Рішення

від 19.06.2017 по справі 908/1042/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017 Справа № 908/1042/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій № 6 , 69069, м. Запоріжжя, вул. Каховська 40

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжбудмаш ЛТД , 69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 22-Д

про стягнення 255 125,00 грн.

Суддя Горохов І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 6 від 17.05.2017;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій № 6 , м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжбудмаш ЛТД , м. Запоріжжя про стягнення 255 125,00 грн.

19.05.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 908/1042/17, присвоєно справі номер провадження 15/34/17, судове засідання призначене на 07.06.2017. Ухвалою суду від 07.06.2017 розгляд справи відкладався на 19.06.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення зобов'язань за договором на виготовлення та поставку продукції відповідач не виконав умови договору, заборгованість складає 162 500,00 грн., яку позивач просить стягнути. У зв'язку з порушення терміну повернення грошових коштів, також позивач просить стягнути відсотки за користування грошовими коштами за ставкою 1% за кожен день користування в сумі 92 625,00 грн. нараховані на суму боргу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст. 526, 530, 625, 651, 852 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України та умови договору поставки.

У судовому засіданні 19.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 07.06.2017 та 19.06.2017 не з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього не надійшло.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

В судовому засіданні 19.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

17.11.2016 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій № 6 , м. Запоріжжя (ТОВ ЗЗБК № 6 , позивач, покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжбудмаш ЛТД , м. Запоріжжя (ТОВ Запоріжбудмаш ЛТД , відповідач, постачальник) підписано договір на виготовлення та поставку продукції № 17/11/2016-1 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору покупець доручає, а постачальник зобов'язується виготовити і поставити металоопалубку (продукція) для подальшого виготовлення в ній залізобетонних виробів із жаростійкого бетону, для реалізації проекту Реконструкція існуючого цеху № 6 корпусу № 1 ПАТ Укрграфіт та передати право власності на продукцію та пов'язані з нею документи, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що перелік опалубок, що входять до комплекту поставки, їх найменування, позначення, кількість, ціна та термін поставки вказані в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 250 000,00 грн. разом з ПДВ (п. 1.3. договору).

Пунктом 1.5. договору сторонами було погоджено, що підписанням цього договору та додатків до нього постачальник підтверджує відсутність будь-яких зауважень по переданої документації, достатності вихідних даних та технічних параметрів, що містяться в документації, необхідних для якісного виготовлення продукції за договором та використання її за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1.6 договору, продукція за договором повинна поставлятись автотранспортом на умовах DAP (Інкотермс-2010) - ТОВ ЗЗБК № 6 м. Запоріжжя, вул. Каховська 40, в терміни зазначені в специфікації № 1 (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 4.1. договору сторонами було узгоджено, що ціна на продукцію вказана в специфікації № 1 і включає в себе вартість упаковки, маркування, навантаження і доставки продукції.

Покупець перераховує постачальнику передоплату в розмірі 65% від вартості продукції після укладення договору, а остаточний розрахунок здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів від дати поставки останньої партії продукції, але не раніше надання повного пакета документів і реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. п. 4.2.1., 4.2.2 договору).

Згідно з п. 9.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.06.2017, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже, його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Відповідно до укладеної сторонами специфікації № 1 до договору № 17/11/2016-1 було передбачено, що термін виготовлення і поставки опалубки продукції складає 22 робочих дні від дати перерахування передплати відповідно до п. 4.2.1. договору.

Відповідно до п. 4.2.1. договору 17.11.2016 позивачем перераховано на

розрахунковий рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 162 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1055 від 17.11.2016.

Враховуючи строки передбачені специфікацією № 1, металоопалубка повинна була бути поставлена відповідачем на адресу позивача до 09.12.2016.

Однак відповідачем у встановлені договором строки не виконано свої зобов'язання за договором продукцію позивачу не поставив.

20.02.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 25 щодо повернення на рахунок позивача суми попередньої оплати в розмірі 162 500,00 грн. Дана вимога залишена без задоволення.

27.03.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію № 36 від в якій він додатково звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів за договором, яка також залишена без задоволення.

Посилаючись на невиконання своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 162 500,00 грн. основного боргу.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умовам договору відповідач в строки обумовлені договором не виготовив та не поставив на адресу позивача продукцію, яка частково була їм оплачена (граничний строк поставки був узгоджений до 09.12.2016) та в строки та в порядку обумовленими договором не повернув позивачу грошові кошти, які були сплачені відповідачу в якості передоплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 162 500,00 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 162 500, грн., яка на час прийняття рішення не сплачена, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За порушення терміну повернення грошових коштів, також позивач просить стягнути відсотки за користування грошовими коштами за ставкою 1% за кожен день користування в сумі 92 625,00 грн. нараховані на суму боргу.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.5 договору, при простроченні поставки продукції більш ніж на 20 (двадцять) днів, постачальник зобов'язаний повернути кошти, отримані від покупця, протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання вимоги, а також відшкодувати всі документально підтверджені прямі витрати (витрати) понесені покупцем.

Пунктом 6.13 договору передбачено, що за порушення терміну повернення грошових коштів відповідно до п. 2.9, 6.5 і п.9.5 договору, з постачальника стягуються відсотки за користування грошовими коштами за ставкою 1 % за кожен день користування.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши в наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що згідно даних електронного реєстру ДП Укрпошта , відповідач 14.03.2017 отримав вимогу позивача № 25 від 20.02.2017 щодо повернення на рахунок позивача суми попередньої оплати та одностороннього розірвання дії договору. Таким чином, з 20.03.2017 (5 днів з моменту отримання вимоги) та по 15.05.2017, відповідачу нараховано відсотки за користування грошовими коштами за ставкою 1% за кожен день користування.

Розрахунок відсотки за користування грошовими коштами за ставкою 1% за кожен день користування позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 92 625,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Таким чином, позов підлягає задовол судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Запоріжбудмаш ЛТД (69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 22-Д, ідентифікаційний код 35499674) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій № 6 (69069, м. Запоріжжя, вул. Каховська 40, ідентифікаційний код 37778447) суму основного боргу в розмірі 162 500,00 грн. (сто шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.), суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 92 625,00 грн. (дев'яносто дві тисячі шістсот двадцять п'ять грн. 00 коп.), судовий збір в розмірі 3826, 89 грн. (три тисячі вісімсот двадцять шість гривень 89 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 червня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов