Рішення

від 22.06.2017 по справі 910/6855/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017Справа №910/6855/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інженірингове

підприємство "Інвеститор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжелдортранс"

про стягнення 29907,17 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Савруцький С.С. (за дов.);

від відповідача не з'явились.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 22.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інженірингове підприємство "Інвеститор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремжелдортранс" про стягнення 29 907, 17 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6855/17, розгляд останньої призначено на 29.05.2017.

Ухвалою суду від 29.05.20167 розгляд справи відкладено на 22.06.2017.

В судове засідання 22.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань за договором № 9 від 15.01.2014, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 15 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальність БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНВЕСТИТОР , як постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю РЕМЖЕЛДОРТРАНС , як покупцем укладено Договір № 9 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити відповідачу, а відповідач прийняти і оплатити продукцію - запчастини до залізничного транспорту, на умовах даного договору.

Кількість, номенклатура продукції та умови поставки і оплати визначені специфікацією до договору (п. 2.1. договору). Датою поставки вважається дата отримання обладнання складом покупця з відміткою в видатковій накладній (п. 3.3. договору). Поставка обладнання здійснюється за цінами вказаними в специфікаціях, загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється відповідно доданих до нього специфікацій (п. 4.1, 4.2. договору).

У відповідності до п. 5.2 договору та специфікації № 02 від 03.07.2014 відповідач здійснює оплату за поставлену продукцію по факту поставки протягом 14 календарних днів.

Постачальник обладнання зобов язаний надати покупцю наступні документи: рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості або паспорт обладнання.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення строку оплати обладнання, покупець виплачує пеню в розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Договір набирає сили з 15.01.2014 та діє до 31.12.2015, закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на нього зобов'язань по договору (п. 10.3., 10.4. договору).

Додатком до договору є специфікація №02 від 03.07.2014 на поставку автозчеплення СА-3 1835.01.000 ВЗТ ціна 14400,00 з ПДВ за дві одиниці, на умовах поставки EXW - склад Постачальника, строк та порядок оплати 14 календарних дні за фактом поставки, графік поставки -и 10 календарних дні з дати заявки.

Позивач 03.07.2014 поставив відповідачу продукцію: автозчеплення СА - 3 1835.01 .ООО-ОСБ, у кількості 2 шт. на загальну суму з ПДВ - 14 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № PH - 0000140 від 03.07.2014, товарно-транспортною накладною № 80 від 03.07.2014 та податковою накладною № 3 від 03.07.2014.

На оплату поставленої продукції було виставлено рахунок-фактура № СФ-0000159 від 03.07.2014 на суму з ПДВ 14 400,00 грн.

Відповідачем отримана вказана продукція через ОСОБА_2 за довіреністю № 34 від 03.07.2014, копія якої наявна в матеріалах справи.

Оплату за поставлену продукцію відповідач за умовами договору та специфікації № 02 від 03.07.2014 повинен був провести до 18.07.2014.

В порушення умов Договору, за поставлену продукцію відповідач оплату не здійснив, в наслідок чого у нього утворився борг перед позивачем, який складає 14 400,00 грн. і до цього часу не сплачений. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 07.12.2016 направив відповідачу претензію, з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію. Претензія була направлена відповідачу з описом вкладення, отримана 14.12.2016, відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача, про стягнення з останнього 14 400, 00 грн. основної заборгованості, суму інфляції грошових коштів у розмірі 12 468, 96 грн. за період з 18.07.2014 по 18.04.2017, три процента річних 1 189, 48 грн. за період з 18.07.2014 по 18.04.2017, пені 1 848, 73 грн. за період з 18.07.2014 по 14.01.2015.

Договір № 9 від 15.01.2014 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 14 400, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар оплачений не був, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 400, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 14 400, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 14 400, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.2. договору та специфікації № 02 від 03.07.2014 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 400, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляції грошових коштів у розмірі 12 468, 96 грн. за період з 18.07.2014 по 18.04.2017, три процента річних - 1 189, 48 грн. за період з 18.07.2014 по 18.04.2017, суми пені 1 848, 73 грн. за період з 18.07.2014 по 14.01.2015.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному позивачем розмірі. При здійсненні перевірки розрахунку пені, нарахованої позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснено вказаний розрахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЖЕЛДОРТРАНС (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 2; ідентифікаційний код 33576086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ІНВЕСТИТОР (50074, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Гетьманська, буд. 100, кв. 1; ідентифікаційний код 20197565) 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 12 468 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 48 коп. 3 % річних, 1 848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 73 коп. пені та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2017

Суддя І. В. Усатенко