Рішення

від 19.06.2017 по справі 918/343/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2017 р. Справа № 918/343/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" в особі філії "АРМ-ЕКО-ЛІФТ"

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 770 658,01 грн

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 15.04.2016 року)

Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 501 від 23.05.2017 року)

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" в особі відокремленого підрозділу філії "АРМ-ЕКО Ліфт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міського комунального підприємства (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 770 658,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

28.08.2013 року між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі- замовник) укладено договір № 181 про надання послуг по експлуатації ліфтів (далі- договір), за умовами якого замовник доручив та зобов'язався оплачувати, а виконавець зобов'язався надавати послуги з експлуатації ліфтів, а саме забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування та ремонту, які знаходяться на балансі у замовника та зазначені в додатку № 1 до договору (п. 2.1. договору).

За період грудень 2016 року - лютий 2017 року позивач виконав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 770 658,01 грн, проте не оплатив їх.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 23.05.2017 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 07.06.2017 року.

Ухвалою суду від 07.06.2017 року розгляд справи відкладено на 19.06.2017 року.

19.06.2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній визнає позовні вимоги позивача та пояснює, що заборгованість виникла у зв'язку із накладенням арешту на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, що призвело до неможливості належним чином виконувати договірні зобов'язання. На підтвердження цього надав суду копії постанов ДВС про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках відповідача.

У судовому засіданні 19.06.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити, представник відповідача позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2013 року між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі- замовник) укладено договір № 181 про надання послуг по експлуатації ліфтів (далі- договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець на підставі ліцензії серії АЕ № 1801947 та дозволу виконання робіт підвищеної небезпеки № 289.12.56 зобов'язався надавати послуги з експлуатації ліфтів, а саме забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування та ремонту, які знаходяться на балансі у замовника та зазначені в додатку № 1 до договору, а замовник зобов'язався оплачувати послуги на умовах, встановлених договором (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3 договору сторони встановили, що ціна договору визначена розрахунком витрат, є динамічна і підлягає коригуванню у випадку запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість.

Оплата за виконані роботи проводиться кожного місяця на підставі акту виконаних робіт згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.5 договору, оплата за виконані роботи проводиться замовником не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту виконаних робіт (послуг).

Пунктом 5.2.1. договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг виконавця відповідно до договору.

Відповідно до п. 6.1.1. договору виконавець має право вимагати своєчасної оплати послуг замовником на умовах цього договору.

Згідно п.7.1. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що в період грудня 2016 року - лютого 2017 року позивач виконав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 770 658,01 грн.

Факт виконання та вартість робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт, а саме: акт прийому-передач виконаних робіт за грудень 2016 року № 105 від 30.12.2016 року, акт прийому-передач виконаних робіт за січень 2017 року № 5 від 31.01.2017 року, акт прийому-передач виконаних робіт за лютий 2017 року № 9 від 28.02.2017 року.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі відповідач не оплатив виконані позивачем роботи.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за ним рахується заборгованість в сумі 770 658,01 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 770 658,01 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджено обставинами справи та наданими доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 міського комунального підприємства (34400, м. Вараш, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" в особі відокремленого підрозділу філії "АРМ-ЕКО Ліфт" (34400, м. Вараш, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 37796644) 770 658,01 грн заборгованості та 11 559,87 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України

Повний текст рішення складено 23 червня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.