Рішення

від 21.06.2017 по справі 903/354/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2017 р. Справа № 903/354/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд"

до відповідача: ОСОБА_1 районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Управління Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області

про стягнення 56 860,88грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. від 23.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3-дов. від 29.05.2017р. №707/24/2-17

від третьої особи: ОСОБА_4 - дов. від 12.05.2017р. №01-45/765

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін та третій особі роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 21.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Маневичімонтажрембуд"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Любешівської районної державної адміністрації про стягнення 45 128,90 грн., в т.ч. 5 115,75грн.-3% річних на суму 309 659,72грн. за період з 01.10.2016р. по 20.04.2017р.; 1 706,79грн.-3% річних на суму 139 368,78грн. за період з 22.11.2016р. по 20.04.2017р.; 29 108,01грн.-суми індексу інфляції на суму 309 659,72грн. за період з жовтня 2016 року по березень 2017року (включно) та 9 198,35грн.- суми індексу інфляції на суму 139 368,78грн. за період з листопада 2016 року по березень 2017року (включно).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у зв'язку із невиконанням відповідачем- Любешівською районною державною адміністрацією - умов договору на виконання робіт №4 від 21.12.2012р., позивач у даній справі-ПП "Маневичімонтажрембуд" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації 253 520,73грн.- суми основного боргу, 13 648,44грн.-3% річних за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р. та 42 490,55грн.-суми індексу інфляції за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. у справі №903/1067/14 за позовом Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 309 659,72грн. позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" 309 659,72 грн., в т.ч. 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат та 13 648,44грн. - 3% річних та 6 193,19грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 06.01.2015р.

12.01.2015р. господарським судом Волинської області видано наказ №903/1067/14-1 про стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" 309 659,72 грн., в т.ч. 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат та 13 648,44грн. - 3% річних та 6 193,19грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Проте, борг відповідачем не повернуто, а рішення суду не виконано.

26.09.2016р. позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача 3% річних та суми індексу інфляції, розрахунок проводився за період з 06.01.2015р. по 26.09.2016р. Позов було задоволено в сумі 139 369,78грн. Рішення набрало законної сили 21.11.2016р., проте на даний час не виконано.

Ухвалою суду від 25.04.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 31.05.2017р. на 10:00год.

В порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Управління Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області.

25.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 25.05.2017р. (вх.№01-54/4962/17), в якому позивач просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноважного представника в судове засідання.

Позивач в судове засідання 31.05.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034823213 від 04.05.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2017р. та в письмових запереченнях №708/24/2-17 від 29.05.2017р. позов заперечив, вказавши, що оскільки оплата заборгованості за виконані роботи по "влаштуванню пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами" здійснюється відповідно до кошторисних призначень за кошти Державного бюджету.

Предметом спору є стягнення коштів з бюджетної установи. ОСОБА_1 районна державна адміністрація виступала розпорядником коштів третього ступеня на виконання робіт по "влаштуванню пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами".

У 2012 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.10.2012 року №756-р "Про перерозподіл деяких видатків, передбачених Міністерству фінансів на 2012 рік, та внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 року № 177" Волинській обласній державній адміністрації були виділені кошти в сумі 300,0 тис. грн. для "влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами".

Відповідно до розпоряджень голови Волинської обласної державної адміністрації від 01 листопада 2012 року №458 "Про використання коштів загального фонду державного бюджету, виділених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2012 року №756-р, та внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 10 серпня 2012 року №333", від 06.12.2012 року №519 "Про затвердження Порядку використання у 2012 році коштів, передбачених у державному бюджеті для влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами" ОСОБА_1 районною державною адміністрацією був укладений договір підряду із Приватним підприємством "Маневичімонтажбуд" на виконання робіт по "влаштуванню пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами".

У 2012 році роботи були виконані та підписані акти виконаних робіт. Станом на 01 січня 2013 року по даному об'єкту була зареєстрована кредиторська заборгованість в сумі 300,0 тис. грн.

У 2013 році розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року №472-р «Про перерозподіл деяких видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у 2013 році Міністерству фінансів» Волинській обласній державній адміністрації були виділені кошти в сумі 300,0 тис. грн. на погашення утвореної кредиторської заборгованості.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 03 вересня 2013 року №339 розпорядником коштів визначено ОСОБА_1 районну державну адміністрацію та у вересні 2013 року повністю профінансовані зазначені кошти. В жовтні 2013 року ОСОБА_1 районною державною адміністрацією були подані платіжні доручення у відділ Державного казначейства у Любешівському районі для оплати виконаних робіт по «влаштуванню пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами» на суму 300, 0 тис. грн.., з яких 31 жовтня 2013 року по взаємозаліку оплачено 35,0 тис. грн. Через непроведення платежів відділом Державного казначейства у Любешівському районі у грудні 2013 року бюджетні призначення у сумі 265,0 тис. грн. повернуті у Державний бюджет. Кредиторська заборгованість станом на 01 січня 2014 року по даному об'єкту, згідно фінансової та бюджетної звітності, склала 265,0 тис. грн., з яких підтверджена органами фінансової інспекції - 258,52073 тис. грн.

Зазначив, що як встановлено та підтверджено господарським судом Волинської області у рішенні від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ПП "Маневичімонтажрембуд" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, дана заборгованість виникла з вини працівників Державної казначейської служби України у Любешівському районі, оскільки ОСОБА_1 районною державною адміністрацією у жовтні місяці 2013 року перереєстровані бюджетні зобов'язання і фінансові зобов'язання на загальну суму 300 000,00 грн. та 24 жовтня 2013 року подані платіжні доручення для перерахування вказаних коштів виконавцю робіт.

Оскільки на момент укладення договору підряду із позивачем ОСОБА_1 районна державна адміністрація укладала зобов'язання у відповідності до розпоряджень вищестоящих органів, які були розпорядниками коштів вищого рівня, здійснення оплати виконаних робіт можливе тільки за наявності виділення районній державній адміністрації відповідних кошторисних призначень на погашення цієї заборгованості із Державного бюджету.

Представник третьої особи в судовому засіданні 31.05.2017р. та в письмових поясненнях по справі №01-06/777 від 13.05.2017р. (вх.№01-54/5169/17 від 31.05.2017р.) вказав, що на виконання розпорядження КМУ від 01.10.2012 №756-р "Про перерозподіл деяких видатків, передбачених Міністерством фінансів на 2012 рік, та внесення змін до розпорядження КМУ від 21.03.2012 №177", розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 01.11.2012р. №458 за КПК 7731820 "Влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами" за КЕКВ 2123 "Інше будівництво (придбання)" 28.11.2012р. було затверджено розпис та 29.11.2012р. внесено кошторис на 2012 рік в сумі 300 000,00 гривень. 27.12.2012р. ОСОБА_1 РДА зареєстровані зобов'язання та фінансові зобов'язання на суму 300 000,00 гривень, в тому числі на суму 260 000,00 грн. згідно з договором на виконання робіт №4 від 21.11.2012р. та актом приймання виконаних будівельних робіт від 27.12.2012р. відповідно по ПП "Маневичімонтажребуд". На кінець звітного періоду 2012 року в управлінні Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області зареєстрована кредиторська заборгованість по ОСОБА_1 РДА за КПК 7731820 в сумі 300 000,00 гривень.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. №592-р "Про внесення змін у додаток 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 №472" , здійснено перерозподіл видатків та передача бюджетних призначень, передбачених у 2013 році Міністерству фінансів, зокрема по Волинській облдержадміністрації бюджетні призначення для влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району під час затоплення заплави повеневими та паводковими водами (погашення кредиторської заборгованості минулих років) в сумі 300 000,00грн.

У зв'язку з цим, 27.09.2013р. було затверджено розпис та внесено кошторис на 2013 рік по ОСОБА_1 РДА за вищевказаним КПК в сумі 300 000,00грн. за КЕКВ 3122 "Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів" ( у зв'язку з набранням чинності наказу МФУ від 12.03.2012 №333 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету"). У жовтні місяці 2013 року зареєстровані бюджетні зобов'язання і фінансові зобов'язання на загальну суму 300 000,00 грн.

Враховуючи необхідність опрацювання значної кількості первинних та розрахункових документів, з метою уникнення соціальної напруги, а особливо на кінець бюджетного року, управління Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області забезпечує виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, а саме: виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 БК України. У зв'язку з цим, не були проведені касові видатки відповідно до платіжних доручень, поданими ОСОБА_1 РДА, в сумі 260 000,00 гривень.

Станом на 01.01.2014 року зареєстрована кредиторська заборгованість по ОСОБА_1 РДА за КПК 7731820 в сумі 265 000,00 гривень.

У 2014 році кошторисних призначень по ОСОБА_1 РДА за КПК 7731820 "Влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами" не передбачено. Станом на 01.12.2014р. в управлінні зареєстрована прострочена кредиторська заборгованість по ОСОБА_1 РДА за КПК 7731820 в сумі 258 720,53 гривень. Сума заборгованості зменшилась на 6 479,27 грн. відповідно до акту №710-14/51 від 13.05.2014р. Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

Відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, наказ господарського суду Волинської області від 12.01.2015р. №903/1067/14-1 про стягнення з ОСОБА_1 районної адміністрації на користь ПП "Маневичімонтажрембуд" 253 520,73 грн. основного боргу, 42 490,55 грн. інфляційних витрат, 13 648,44 грн. 3% річних та 6 193,19 грн. судових витрат прийнятий до виконання Управлінням Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області.

На виконання п. 29 Порядку управлінням Казначейства направлено лист від 26.01.2015р. №01-06/131 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо визначення коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету або рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів та зупинено рух коштів та здійснення платежів за платіжними дорученнями за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України. У зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань (коштів на рахунках) по визначеному коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету та на виконання п. 31 Порядку, на адресу боржника надіслано вимогу від 30.01.2015р. №01-06/154 щодо вжиття необхідних заходів для встановлення відкритих асигнувань (коштів на рахунках) або здійснення інших дій, спрямованих на виконання вимог наказу господарського суду Волинської області від 12.01.2015р. №903/1067/14-1 про стягнення заборгованості та витрат по сплаті судового збору.

Згідно листа ОСОБА_1 РДА від 25.02.2015р. №0276/28/2-15 "Про заходи по погашенню заборгованості", кошти на погашення кредиторської заборгованості минулих років за бюджетними програмами не виділялись.

Згідно п. 33 Порядку листом від 30.03.2015р. №01-06/563 пакет документів щодо виконання судового рішення направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області для виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядку та наказу господарського суду Волинської області від 25.11.2016р. №903/708/16-1 про примусове виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь ПП "Маневичімонтажрембуд" 139 369,78 грн., в т.ч. 13 107,00 грн. - 3% річних, 126 262,78 грн. - суми індексу інфляції та 2 090,55 грн. - витрат по сплаті судового збору прийнята до виконання управлінням Казначейства заява ПП "Маневичімонтажрембуд" про примусове виконання судового рішення.

На виконання п. 29 Порядку управлінням Казначейства направлено лист від 05.04.2017р. №01-66/506 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо визначення коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету або рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів та зупинено рух коштів та здійснення платежів за платіжними дорученнями за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Листом від 11.04.2017р. №110/30/2-17 ОСОБА_1 РДА повідомила про відсутність кошторисних призначень на погашення заборгованості, на що відповідно до п. 31 Порядку, на адресу боржника надіслано вимогу від 12.04.2017р. №01-06/614 щодо вжиття необхідних заходів для встановлення відкритих асигнувань (коштів на рахунках) або здійснення інших дій, спрямованих на виконання вимог наказу господарського суду Волинської області від 25.11.2016р. №903/708/16-1.

Станом на 13.05.2017р. заява ПП "Маневичімонтажрембуд" про примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь ПП "Маневичімонтажрембуд" 139 369,78 грн., в т.ч. 13 107,00 грн. - 3% річних, 126 262,78 грн. - суми індексу інфляції та 2 090,55 грн. - витрат по сплаті судового збору знаходиться на виконанні в управлінні Казначейства.

Узвалою суду від 31.05.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку позивача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд спору відкладався.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; копію рішення від 02.11.2016р. №903/708/16; додаткові письмові пояснення щодо правових підстав нарахувань 3% річних та суми індексу інфляції на суми 309 659,72грн., яка складається із 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат та 13 648,44грн. - 3% річних та на суму 139 369,78грн., в т.ч. 13 107,00грн.-3% річних, 126 262,78грн.-суми індексу інфляції, а не на суму боргу; чіткий, обгрунтований розрахунок 3% річних з врахуванням, що в 2016р. було 366 днів; відповідача- додаткові пояснення та докази по справі; третю особу- додаткові пояснення та докази по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2017р. звернувся до суду з заявою б/н від 20.06.2017р. (вх.№01-65/120/17) про збільшення позовних вимог, в якій у зв'язку із збільшенням періодів нарахування 3% річних та суми індексу інфляції просив суд стягнути з відповідача 56 860,88грн., в т.ч. 6 668,27грн.-3% річних на суму 309 659,72грн. за період з 01.10.2016р. по 19.06.2017р.; 2 405,53грн.-3% річних на суму 139 368,78грн. за період з 22.11.2016р. по 19.06.2017р.; 37 746,58грн.-суми індексу інфляції на суму 309 659,72грн. за період з жовтня 2016 року по травень 2017року (включно) та 10 040,50грн.- суми індексу інфляції на суму 139 368,78грн. за період з грудня 2016 року по травень 2017року (включно).

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2017р. та в письмових запереченнях №826/24/2-17 від 20.06.2017р. (вх.№01-54/5836/17) вказав, що за нормами ст.625 ЦК для розрахунку інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку із виниклою заборгованістю за невиконання зобов'язань згідно договору на виконання робіт №4 від 21.12.2012p., укладеного між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Маневичімонтажрембуд" необхідно виходити із суми заборгованості, визначеної на підставі договірних зобов'язань у розмірі 253 520,73 грн., так як вказана норма статті 625 ЦК не поширюється на випадки у зв'язку із невиконанням рішення суду, ухваленого із незобов'язальних відносин.

На підставі вищевказаного, просив суд у задоволенні позову Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за заборгованістю, яка виникла на підставі рішення господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року у справі №903/708/16 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 139 369,78 грн. (13 107,00 грн. - 3% річних, 126 262,78 грн. - суми індексу інфляції) та рішення господарського суду Волинської області від 23 грудня 2014 року у справі №903/1067/14 в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 42 490,55 грн. - інфляційних витрат, 13 648,44 грн. - 3% річних відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судовому засіданні 21.06.2017р. та в письмових поясненнях по справі від 13.06.2017р. №01-06/904 (вх.№01-54/5849/17) вказав, що згідно п. 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, листом від 23.05.2017р. №01-66/820 пакет документів про примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь ПП "Маневичімонтажрембуд" 139 369,78 грн., в т.ч. 13 107,00 грн. - 3% річних, 126 262,78 грн. - суми індексу інфляції та 2 090,55 грн. - витрат по сплаті судового збору направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області для виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Суд, розглянувши в судовому засіданні 21.06.2017р. заяву позивача б/н від 20.06.2017р. (вх.№01-65/120/17) про збільшення позовних вимог, зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, зібльшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймається заява позивача б/н від 20.06.2017р. (вх.№01-65/120/17) про збільшення позовних вимог, отже має місце нова ціна позову- 56 860,88грн., з якої і вирішується спір.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 23.12.2014 року №903/1067/14 за позовом Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 309 659,72грн. постановлено стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" 309 659,72 грн., в т.ч. 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат та 13 648,44грн. - 3% річних та 6 193,19грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду від 23.12.2014 року №903/1067/14 в апеляційному порядку не оскаржувалося та відповідно до ст. 85 ГПК України набрало законної сили 06.01.2015 року.

Відповідним рішенням суду встановлено, що 21.12.2012р. між Приватним підприємством "Маневичімонтажрембуд" (генпідрядник - виконавець) та ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (замовник) і ОСОБА_1 селищною радою (третя сторона на боці замовника) було укладено договір на виконання робіт №4, згідно з яким виконавець зобов'язався за завданням замовника виконати роботи, замовник та третя сторона зобов'язалася прийняти роботу а замовник оплатити.

Згідно п.2.1, 2.2 даного договору виконавець виконує роботи "будівництво для влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області під час затоплення заплави р. Стохід повеневими та паводковими водами". Види робіт та їх вартість визначаються згідно проектно-кошторисної документації.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.5, 3.6, 3.7 договору сторони передбачили, що вартість виконаних робіт визначається згідно проектно-кошторисної документації, загальна вартість робіт за договором становить 260 000,00 грн. Оплата проводиться шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше, як через 10 днів після підписання актів виконаних робіт. Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому - передачі виконаних робіт, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного завершення робіт. Підписання акту прийому-передачі виконаних робіт представниками замовника та третьої сторони є підтвердження відсутності претензій до виконавця.

Приватне підприємство "Маневичімонтажрембуд" передбачені п.1.1, 2.1 умови договору роботи виконало, провели будівництво пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка Любешівського району Волинської області.

Факт виконання товариством взятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р. на суму 260 000,00 грн., який підписаний сторонами договору 27.12.2012 року та скріплений печатками.

Судом встановлено, що дані роботи були виконанні повністю за рахунок Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд", що підтверджується відомістю матеріальних цінностей (вартість/кількість) опроцентованих в акті ф.КБ-2в за грудень 2012 р. по об'єкту "Будівництва для влаштування пішохідного мостового переходу для забезпечення сполучення між смт. Любешів і с. Заріка, Любешівського району".

Разом з тим, дана заборгованість підтверджується довідкою Ківерцівської міжрайонної фінансової інспекції щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та достовірності даних включених до актів виконаних робіт та стану розрахунків з ОСОБА_1 районною державною адміністрацією за період 01.01.2013р. по 01.03.2014р. за №720-14/26 від 05.05.2014р. та витягом з актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності у ОСОБА_1 районній державній адміністрації станом на 01.03.2014р.

Однак, сума заборгованості зменшилась на 6 479,27грн. відповідно до акту №710-14/51 від 13.05.2014р. Камінь-Каширської міжрайонної державної фінансової інспекції позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

Отже, у ОСОБА_1 районної державної адміністрації Волинської області існує заборгованість за виконані будівельні роботи згідно договору за № 4 від 21.12.2012р. та актом приймання виконаних будівельних робіт в сумі 253 520,73 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст.844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

За ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Дана сума заборгованості - 253 520,73 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана, підставна та підлягає до стягнення.

Крім того, суд зауважує, що вищевказаним рішенням суду по справі №903/1067/14 було стягнуто з відповідача 309 659,72 грн., в т.ч. 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р. та 13 648,44грн. - 3% річних за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Договір на виконання робіт №4 від 21.12.2012 року недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

12.01.2015 року на виконання рішення суду від 23.12.2014 року по справі №903/1067/14 видано наказ №903/1067/14-1.

Рішенням суду від 23.12.2014р. по справі №903/1067/14 було стягнуто з відповідача 309 659,72 грн., в т.ч. 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р. та 13 648,44грн. - 3% річних за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р.

Отже, як вбачається з рішення суду від 23.12.2014 року №903/1067/14 до стягнення задоволено в тому числі суму основного боргу в розмірі 253 520,73грн.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Волинської області від 02.11.2016 року у справі №903/708/16 за позовом Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 139 369,78 грн. постановлено стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" 139 369,78грн., в т.ч. 13 107,00грн.-3% річних, 126 262,78грн.-суми індексу інфляції та 2 090,55 грн.-витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду від 02.11.2016 року №903/708/16 набрало законної сили 21.11.2016 року.

Дане рішення мотивоване невиконання відповідачем рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. по справі №903/1067/14, яким було стягнуто з відповідача 309 659,72 грн., в т.ч. 253 520,73грн. - основного боргу, 42 490,55грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р. та 13 648,44грн. - 3% річних за період з 11.01.2013р. по 27.10.2014р.

Вищий господарський суд України в п. 7.1 постанови пленуму від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року № 13/210/10 та від 12.09.2011 року № 6/433-42/183.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

За змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи зі змісту ст.617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 постанови №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобовязань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. по справі № 3/28гс12. Також в п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

При цьому судом врахований правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 15.05.2012р. №3/28гс12 та правова позиція Вищого господарського суду України, висловлена у постановах від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012, від 03.12.2012р. у справі №5011-16/4107-2012, від 30.07.2014р. у справі №910/1610/14, від 10.02.2015р. у справі №922/1365/13, від 17.02.2016р. у справі №910/10575/15.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно абзацу 3 п.п. 7.1. п. 7 вказаної постанови зазначено, що, отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, водночас слід мати на увазі абзацом 4 п.п. 7.1. п. 7 зазначеної постанови вказано, що, однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Наявне прострочене грошове зобов'язання, яке встановлене рішенням суду від 23.12.2014 року по справі №903/1067/14, обумовлює правомірність застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

З врахуванням викладеного, перевіривши розрахунки позивача, суд вважає підставними та таким, що підлягають до стягнення:

- 3% річних, нараховані за період з 01.10.2016 року по 19.06.2017 року на суму боргу 253 520,73грн. в розмірі 5 454,14грн.;

- втрати від інфляції, нараховані за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року (включно) на суму боргу 253 520,73грн. в розмірі 30 903,41грн.

При цьому, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, суд не приймає доводи відповідача як такі, що не є підставою для звільнення відповідача від виплати компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних витрат за заборгованістю, яка виникла на підставі рішення господарського суду Волинської області від 02 листопада 2016 року у справі №903/708/16 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 139 369,78 грн. (13 107,00 грн. - 3% річних, 126 262,78 грн. - суми індексу інфляції) та рішення господарського суду Волинської області від 23 грудня 2014 року у справі №903/1067/14 в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі: 42 490,55 грн. - інфляційних витрат, 13 648,44 грн. - 3% річних, то суд вважає що в цій частині позовних вимог, слід відмовити з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині 2 цієї ж статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тому, відповідальність за грошові зобов'язання встановлена ст. 625 ЦК, передбачає насамперед договірні правовідносини.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, правовідносини які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, тому на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Таким чином, статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Тому, за нормами ст.625 ЦК для розрахунку інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку із виниклою заборгованістю за невиконання зобов'язань згідно договору на виконання робіт №4 від 21.12.2012p., укладеного між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Маневичімонтажрембуд" необхідно виходити із суми заборгованості, визначеної на підставі договірних зобов'язань у розмірі 253 520,73 грн., так як вказана норма статті 625 ЦК не поширюється на випадки у зв'язку із невиконанням рішення суду, ухваленого із незобов'язальних відносин.

Судом встановлено, що позивачем нарахування проведені на суму боргу наростаючим підсумком і кожна наступна сума, на яку вже проведені нарахування за весь період прострочення, включалась до наступної суми нарахування за той же загальний період прострочення, що призвело до повторного неодноразового нарахування річних та інфляційних на одну й ту ж суму заборгованості в розмірі 253 520,00грн.

А тому, враховуючи викладене в стягненні 3 619,66грн.-3% річних (в т.ч. 2 405,53грн. - 3% річних нарахованих на суму 139 368,78грн. та 1 214,13грн.-3% річних, нарахованих на суму 42 490,55 грн. - інфляційних витрат, 13 648,44 грн. - 3% річних) та 16 883,67грн.-суми індексу інфляції (в т.ч. 10 040,50грн.-суми індексу інфляції нарахованої на суму 139 368,78грн. та 6 843,17грн.- суми індексу інфляції нарахованої на суму 42 490,55 грн. - інфляційних витрат, 13 648,44 грн. - 3% річних) позивачу слід відмовити, як нарахованих безпідставно.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд"

підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 023,06 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації (Волинська обл., смт. Любешів, вул. Незалежності, буд. 53, код 04051431)

на користь Приватного підприємства "Маневичімонтажрембуд" (Волинська обл., смт. Маневичі, вул. Галана, буд. 34, код 36709791)

36 357,55грн., в т.ч. 5 454,14 грн.-3% річних, 30 903,41грн.-суми індексу інфляції та 1 023,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 3 619,66грн.-3% річних та 16 883,67грн.-суми індексу інфляції відмовити.

Повний текст рішення складено

23.06.2017

Суддя С. В. Бондарєв