Рішення

від 11.01.2007 по справі 22ц-18-2007р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22 ц - 18 - 2007р

Справа №22 ц - 18 - 2007р.                                             Головуючий

у І інстанції Бєдєлєв C.I.

Категорія 33                                                                                              Доповідач Ігнатоля Т. Г.

Рішення

 Іменем      України

11 січня 2007 року колегія

суддів судової палати у цивільних справах  

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г. суддів Кочегарової Л.М.,

Власенко Л.І. з участю секретаря Жило І.А. розглянувши   у відкритому судовому засіданні у місті

Маріуполі     справу   за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про

визначення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою

відповідача на рішення Жовтневого районного суду М.Маріуполя   Донецької області від 24 жовтня    2006

року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2002 року позивачі

звернулися до суду з даним позовом. Посилалися на те, що на підставі договору дарування

від 03.12.1982 року

позивач ОСОБА_2 є власником 2/5

частин будинку АДРЕСА_1 ,

а позивачка ОСОБА_1 є власницею 3/5 частин зазначеного будинку на підставі

договору дарування від 13.05. 2000 року. Відповідач є власником будинку

літ.Б-1, розташованому на спірній земельній ділянці. їх доля у домоволодінні

складає 44/100 його частини, а доля відповідача 56/100 частини.

З 1995 року вони

постійно проживають у належному їм будинку за даною адресою. Однак, з

відповідачем склалися неприязні стосунки щодо * користування земельною

ділянкою, оскільки останній самочинно розділив її і фактично користується всією

землею. Просили визначити порядок користування земельною ділянкою у

відповідності з ідеальними долями у домоволодінні.

Рішенням

Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24

жовтня 2006 року

позов задоволений.

ОСОБА_2 і

ОСОБА_1 виділена у загальне користування частина земельної ділянки площею 340

кв.м, що становить 44/100 кв.м з визначенням розмірів:. 10м по вулиці

ІНФОРМАЦІЯ_1; 18,60м, 5,23м, 19,3м по межі з власником 56/100 частин

домоволодіння ОСОБА_3; 6,30 м по південній межі з ділянкою № 137; 42,50 м по

межі з ділянкою №52. Вхід на ділянку з вулиці ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 виділена

у користування частина земельної ділянки площею 432 кв.м., що становить 56/100

частини з визначенням розмірів: 6,70

м по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1; 5,23 м, 19,3м по межі з ділянкою власників 44/100

частини домоволодіння ОСОБА_2 і ОСОБА_1; 13,50 м по південній межі з ділянкою №137; 40,6м по межі з

ділянкою №48. Вхід на

земельну ділянку з вулиці ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті державного мита в розмірі 8,50 грв., і витрати

на інформаційно - технічне

забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50

грв.

В апеляційній

скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і постановити нове про відмову

у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд зробив висновки, які не

відповідають фактичним обставинам справи і постановив рішення з порушенням норм

матеріального і процесуального права.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 і його представника, які

підтримали апеляційну скаргу,  

заперечення позивачів ОСОБА_2   і

2

ОСОБА_1. перевіривши матеріали справи, колегія суддів

вважає,  що апеляційна скарга підлягає

задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи

позов про визначення порядку користування земельною ділянкою у відповідності з

ідеальними долями у домоволодінні, суд виходив з того, що фактичний порядок

користування земельною ділянкою між сторонами не визначався; що при переході

права власності на будову до декількох осіб право на земельну ділянку

визначається пропорційно часткам у будові і на підставі висновку технічної

експертизи виділив позивачам у користування земельну ділянку площею 340 кв.м, а у

користування відповідача -

432 кв.м.

Однак, колегія

суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи

і вимогам закону.

Відповідно до

ст.125 Земельного Кодексу України (

в редакції 2003 року)

право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає

після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право

власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його

державної реєстрації.

З матеріалів

справи вбачається, що на підставі договору про надання у безстрокове користування

земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві власності від 05.08.1959 року ОСОБА_4

була виділена земельна ділянка по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1, 50 у м. Маріуполі площею

600 кв.м. На зазначеній ділянці ОСОБА_4 збудував жилий будинок літ А-1, який

був прийнятий в експлуатацію виконкомом Жовтневої ради м. Маріуполя і

зареєстрований у БТІ за № НОМЕР_1 (а.с. 31-34,39-40).

У 1964 році на

спірній земельній ділянці відповідач ОСОБА_3 з дозволу батька ОСОБА_4, без

належно затвердженого проекту збудував жилий будинок літ.Б-1 та господарські

споруди, які були прийняті в експлуатацію рішенням Жовтневої районної

адміністрації №НОМЕР_2. Цим же рішенням затверджені ідеальні долі у

домоволодінні: позивачі є власниками 44/100

частини домоволодіння, а відповідач власником 56/100 частини

домоволодіння.(а.с. 35,36).

03.12.1982 року ОСОБА_4

подарував позивачу ОСОБА_2 2/5

частини домоволодіння, а 13.05.2000

року він же подарував ОСОБА_1 3/5

частини домоволодіння (а.с. 4,

5-6).

В матеріалах

справи відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 772 кв.м. Оскільки

сторонами не надано правовстановлюючих документів з визначенням меж земельної

ділянки в натурі (на місцевості), висновок суду про можливість визначення

порядку користування земельною ділянкою площею 772 кв.м не відповідає вимогам

ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України і роз'ясненням, які містяться у п,18

постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року ..Про

практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних

справ", відповідно до яких відсутність відповідного документу, що

посвідчує право власності або право постійного користування, його державної

реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі, не дає підстав

вимагати встановлення порядку землекористування або усунення перешкод у

землекористуванні.

Відповідно до

ст.116 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок належить до

компетенції рад і сторони не позбавлені можливості звернутися до міської ради

та одержати правовстановлюючі документи із визначенням розмірів та меж спірної

земельної ділянки в натурі ( на місцевості).

Оскільки при прийнятті рішення суд зробив висновки, які

не відповідають фактичним  обставинам

справи  і 

порушив норми  матеріального

права, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову

у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.303,307,

309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИР1ШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

3

Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24 жовтня 2006 року скасувати.

У

задоволенні позову про визначення порядку користування земельною ділянкою по

вулиці ІНФОРМАЦІЯ_1,50 у М.Маріуполі у відповідності з ідеальними долями у

домоволодінні ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене

в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання чинності шляхом

подачі касаційної скарги   безпосередньо

до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді