Рішення

від 20.06.2017 по справі 914/709/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017р. Справа № 914/709/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства „Приватна друкарня» (м. Хмельницький)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Україна»

(м. Львів)

про: стягнення основного боргу в розмірі 40004,89 грн., пені в розмірі 6012,79 грн., 3% річних у розмірі 1295,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 5667,36 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 26.05.2017 р.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства „Приватна друкарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Україна» про стягнення основного боргу в розмірі 40004,89 грн., пені в розмірі 6012,79 грн., 3% річних у розмірі 1295,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 5667,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.04.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.04.2017 року.

У зв'язку із відпусткою по вагітності та пологах судді Сухович Ю.О., відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/709/17.

21.04.2017 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею по справі обрано головуючого суддю Пазичева В.М.

Ухвалою суду від 24.04.2017 року розгляд справи відкладено до 16.05.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 16.05.2017 року розгляд справи відкладено до 30.05.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 30.05.2017 року розгляд справи відкладено до 08.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 08.06.2017 року розгляд справи відкладено до 20.06.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.04.2017 року, про відкладення від 24.04.2017 року, про відкладення від 16.05.2017 року, про відкладення від 30.05.2017 року, від 08.06.2017 року повністю не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.05.2017 року за вх. № 17024/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

08.06.2017 року за вх. № 2519/17 позивач подав клопотання про зміну розміру позовних вимог, згідно з яким просить стягнути 40004,89 грн. боргу, 5423,13 грн. пені, 1499,36 грн. 3% річних, 6907,91 грн. інфляційних втрат.

20.06.2017 року за вх. № 21903/17 позивач подав клопотання про уточнення розміру позовних вимог, згідно з яким просить стягнути 40004,89 грн. боргу, 6012,79 грн. - пені, 1289,55 грн. - 3% річних, 5667,36 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.04.2017 року, про відкладення від 24.04.2017 року, про відкладення від 16.05.2017 року, про відкладення від 30.05.2017 року, від 08.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 08.06.2017 р. про відкладення розгляду справи на 21.06.2017 р. є копія Списку № 526 згрупованих внутрішніх поштових відпралень за 09.06.2017 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_1 від 20.06.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Україна» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79039, Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка, 186.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.06.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, на підставі Договору поставки № 64 від 04 січня 2016 року (надалі - Договір) Приватне підприємство Приватна друкарня (надалі - позивач) здійснювало виготовлення та передачу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна (надалі - відповідач) поліграфічної продукції в асортименті. Відповідно до п. 5.2. Договору, відповідач зобов'язувався проводити оплату продукції протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту її отримання.

На виконання умов Договору, 25 січня 2016 року Приватне підприємство Приватна друкарня виготовило та передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна гофроупаковку та коробки для пральних порошків в асортименті по накладній № 232, на загальну суму 202952,91 грн. (двісті дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна за період з травня 2016 року по жовтень 2016 року перерахувало на рахунок Приватного підприємства Приватна друкарня 162 948,02 грн. (сто шістдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім грн. 02 коп.) в якості оплати за отриману по накладній № 232 від 25 січня 2016 року продукцію. Даний факт підтверджується банківськими виписками:

- 31.05.2016 р. на суму 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн.), з них 1451,98 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна грн. 98 коп.) оплата за продукцію, отриману за попередньою накладною, та 18 548,02 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім грн. 02 коп.) оплата за продукцію, отриману по накладній № 232 від 25.01.2016р.

- 24.06.2016 р. на суму 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн.);

- 01.07.2016 р. на суму 30 000,00 (тридцять тисяч грн.);

- 08.07.2016 р. на суму 30 000,00 (тридцять тисяч грн.);

- 29.09.2016 р. на суму 20 000,00 (двадцять тисяч грн.);

- 24.10.2016 р. на суму 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста грн.);

Таким чином, за твердженням позивача, продукція, отримана Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна , належним чином не оплачена. Загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна перед Приватним підприємством Приватна друкарня за отриману поліграфічну продукцію складає 40 004,89 грн. (сорок тисяч чотири грн. 89 коп.).

Позивач наголошує, що відповідач борг визнав, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків станом на 02 березня 2016 року.

На претензію позивача за вих. № 294 від 23 листопада 2016 року відповідач відповіді не надав, графік погашення заборгованості не запропонував.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна повністю ігнорує законні вимоги Приватного підприємства Приватна друкарня щодо погашення боргу, не надає аргументованих пояснень з приводу грубого порушення умов Договору, за своєю юридичною адресою не знаходиться, на письмові звернення не відповідає.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у випадку порушення строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до п.1 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами.

20.06.2017 року за вх. № 21903/17 позивач подав клопотання про уточнення розміру позовних вимог, згідно з яким просить стягнути 40004,89 грн. боргу, 6012,79 грн. - пені, 1289,55 грн. - 3% річних, 5667,36 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, на підставі Договору поставки № 64 від 04 січня 2016 року (надалі - Договір) Приватне підприємство Приватна друкарня (надалі - позивач) здійснювало виготовлення та передачу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна (надалі - відповідач) поліграфічної продукції в асортименті. Відповідно до п. 5.2. Договору, відповідач зобов'язувався проводити оплату продукції протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту її отримання.

На виконання умов Договору, 25 січня 2016 року Приватне підприємство Приватна друкарня виготовило та передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна гофроупаковку та коробки для пральних порошків в асортименті по накладній № 232, на загальну суму 202952,91 грн. (двісті дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна за період з травня 2016 року по жовтень 2016 року перерахувало на рахунок Приватного підприємства Приватна друкарня 162 948,02 грн. (сто шістдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім грн. 02 коп.) в якості оплати за отриману по накладній № 232 від 25 січня 2016 року продукцію. Даний факт підтверджується банківськими виписками:

- 31.05.2016 р. на суму 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн.), з них 1451,98 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна грн. 98 коп.) оплата за продукцію, отриману за попередньою накладною, та 18548,02 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім грн. 02 коп.) оплата за продукцію, отриману по накладній № 232 від 25.01.2016 р.

- 24.06.2016 р. на суму 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн.);

- 01.07.2016 р. на суму 30 000,00 (тридцять тисяч грн.);

- 08.07.2016 р. на суму 30 000,00 (тридцять тисяч грн.);

- 29.09.2016 р. на суму 20 000,00 (двадцять тисяч грн.);

- 24.10.2016 р. на суму 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста грн.);

Таким чином, продукція, отримана Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна , належним чином не оплачена. Загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна перед Приватним підприємством Приватна друкарня за отриману поліграфічну продукцію складає 40 004,89 грн. (сорок тисяч чотири грн. 89 коп.).

Відповідач борг визнав, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків станом на 02 березня 2016 року.

На претензію позивача за вих. № 294 від 23 листопада 2016 року відповідач відповіді не надав, графік погашення заборгованості не запропонував.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Україна ігнорує законні вимоги Приватного підприємства Приватна друкарня щодо погашення боргу, не надає аргументованих пояснень з приводу порушення умов Договору.

Також, відповідно до п. 8.3. Договору, у випадку порушення строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

20.06.2017 року за вх. № 21903/17 позивач подав клопотання про уточнення розміру позовних вимог, згідно з яким просить стягнути 40004,89 грн. боргу, 6012,79 грн. - пені, 1289,55 грн. - 3% річних, 5667,36 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених позовних вимог, а відповідач уточнені позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Приватного підприємства „Приватна друкарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Україна» про стягнення основного боргу в розмірі 40004,89 грн., пені в розмірі 6012,79 грн., 3% річних у розмірі 1289,55 грн., інфляційних втрат у розмірі 5667,36 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 21473085 від 07.04.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Україна» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 186, код ЄДРПОУ 39384319, р/р 26001053823528 КБ ПриватБанк , МФО 325321) на користь Приватного підприємства „Приватна друкарня» (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17/2А, код ЄДРПОУ 31733903, р/р 26008010014478 в АБ Південний , МФО 328209) основний борг в розмірі 40004 (сорок тисяч чотири) грн. 89 коп., пеню в розмірі 6012 (шість тисяч дванадцять) грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят девять) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 5667 (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 36 коп. та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.06.2017 року.