Рішення

від 19.06.2017 по справі 911/1238/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа № 911/1238/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ

про стягнення 8 791,40 грн.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ (відповідач) про стягнення 8 791,40 грн., з яких 7672,00 грн. боргу, 35, 62 грн. 3% річних, 161, 10 грн. інфляційних втрат, 332, 52 грн. пені, 505, 27 грн. індексації орендної плати, 84,89 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат по електропостачанню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2017 у справі №911/1238/17 було порушено провадження та призначено до розгляду на 29.05.2017 року.

Ухвалою суду від 29.05.2017 було відкладено розгляд справи на 19.06.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

15.06.2017 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 19.06.2017, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

З даного приводу суд зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ,

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведених норм, а також передбачених ст. 69 ГПК України термінів розгляду справи, зважаючи на подане клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 19.06.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

01 червня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ (орендар) було укладено Договір №6, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування (оренду) приміщення загальною площею 109,6 квадратних метрів.

Вказане приміщення було передано в користування на підставі Акту-прийому передачі від 01 червня 2016 року.

В подальшому, 31 січня 2017 року між сторонами у справі було укладено Угоду про розірвання договору №6 від 1 червня 2016 року, після чого відповідач

передав (повернув) позивачеві приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі по розірванню договору №6 від 01 червня 2016 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п.4.6. Договору сплата орендної плати орендарем починається з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п.7.1.3. Договору, орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п.4.2. Договору орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця до 25 числа попереднього місяця.

Згідно п.4.3. Договору розмір орендної плати індексується зі зміною індексу інфляції з дати підписання договору.

Положеннями п.4.5. Договору встановлено, що вартість спожитої орендарем електроенергії (включаючи втрати електроенергії), послуг по утриманню електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії орендарю, послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, а також вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню відшкодовується орендодавцю на підставі показників лічильників та згідно виставлених рахунків.

Однак, в порушення вимог п.4.2., п.7.1.3. Договору, за словами позивача, відповідач не здійснив орендні платежі за грудень 2016 року та січень 2017 року, на підставі виставлених рахунків № 270 від 31.12.2016 та № 5 від 31.01.2017, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість на суму 8 262,16 грн., яка включає в себе 7 672,00 грн. заборгованості по оренді, 505, 27 грн. індексації орендної плати, 84,89 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат по електропостачанню.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією за № 4 від 23.02.2017 (фіскальний чек від 24.02.2017) з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 8 262,16 грн. (отримана останнім 28.02.2017). Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 754 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вказані обставини, та враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання, не сплативши в повному обсязі розмір орендної плати, доказів оплати не надав, наявність заборгованості у розмірі 8 262,16 грн., яка включає в себе 7 672,00 грн. заборгованості по оренді, 505, 27 грн. індексації орендної плати, 84,89 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат по електропостачанню підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 332,52 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати орендних платежів, яка складається з 211, 87 грн. пені за невиконання зобов'язання по сплаті оренди за грудень 2016 (з 26.01.2017 по 07.04.2017) та 120,65 грн. пені за невиконання зобов'язання по сплаті оренди за січень 2017 (з 26.02.2017 по 07.04.2017), розрахованих на суму орендної плати в розмірі 3 836,00 грн.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку затримки орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборговану суму за кожен день прострочки платежу.

Як зазначалось вище, умовами договору (п.4.2) передбачено, що орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця до 25 числа попереднього місяця.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з арифметичним розрахунком, який був зроблений судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон з урахуванням зазначених позивачем періодів нарахування пені, судом встановлено, що заявлені до стягнення 332,52 грн. пені, яка складається з 211, 87 грн. пені за грудень 2016 та 120,65 грн. пені за січень 2017 підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача 35,62 грн. 3% річних та 161,10 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача по кожній накладній окремо, зокрема, за накладною № 270: 22,70 грн. 3% річних та 80,55 грн. інфляційних втрат (січень-квітень 2017) та за накладною № 5: 12,92 грн. 3% річних та 80,55 грн. інфляційних втрат (лютий-квітень 2017).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 35,62 грн. та 161,10 грн., відповідно.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 672,00 грн. боргу, 161,10 грн. інфляційних втрат, 35,62 грн. 3% річних, 332,52 грн. пені, 505,27 грн. індексації та 84,89 грн. витрат на електропостачання.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Островського,12Б, приміщення 23, код ЄДРПОУ 39755547) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) -7 672 (сім тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп. боргу, 161 (сто шістдесят одну) грн.10 коп. інфляційних втрат, 35 (тридцять п'ять) грн. 62 коп. 3% річних, 332 (триста тридцять дві) грн. 52 коп. пені, 505 (п'ятсот п'ять) грн. 27 коп. індексації, 84 (вісімдесят чотири) грн. 89 коп. витрат на електропостачання, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 23.06.2017р .

Суддя О.В. Щоткін