної власності, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, проводиться місцевими державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. .

Так прокурор посилався на те, що відповідно до ч.7 ст. 122 ЗК України в редакції на час ухвалення оскаржуваного розпорядження Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

За вимогами ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків визначених статтею 150 цього кодексу, якою передбачено види та порядок вилучення особливо цінних земель.

Із системного аналізу вказаних норм до повноважень Кабінету Міністрів належить як надання земельних ділянок для постійного користування юридичним особам так і вилучення із користування юридичних осіб. Категорії земель, розпорядження якими відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України визначені в ч.9 ст. 149 ЗК України і до них відносяться землі рекреаційного призначення.

Однак в даному випадку земельна ділянка вже перебувала в постійному користуванні корпорації Енергоімпекс-Україна , із його постійного користування не вилучалась, а тому право на надання дозволу на її продаж цьому ж землекористувачу, на підставі ч.1 ст. 128 ЗК України належало районній державній адміністрації.

Не зважаючи що п. а ст.. 13 ЗК України передбачено повноваження Кабінету Міністрів України на розпорядження землями державної власності в межах цього Кодексу, такі повноваження можуть здійснюватись виключно у передбачених законом випадках, а саме:

1)У разі вилучення та надання у користування земельни ділянок державної власності у випадках, визначених ч.7 ст. 122, ст.ст.. 149,150 ЗК України;

2)У разі продажу земельних ділянолк державної власності іноземним державам та юридичним особам (ст.129ЗКУ)

Разом із тим, враховуючи ті обставини, що спірна земельна ділянка була передана у постійне користування корпорації Енергоімпекс-Україна в 2001 році з порушенням вимог земельного законодавства, отже фактично вибула із володіння власника поза межами його волі, не можна вважати законним і розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністарції щодо продажу цієї земельної ділянки землекористувачу, оскільки його користування вказаною земельною ділянкою було безпідставним.

Разом із тим, судова колегія важає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

08 липня 2015 року представником Корпорації Енергоімпекс-Украна було заявлено про застосування позовної давності.(а.с.200)

На підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У позовній заяві прокурор зазначив, що позовна давність не пропущена з посиланням на ч.4 ст. 268 ЦК України та п.3 ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства № 4176-УІ від 20.12.11., який набрав чинності з 15.01.2012р.

Відповідно до ч.4 ст. 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Законом № 4176-УІ вказана норма була вилучена та п.3 ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону4176-УІ передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право. Прокурор звернувся до суду з позовом в листопаді 2014 року і вважав, що позовна давність не пропущена.

Однак з прокурором погоитись не можна, оскільки ст.. 268 ч.4 ЦК України за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі№ 6-3089цс15.

З врахуванням наведеного, при вирішенні цього позову суду необхідно було встановити, коли держава в особі своїх державних органів дізналась про порушення її права на землю.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі 6-2469цс16 .

Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

Відчуження спірної земельної ділянки відбувалось на підставі рішень сільської ради та розпорядження органу державної влади в особі Преяслав-Хмельницької районної державної адміністрації. При цьому підготовка розпорядження, виготовлення відповідної технічної документації, затвердження її, реєстрації права власності на землю відбувалась за участю інших державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при здійсненні районною державною адміністрацією повноважень власника землі.

Відповідно до ч.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (N 963-IV) основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до ст. 9 Закону (N 963-IV) державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до Постанови КМУ №1958 від 25.12.2002 р. була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах.

В свою чергу територіальне утворення Державного комітету України по земельним ресурсам Переяслав-Хмеьницький районний відділ земельних ресурсів приймав участь у виборі земельної ділянким під розширення спірної земельної ділянки (а.с.21 т.1) надавав свої висновки при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку, оформлював державний акт на право власності на земельну ділянку в 2007 році на корпорацію Енергоімпккс-Україна . Тобто державі, в особі утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і об'єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов язків щодо усунення цих порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Позовна давність за вимогами про оскарження розпоряджень Переяслав-Хмельницької РДА від 14 березня 2007 р. закінчилась 15 березня 2010 року.

З врахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що позов пред'явлений поза межами позовної давності .

Враховуючи ті обставини, що оскаржувані рішення Циблівської сільської ради ухвалювались 19 червня 2001 року, а держава Україна в особі своїх органів могла знати про такі рішення вже з дати видачі Державного акту на про право постійного користування корпорації Енергоімпекс-Україна 14 листопада 2001 року, позовна давність по цих вимогах спливла 15 листопада 2004 року. Позовна давність за вимогами про оскарження розпоряджень Переяслав-Хмельницької РДА від 14 березня 2007 р. закінчилась 15 березня 2010 року. Але позов був поданий лише в в листопаді 2014 року.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2009 року зазначено, встановивши що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

В задоволенні вапеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області на рішення Переяслав Хмельницького міськрайонного суду київської області від 02 ютого 2017 року в даній справі відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету міністрів України до Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Корпорації Енергоімпекс-Україна про визнання недійсним рішення розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок на користь держави - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді