Постанова

від 06.12.2016 по справі 804/7509/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 804/7509/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, контролюючий орган) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр", у якому просить суд стягнути з рахунків відповідача у банках, які його обслуговують податкову заборгованість у загальному розмірі 21 208, 18 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" обліковується заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств та з єдиного податку, яка платником у добровільному порядку не погашена.

Відповідачем заперечень до суду не надано.

Натомість до суду надійшов лист від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр", у якому відповідач зазначив, що заборгованість перед податковим органом утворилась у зв'язку із скрутним становищем підприємства. Також відповідач зазначив, що станом на 24.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" перераховано на користь позивача податкові зобов'язання на загальну суму 16 257, 81 грн., акцентуючи увагу суду на те, що несплаченими з боку підприємства залишаються тільки суми пені та штрафних санкцій за несвоєчасні виплати у розмірі 4950, 37 грн.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" (далі - ТОВ "Феро-центр", підприємство, платник, відповідач) (код ЄДРПОУ 32793979) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 28.01.2004р., яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м.Дніпопетровська як платник податків та зборів від 29.01.2004р. за №8076.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена контролюючим органом до стягнення загальна сума податкового боргу ТОВ "Феро-центр" становить 21 208, 18 грн. та складається із:

а) заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1061, 35 грн., яка виникла внаслідок не сплати підприємством суми грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №002201503 від 11.02.2016р., яким до платника застосовано штрафні санкції (штраф 20%) в сумі 1061, 60 грн., яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №4737/1503/32793979 від 17.12.2015р.;

б) заборгованості по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 20 146, 83 грн., яка виникла внаслідок не сплати підприємством:

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з єдиного податку юридичних осіб за півріччя 2014 р. №9040897145 від 19.08.2014р. на суму 4555, 00 грн. (сума грошового зобов'язання зменшилась внаслідок часткової сплати відповідачем єдиного податку в сумі 2713, 04 грн., у зв'язку з чим непогашена сума єдиного податку за даною податковою звітністю становить 1841, 96 грн.);

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з єдиного податку юридичних осіб за три квартали 2014 р. №9080467935 від 09.02.2015р. на суму 7512, 50 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з єдиного податку юридичних осіб за 2014 р. №9080469223 від 19.02.2015р. на суму 5842, 00 грн.;

- суми грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0002211503 від 11.02.2016р., яким до платника застосовано штрафні санкції (штраф 20%) в сумі 20,00 грн., яке сформовано контролюючим органом на підставі Акту перевірки №4737/1503/32793979 від 17.12.2015р.;

- пені, нарахованої відповідачу в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у загальному розмірі 4930, 37 грн.

Наявність зазначених сум податкового боргу підтверджується роздрукуванням зворотного боку інтегрованої картки платника за грошовими зобов'язаннями по платежам «Єдиний податок з юридичних осіб» (код 18050301) та "Податок на прибуток приватних підприємств" (код 11021000), у зв'язку з несплатою вищезазначених сум зазначені грошові зобов'язання відповідача набуло статусу податкового боргу.

Згідно із ст. 67 Конституції України встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1 ст. 36 ПК - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.46.1 ст. 46 ПК, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст.49 ПК).

У відповідності до положень ст. 291 ПК - спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із п. 291.4 ст. 291 ПК, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

З урахуванням положень вищезазначеної норми та з матеріалів справи вбачається, що відповідач належить до категорії платників єдиного податку третьої групи.

Ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п. 293.1 ст. 293 ПК).

Пунктами 294.1 та 294.2 статті 294 ПК встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до положень ст. 296 ПК - платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

Згідно із приписами статті 295 ПК - платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 ПК).

Пунктами 54.1, 54.2 ст. 54 ПК передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом 'V цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК).

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків. Коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 58.2. ст.58 ПК - податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 58.3 ст.58 ПК - податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Так, зважаючи на відсутність доказів оскарження платником податкових повідомлень-рішень за №0002201503 від 11.02.2016р. та за №0002211503 від 11.02.2016р. сума заборгованості відповідача по податковим зобов'язанням за вищевказаними рішеннями ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, є узгодженою, і набула статусу податкового боргу платника податків.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено поняття "пеня", у відповідності до якого -це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Статтею 129 ПК встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно із п. 129.2 ст. 129 ПК - у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб (п. 129.4 ст. 129 ПК).

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК - податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог зазначеної норми, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська сформовано та направлено на податкову адресу ТОВ "Феро-центр" податкову вимогу №1545-25 від 01.07.2014р. на суму 5208, 00 грн., яку отримано відповідачем.

За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 ПК - у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до вимог ст. 58.3, 59.1 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Доказів оскарження вищезазначеної вимоги відповідачем до суду не надано.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК).

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК - контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК - контролючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направлено до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою.

Відповідно до п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що будь-який орган державної влади зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Відповідні положення кореспондовані в пп.21.1.1. п.21.1 ст. 21 ПК, де закріплено, що посадові особи контролюючого органу мають за обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

Проте, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів здійснення всіх передбачених податковим законом процесуальних дій, що передують стягненню податкового боргу у господарюючого суб'єкта у судовому порядку, а саме не доведено наявності за відповідачем податкового боргу у розмірі, заявленому до стягнення.

Так, за даними контролюючого органу заявлена до стягнення загальна сума податкового боргу ТОВ "Феро-центр" становить 21 208, 18 грн. та складається із:

а) заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1061, 35 грн., яка виникла внаслідок не сплати підприємством суми грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №002201503 від 11.02.2016р.;

б) заборгованості по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 20 146, 83 грн., яка виникла внаслідок не сплати підприємством:

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з єдиного податку юридичних осіб за півріччя 2014 р. №9040897145 від 19.08.2014р. на суму 1841, 96 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з єдиного податку юридичних осіб за три квартали 2014 р. №9080467935 від 09.02.2015р. на суму 7512, 50 грн.;

- самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного за податковою декларацією з єдиного податку юридичних осіб за 2014 р. №9080469223 від 19.02.2015р. на суму 5842, 00 грн.;

- суми грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням №0002211503 від 11.02.2016р.;

- пені, нарахованої відповідачу в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у загальному розмірі 4930, 37 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що податкові зобов'язання ТОВ "Феро-центр" по податку на прибуток в сумі 1061, 35 грн. погашено підприємством у повному обсязі, а грощове зобов'язання по сплаті єдиного податку погашено у розмірі 15 196, 46 грн.

У якості доказу сплати підприємством вищенаведених узгоджених зобов'язань відповідачем надано до суду завірені копії платіжних доручень з чітким визначенням призначення платежу та відміткою банківської установи (ПАТ КБ "Приватбанк") щодо проведення платежу, а саме:

- платіжне доручення №266 від 07.11.2016р. на суму 2000,00 грн. "единый налог за 2014 год";

- платіжне доручення №276 від 23.11.2016р. на суму 1061, 35 грн. "податок на прибуток, податковий борг";

- платіжне доручення №277 від 23.11.2016р. на суму 13 196, 46 грн. "единый налог за 2014 год".

Можливість зарахування наведених платежів в рахунок погашення боргу минулих періодів виключена з урахуванням відсутності за відповідачем неузгодженої суми податкового боргу минулих періодів, що також підтверджується показниками зворотного боку інтегрованої картки платника за грошовими зобов'язаннями по платежам «Єдиний податок з юридичних осіб» (код 18050301) та "Податок на прибуток приватних підприємств" (код 11021000). Зворотнього позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У частині першій статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України надано законодавче визначення доказів в адміністративному судочинстві, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, загальна сума непогашеної заборгованості ТОВ "Феро-центр" становить 4950, 37 грн. (в т.ч.: заборгованість по сплаті єдиного податку - 4950, 37 грн.), яка на момент розгляду справи є непогашеною.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази щодо часткової сплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань в рамках заявленої до стягнення сум податкового боргу, а також з урахуванням відсутності станом на 06.12.2016р. заперечень та відсутністю доказів остаточної сплати узгоджених зобов'язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська про стягнення з ТОВ "Феро-центр" коштів у розмірі 4950, 37 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ "Феро-центр", в рахунок погашення податкового боргу по сплаті єдиного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" про стягнення заборгованості - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-центр" у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Феро-центр"(код ЄДРПОУ 32793979) на користь місцевого бюджету (код ЄДРПОУ 39533006) в рахунок погашення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 4950, 37 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень тридцять сім копійок) (р/р №3321486570007 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 18050301, отримувач платежу - УДКСУ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя ОСОБА_1