Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/7145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.06.2017Справа №910/7145/17 За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “Смег Україна” до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ДКМ Хліб” про                   стягнення 52 963,92 грн.                                                                       Суддя Усатенко І.В. Представники сторін: від позивача              не з'явилися; від відповідача          не з'явились; На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) в судовому засіданні 19.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Смег Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ДКМ Хліб” про стягнення заборгованості за договором поставки № 939 від 21.08.2013в сумі 52963,92 грн., з яких: 21081,71 грн. основний борг, 1524,00 грн. пеня, 2882,53 грн. 3% річних, 21475,68 грн. інфляція. Ухвалою суду від 05.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7145/17, розгляд останньої призначено на 01.06.2017. Ухвалою суду від 01.06.2017 розгляд справи відкладено на 19.06.2017. В судове засідання 19.06.2017 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 939 від 21.08.2013. в частині оплати поставленого товару. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджується матеріалами справи, 21 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМЕГ УКРАЇНА» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ДКМ ХЛІБ» (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №939 (надалі за текстом - договір). Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Ціни на товари, що підлягають поставці за договором встановлюються у національній валюті України - гривнях та визначаються за домовленістю сторін і вказуються у замовленнях, рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 3.1. договору). Пунктом 3.7. договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати, якщо сторони не погодили інше шляхом укладення додаткової угоди на дану партію товару. Відповідно до п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями товару. Пунктом 4.8. договору встановлено, що датою поставки кожної окремої партії товару є дата її відвантаження зі складу постачальника, що зазначена у відповідній видатковій накладній. Пунктом 7.5. договору передбачено, що за прострочення платежів передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно п. 9.1. договору, цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині зобов'язань, взятих на себе сторонами, - до їх повного виконання. Додатком до договору є зразок замовлення покупця. 22 серпня між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №939-1 про відтермінування платежу на партію товару. Відповідно до п. 2 додаткової угоди, попередню оплату вартості партії товару покупець здійснює у розмірі 5000,15 грн. не пізніше 22 серпня 2013 року (п.2.1.). Остаточний розрахунок з оплати вартості партії товару покупець здійснює на умовах відстрочення платежу протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати відвантаження постачальником покупцю відповідної партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній. Позивачем виконано свої зобов'язання щодо поставки товару. Зокрема, 23.08.2013 позивачем, відповідно до видаткової накладної №2889 від 23.08.2013, на підставі замовлення покупця №3226 від 21.08.2013 поставлено відповідачу товар на загальну суму 32 081,86 грн., з них ПДВ у розмірі 5 346,98 грн., а саме: - вітрину для зберігання та підтримання температури хлібо-булочних виробів на 2 полиці, нержавіюча сталь на загальну суму 3 748, 52 грн. без ПДВ; - розстоєчну шафу Professionale SMEG, 90x64, 5x89 см магнітний замок, функція підігріву та зволоження, корпус нерж. сталь 18/10, підходить до печей серії ALFA241, розрахована на 10 деко 60x40 см на загальну суму 8 133,59 грн. без ПДВ. - Піч серії Professionale SMEG, 90x67x51 см, електрична, 40 програм, діапазон температури від 30 до 380 С, електронний таймер 5-99, додатковий ручний режим, електронне управління розподілу тепла, камера - нерж. сталь облицьована вогнетривким каменем на загальну суму 14 852,77 грн. без ПДВ. Вказана видаткова накладна підписана представником позивача та представником відповідача, на видатковій накладній проставлено печатку ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА», підпис директора ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА», підпис особи, яка відвантажила товар та печатку відповідача із підписом особи, яка отримала товар. Відповідачем виконано свої зобов'язання щодо оплати вартості товару частково. Зокрема, відповідачем 22.08.2013 здійснено оплату вартості партії Товару у розмірі 5000, 15 грн. В подальшому відповідачем не було здійснено остаточний розрахунок за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 27 081,71 грн. Доказів сплати якої матеріали справи не містять. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 27  081, 71 грн. основного боргу, 1  524, 00 грн. пені за період з 14.09.2013 по 28.02.2014, 2  882, 53 грн. 3 % річних за період з 14.09.2013 по 10.04.2017, 21  475, 68 грн. інфляційних втрат за період з 14.09.2013 по 10.04.2017. Договір  № 939 від 21.08.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 32 081,86 грн., що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 5000, 15 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 27 081,71 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 27 081,71 грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 27 081,71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.2. додаткової угоди № 939-1 від 22.08.2013 до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 27 081,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення з відповідача 1  524, 00 грн. пені за період з 14.09.2013 по 28.02.2014, 2  882, 53 грн. 3 % річних за період з 14.09.2013 по 10.04.2017, 21  475, 68 грн. інфляційних втрат за період з 14.09.2013 по 10.04.2017. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6). Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3). Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 7.5. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному позивачем розмірі. При здійсненні перевірки розрахунку пені, нарахованої позивачем, судом встановлено, що за період з 14.09.2013 по 28.02.2014 сума пені становить 1  620, 45 грн., однак враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог відповідні позовні вимоги задовольняються судом із розрахунку позивача, в розмірі 1  524, 00 грн. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення з 14.09.2013 по 10.04.2017 та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за вказаний період підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що за період з 14.09.2013 по 10.04.2017 3 % річних становить – 2  904, 79 грн., а інфляційні втрати за вказаний період прострочення становлять -  30  148, 24 грн., однак враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог відповідні позовні вимоги задовольняються судом із розрахунку позивача, в розмірі 2  882, 53 грн. 3 % річних та 21  475, 68 грн. інфляційні втрати. Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи. Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України). Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ДКМ Хліб” (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 3, літ. «Б», ідентифікаційний код 37882228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смег Україна” (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1, ідентифікаційний код 35996300) 27 081 (двадцять сім тисяч вісімдесят одну) грн. 71 коп. основного боргу, 1  524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. пені, 2  882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 53 коп. 3 % річних, 21  475 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) грн. 68 коп. інфляційних втрат та 1  600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору. 3. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 22.06.2017 Суддя                                                                                           І. В. Усатенко