Рішення

від 23.06.2017 по справі 233/5544/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 233/5544/16-ц Номер провадження 22-ц/775/976/2017

Єдиний унікальний номер 233/5544/16

Номер провадження 22-ц/775/976/2017

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В.

Доповідач Корчиста О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 червня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Костянтинівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження про надання земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У листопаді 2016 року Костянтинівська місцева прокуратура Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, звернулась до суду з позовом до Костянтинівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку. В обґрунтування позову вказувала, що 25 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Розпорядженням Костянтинівської державної районної адміністрації від 25 січня 2012 року №33 голові фермерського господарства Золота Лілія ОСОБА_1 було надано у довгострокову оренду земельну ділянку кадастровий номер 1422482300:14:000:0061, яка розташована у Костянтинівському районі в селі Правдівка по вулиці Свердлова, 27, загальною площею 18,8203 га, у тому числі інші - 18,8203 га, яка розташована на землях сільськогосподарського призначення (запас) за межами населених пунктів Зорянської сільської Ради, для ведення фермерського господарства. На підставі вказаного розпорядження 25 січня 2012 року між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Костянтинівською державною районною адміністрацією та укладання договору оренди земельної ділянки від 25 січня 2012 року фермерське господарство Золота Лілія набуло статусу юридичної особи, а при виділенні земельної ділянки, в порушення вимог ст.124 Земельного Кодексу України, не було проведено земельні торги, просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області № 33 від 25 січня 2012 року Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1Ф. ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2012 року; зобов'язати ОСОБА_1 повернути на користь головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельну ділянку кадастровий номер 1422482300:14:000:0061 площею 18,8203 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів); стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з оплатою судового збору.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року позовні вимоги Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, задоволені: визнане незаконним та скасоване розпорядження Костянтинівської районної державної адміністрації від 25 січня 2012 року № 33 Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1Ф. . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2012 року, укладений між Костянтинівською районною адміністрацією та ОСОБА_1, та зареєстрований у Державному реєстрі земель у відділі Дежкомзему у Костянтинівському районі 14 березня 2012 року за № 142240004000965. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути у державну власність земельну ділянку кадастровий номер 1422482300:14:000:0061 площею 18,8203 га, розташовану на території Зорянської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2В, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове. яким у задоволенні позовних вимог Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було невірно визначено момент перебігу строку позовної давності, адже оскільки Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке є правонаступником відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області, мало можливість та могло довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, оскільки саме на цей орган покладено функцію реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а тому, перебіг строків позовної давності починається з наступного дня після реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки - 26 січня 2012 року.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Костянтинівської районної державної адміністрації ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2В, підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_6 із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_6 ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Костянтинівською районною державною адміністрацією фермерське господарство, створене ОСОБА_1, вже набуло статусу юридичної особи і мало земельні ділянки, що належать засновникам на праві приватної власності, то надання фермерському господарству в подальшому, спірної земельної ділянки без проведення торгів, суперечить вимогам ст. 124 ЗК України, а також є підставою для визнання його незаконним та його скасування. Також, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2012 року, укладений на підставі незаконного розпорядження Костянтинівської державної районної адміністрації у Донецькій області, то такий договір є недійсним.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за наступних підстав.

Як убачається зі змісту наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 25 липня 2011 року вона звернулась до Костянтинівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для ведення фермерського господарства. (а.с.19)

Частиною 1 статті 7 ОСОБА_7 України Про фермерське господарства (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

ОСОБА_6 ст. 8 ОСОБА_7 України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Фермерське господарство Золота Лілія включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 15 вересня 2011 року, його засновками є ОСОБА_1, ОСОБА_8 (а.с.124-125).

Розпорядженням Костянтинівської державної районної адміністрації від 25 січня 2012 року №33 голові фермерського господарства Золота Лілія ОСОБА_1 було надано у довгострокову оренду земельну ділянку кадастровий номер 1422482300:14:000:0061, яка розташована у Костянтинівському районі в селі Правдівка по вулиці Свердлова, 27, загальною площею 18,8203 га, у тому числі інші - 18,8203 га, яка розташована на землях сільськогосподарського призначення (запас) за межами населених пунктів Зорянської сільської Ради, для ведення фермерського господарства. (а.с.11-12)

Відповідно до Договору оренди землі від 25 січня 2012 року між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. При цьому, відповідно до пункту Реквізити сторін вбачається, що договір оренди підписаний ОСОБА_1 та засвідчений печатко Фермерського господарства Золота Лілія . Крім цього, з договору вбачається, що його зареєстровано у Державному реєстрі земель у Відділі Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області 14 березня 2012 року за №142240004000965. (а.с.13-16)

ОСОБА_6 приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 25 січня 2012 року Костянтинівська райдержадміністрація передала ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. (а.с.17)

Частиною 2 статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 ЗК України.

Встановлено, що передбачені ст. 124 ЗК України земельні торги проведені не були.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, а тому надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки без проведення торгів, суперечить вимогам ст. 124 ЗК України.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час видачі оскаржуваного розпорядження Костянтинівською районною державною адміністрацією було порушено порядок вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1, яка вже на той час являлася головою фермерського господарства Золота Лілія .

Вирішуючи питання про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що повноваження щодо здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виникло лише з часу прийняття положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке було затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року №333, а тому позивачем позов пред'явлений в межах строків позовної давності.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам по справі за наступних підстав.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У позовній заяві прокурор зазначив, що звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

ОСОБА_6 з ч. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідач ОСОБА_1 в суді першої інстанції подала заяву про застосування позовної давності. (а.с.85-86)

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України суд повинен був з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з позовом про визнання недійсним спірного рішення міської ради, яке (право) пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.

Саме така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року №6-2376цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись при застосуванні таких норм права.

З наявних в матеріалах справи Договору оренди землі від 25 січня 2012 року та ОСОБА_6 приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 18,8203 гектарів, яка розташована на території Зорянської сільської Ради Костянтинівського району Донецької області. (а.с.13-16)

Також, згідно ОСОБА_6 приймання-передачі земельної ділянки він укладений у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Зорянській сільській Раді, другий у орендаря ОСОБА_1, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

При цьому, вищенаведені Договір оренди земельної ділянки та ОСОБА_6 приймання-передачі земельної ділянки підписані землекористувачем ОСОБА_1 та завірені печаткою Фермерського господарства Золота Лілія . (а.с. 17)

Отже, на час реєстрації вказаного Договору оренди Відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області, правонаступником якого є позивач по справі Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області було достовірно відомо, що ОСОБА_1 уклала спірний договір оренди від імені фермерського Господарства Золота Лілія .

Відповідно до ст. 1, 3 Положення про управління Держкомзему в районі від 17 червня 2008 року №124 (яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин), Відділ Держкомзему в Костянтинівському районі Донецької області здійснював державний контроль за використання та охороною земель та був територіальним органом Держкомзему, який був підзвітний та підконтрольний Держкомзему, правонаступником якого є позивач по справі Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність повноважень у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства у позивача не відповідають нормам матеріального закону та фактичним обставинам справи.

Таким чином, позивачу було достовірно відомо про порушення Костянтинівською міською Радою земельного законодавства з дня реєстрації ОСОБА_6 приймання-передачі земельної ділянки, тобто з 14 березня 2012 року.

Отже, строк позовної давності сплинув 14 березня 2016 року, а з даним позовом прокурор звернувся 04 листопада 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідно до ст. 17 ОСОБА_7 України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так у п.п. 70,71 рішення Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року Рисовський проти України зазначено, що суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування строків позовної давності було порушено норми матеріального права, висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Костянтинівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження про надання земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: