Постанова

від 27.03.2017 по справі 804/1547/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 р. Справа № 804/1547/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.,

розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області до Державного підприємства "Токівський гранітний кар'єр" про стягнення заборгованості в розмірі 951 504, 25 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

01.03.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Токівський гранітний кар'єр" (далі - ДП "Токівський гранітний кар'єр", відповідач), в якому просить суд: стягнути з Державного підприємства "Токівський гранітний кар'єр" заборгованість в сумі 951 504, 25 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства щодо сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за списком №2 за періоди грудень 2006 року - грудень 2008 року, грудень 2013 року - січень 2017 року. Тому, на момент звернення до суду із цим позовом за Державним підприємством "Токівський гранітний кар'єр" рахується заборгованість у загальному розмірі - 951 504, 25 грн., яка залишається несплаченою.

Ухвалою суду від 02.03.2017 було відкрито скорочене провадження у цій адміністративній справі та надано відповідачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду своїх письмових заперечень проти заявленого адміністративного позову, наявних доказів або заяви про визнання позову.

Сторони були належним чином повідомлені про порядок розгляду заявленого адміністративного позову, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення позивачу та відповідачу копій ухвали - 14.03.2017 та 14.03.2017 року відповідно.

Втім, ДП "Токівський гранітний кар'єр" у встановлений строк не надало суду жодного із запропонованих документів.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечень відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Токівський гранітний кар'єр" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів.

Судом встановлено, що позивач відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення підготував та направив на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (список №2) за періоди грудень 2006 року - грудень 2008 року, грудень 2013 року - січень 2017 року на загальну суму - 951 504, 25 грн.

Зазначені розрахунки відповідачем не оскаржені та є узгодженими. Загальна сума заборгованості відповідача становить - 951 504, 25 грн.

Втім, у добровільному порядку відповідач не сплатив вищевказану суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (список №2) за періоди грудень 2006 року - грудень 2008 року, грудень 2013 року - січень 2017 року, тому утворилась заборгованість у загальному розмірі - 951 504, 25 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що положеннями частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-XII, було врегульовано Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР (статтю доповнено абзацом четвертим згідно Закону України Про внесення змін до деяких законів України від 17 лютого 2000 року №1461-ІІІ, який набрав чинності з 15 березня 2000 року) визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абзац третій пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).

Згідно із пунктом 6.1 частини 6 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції №21-1).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції №21-1).

Згідно пункту 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів б - з частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-XII.

Згідно з частиною 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за періоди грудень 2006 року - грудень 2008 року, грудень 2013 року - січень 2017 року в розмірі 951 504, 25, оскільки відповідач доказів добровільного погашення заборгованості суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена в добровільному порядку, дійшов висновку про необхідність задоволення цього адміністративного позову.

Відповідно до вимог частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області до Державного підприємства "Токівський гранітний кар'єр" про стягнення заборгованості в розмірі 951 504, 25 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Токівський гранітний кар'єр" заборгованість в сумі 951 504, 25 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Постанову суду відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України звернути до негайного виконання.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 27.03.17р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2