Постанова

від 21.06.2017 по справі 812/788/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/788/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Бутенко К.В.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області

про звільнення з займаної посади та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі за текстом - відповідач), в якому позивач просить:

- звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія ЕН № 906048, виданий Свердловським МВ УДМС України в Луганській області 29 листопада 2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, із займаної посади помічника судді Алейникова В.І. за власним бажанням;

- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести запис в трудовій книжці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія ЕН № 906048, виданий Свердловським МВ УДМС України в Луганській області 29 листопада 2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, про звільнення відповідно до вимог діючого законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 25.07.2011 позивач працює в Свердловському міському суді Луганської області, а з 09.12.2011 на посаді помічника судді Алейникова Володимира Івановича, про що свідчать записи у трудовій книжці. З 2013 року по 2016 рік позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, тому раніше і не ініціювала своє звільнення.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Свердловському міському суду Луганської області, здійснюється Біловодським районним судом Луганської області. Проте, адміністративний корпус, так само як і відділ кадрів (разом з печаткою, друкованими особовими справами, відповідальними особами та таке інше) не було вивезено на територію, підконтрольну українській владі. Отже, на даний час механізму звільнення, окрім як звернення до суду, на законодавчому рівні не існує. Ситуація склалась таким чином, що ні суддя Алейников В.І., ні голова суду ОСОБА_2, які уповноважені звільнити позивача із займаної посади, на територію, підконтрольну українській владі, не перевелися. Переводитись на роботу в іншу місцевість позивач не має наміру, бо в м. Сверловську Луганської області має своє житло, малолітню дитину та поруч близьких осіб, які допомагають доглядати за малечею.

29.11.2016 представник позивача ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності, подала заяву про звільнення позивача із займаної посади на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України начальнику територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, який листом-відповіддю відмовив у звільненні. При цьому, лист-відповідь належним чином не обґрунтований та не містить механізму звільнення. Запис про звільнення необхідний позивачу через те, що фактично посадові обов'язки позивач не виконує, заробітну платню не отримує, тобто фактично у відносинах із роботодавцем не перебуває. Задля запобігання у подальшому непорозумінь з обчисленням трудового стажу позивач бажає звільнитися з займаної посади з дотриманням чинного законодавства України.

З посиланням на норми статті 43 Конституції України щодо заборони використання примусової праці, позивач зазначив, що не надає своєї згоди на подальше перебування у трудових відносинах із Свердловським міським судом Луганської області та відповідно до пункту 19 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, має намір звільнитися з займаної посади.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 19). Заявою від 12.06.2017 б/н, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 12.06.2017 за вхідним реєстраційним № 13713/2017, представник позивача ОСОБА_3 просить розглядати справу за її відсутністю та відсутністю позивача (арк. спр. 21).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 20.06.2017 № 1071/17вих, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 26-28). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, як орган державної влади, діє на підставі Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року, та статті 151 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до частини третьої статті 154 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Таким чином, звільнення з посади помічника судді належить до повноважень керівника апарату відповідного суду.

Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів та Типовим положенням про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджене наказом Державної судової адміністрації України від 15 липня 2015 року № 104, не передбачено повноважень територіальних органів Державної судової адміністрації України щодо вирішення питання про звільнення з посади помічників суддів.

05 грудня 2016 року начальник територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області надав відповідь ОСОБА_1 № 2144/16вих, що повноваженнями управління не передбачено призначення або звільнення помічників суддів, крім того управління не є стороною трудового договору і не може вирішувати питання про звільнення. Трудові книжки помічників суддів не зберігаються в територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Луганській області.

Таким чином, резюмує відповідач, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діяло в межах своїх повноважень, наведених у статтях 152 та 154 Закону України Про судоустрій і статус суддів , якими не передбачено право цього органу приймати рішення про звільнення помічників суддів, та діючого законодавства України і не порушувало прав позивача.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 23). В запереченнях проти позову від 20.06.2017 № 1071/17вих представник відповідача просив розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1, 25 липня 2011 року призначена на посаду секретаря судового засідання Свердловського міського суду Луганської області та прийняла присягу державного службовця. 9 грудня 2011 року позивача переведено на посаду помічника судді Свердловського міського суду Луганської області Алейникова Володимира Івановича. Зазначені обставини щодо проходження позивачем публічної служби у Свердловському міському суді Луганської області підтверджується записами у трудовій книжці від 25 липня 2011 року АЕ № 724639 (арк. спр. 7-8).

29 листопада 2016 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області із заявою про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України з 29 листопада 2016 року. Вказана заява написана, підписана та подана до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області ОСОБА_3 (арк. спр. 9, 36). На підтвердження своїх повноважень останньою надано копію довіреності № 2-5694, вчиненої 16 листопада 2016 року нотаріусом Новошахтинського нотаріального округу Ростовської області (арк. спр. 12).

Листом від 05 грудня 2016 року за № 2144/16вих територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на заяву від 29 листопада 2016 року, подану за довіреністю громадянкою ОСОБА_3 щодо звільнення з посади помічника судді Березниченко Ірини Олегівни, з посиланням на норми частини п'ятої статті 155 Закону України Про судоустрій і статус суддів та пункту 10 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, повідомило позивачу, що Законом України Про судоустрій і статус суддів та Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, затвердженим головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року, начальнику територіального управління не надано право звільняти працівників апарату суду (арк. спр. 11, 33).

Надаючи правову оцінку виниклим між сторонам правовідносинам, суд зазначає таке.

Свердловський міський суд Луганської області (ідентифікаційний код 05381461, місцезнаходження: 94800, Луганська область, місто Довжанськ, площа Перемоги, будинок 1) є органом державної влади та зареєстрований юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19 червня 2017 року за № НОМЕР_2 (арк. спр. 24-25).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (ідентифікаційний код 26297948, місцезнаходження: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 34) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09 червня 2017 року за № НОМЕР_3 (арк. спр. 16-18).

Згідно з Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, затвердженим головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області є територіальним органом Державної судової адміністрації України та їй підпорядковується. Основним завданням територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Луганської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Луганської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів місцевого самоврядування (арк. спр. 29-32).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд:

цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - адміністративними судами, що визначаються головою Вищого адміністративного суду України;

господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Частиною 4 статті 1 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції передбачено, що Державна судова адміністрація України складає перелік місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень, передбачених частинами першою і другою статті 1 цього Закону.

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 Про визначення територіальної підсудності справ відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції , на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), визначено територіальну підсудність:

цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами.

Вищевказаним розпорядженням територіальна підсудність справ Свердловського міського суду Луганської області визначена за Біловодським районним судом Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1. До вказаного переліку включено місто Свердловськ Луганської області.

Частиною першою статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Про державну службу передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України регламентовано, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до частини третьої статті 154 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Аналогічна норма закріплена частиною третьою статті 157 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з пунктами 7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України Про державну службу на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду.

Таким чином, звільнення з посади помічника судді належить до повноважень керівника апарату відповідного суду.

Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів , Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, та Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, затвердженим головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року, не передбачено повноважень територіальних органів Державної судової адміністрації України щодо вирішення питання про звільнення з посади помічників суддів.

Виконуючи завдання адміністративного судочинства шляхом розгляду та вирішення адміністративної справи, суд не повноважний перебирати на себе повноваження суб'єктів владних повноважень, навіть у випадку, коли такі повноваження не можуть бути реалізовані з об'єктивних причин.

Адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням відповідне рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку наказ керівника апарату Свердловського міського суду Луганської області. Луганський окружний адміністративний суд не є стороною в спірних трудових відносинах та, відповідно, не може приймати рішення про звільнення позивача з посади.

При цьому, на відміну від цивільного судочинства (справ окремого провадження), розглядаючи адміністративну справу, суд не може встановлювати факти, що мають юридичне значення, в даному випадку факт припинення державної служби.

Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області при розгляді заяви про звільнення позивача з посади помічника судді Свердловського міського суду Луганської області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 38 Кодексу законів про працю України передбачає звільнення працівника з роботи за власним бажанням на підставі заяви працівника. З аналізу зазначеної правової норми слідує, що така заява має бути написана особисто працівником, який має намір звільнитися з роботи за власним бажанням.

Кодекс законів про працю України не передбачає можливості звільнення працівника з роботи за власним бажанням на підставі заяви його представника, а правила Цивільного кодексу України про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Крім цього, частиною другою статті 238 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що за наявності у нього статусу внутрішньо переміщеної особи припинення трудових відносин може бути вирішено згідно з абзацом другим частини четвертої статті 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , за яким зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 червня 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про звільнення з займаної посади та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною третьою статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 червня 2017 року

Суддя ОСОБА_4