Ухвала

від 22.06.2017 по справі 804/14292/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 рокусправа № 804/14292/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді                    Чередниченка В.Є.

           суддів:                     Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі №804/14292/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Опори машин» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Опори машин» 11 вересня 2015 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0006371501 (форми «В1»), №0006381501 (форми «В4»).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо: завищення суми задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ та нереальності господарських операцій позивача, викладені у акті №1613/151/32139842 від 20.03.2015 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем в порушення п. 200.4 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 996 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», а також беручи до уваги, що від'ємне значення податку на додану вартість задеклароване до відшкодування платником сплачено постачальнику у період його виникнення, а загальний борг операцій протягом 12 попередніх календарних місяців перевищує суму задекларованого бюджетного відшкодування, позивачем завищено суму задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2015 року у розмірі 185 480 грн.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 20.03.2015 року №1613/151/32139842 в якому зроблено висновок про порушення позивачем: п. 102.5 ст. 102, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» ТОВ НВП «Опори машин» та завищено суму бюджетного відшкодування по податковій звітності за січень 2015 року у сумі 762456,00 грн., а також п. 102.5 ст. 102, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» ТОВ НВП «Опори машин» та завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2015 року у сумі 331314,00 грн. (т. 1 а.с. 11-25).

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що позивачем допущено помилку при заповненні «Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2) за січень 2015 року при заповненні платником податку графи 2 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду» та безпідставно обліковано наступні суми із періодом виникнення понад 1095 днів, а саме: січень 2011 - 59553 грн., лютий 2011 - 7113 грн., травень 2011 - 16836 грн., липень 2011 - 7055 грн., серпень 2011 - 34724 грн., вересень 2011 - 28623 грн., жовтень 2011 - 6251 грн., грудень 2011 - 15685 грн., січень 2012 - 27677 грн., березень 2012 - 29231 грн., квітень 2013 - 43202 грн., травень 2012 - 15594 грн., червень 2012 - 26941 грн., серпень 2012 - 20302 грн., вересень 2012 - 19703 грн., жовтень 2012 - 39808 грн., листопад 2012 - 20120 грн., грудень 2012 - 25313 грн., січень 2013 - 16235 грн., лютий 2013 - 39255 грн., березень 2013 - 16064 грн., травень 2013 - 8277 грн., червень 2013 -5150 грн., липень 2013 - 10796 грн., вересень 2013 - 35781 грн., жовтень 2013 - 6803 грн., листопад 2013 -3519 грн., грудень 2013 - 19111 грн., січень 2014 - 1062 грн., лютий 2014 - 38287 грн., березень 2014 - 31252 грн., квітень 2014 - 2061 грн., травень 2014 - 27 110 грн.,червень 2014 - 433грн., листопад 2014 - 64616 грн.

Означена помилка, за твердженнями контролюючого органу, призвела до невірного заповнення р.2 Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» за січень 2015 року у сумі 762456,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0006371501 (форми «В1»), №0006381501 (форми «В4») (т.1 а.с.9-10).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з актом перевірки від 20.03.2015 року №1613/151/32139842 дії позивача призвели до невірного заповнення р.2 Додатку 3 до податкової декларації з ПДВ «розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2015 року у сумі 762 456 грн.

Проте, згідно з позицією позивача відповідачем не враховано, що з 01.01.2015 р. до п.200.4 ст.200 ПК України внесено зміни й правовий механізм використання підприємством сум від'ємного значення ПДВ було принципово змінено.

В той же час, зміни до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 року (далі -Порядок № 966), що діяв на час виникнення спірних відносин, щодо порядку заповнення декларації з ПДВ за січень 2015 р., а також нова форма декларації з ПДВ затверджені лише 30.01.2015 р., та згідно з приписами п.46.6 ст.46 ПК України повинні використовуватися з періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення. Тобто, до зазначеного в законі періоду чинними є попередні форми декларацій.

З урахуванням змінених приписів п.200.4 ст.200 ПК України, значення р.23.1, 23.2 декларації з ПДВ за січень 2015 р. повинно було бути змінено. Внаслідок відсутності оновлених форм звітності, позивач повинен був заповнювати за січень 2015 року «стару» форму декларації (в основу якої покладені діючі до 01.01.2015 р. принципи отримання бюджетного відшкодування ПДВ), але вже згідно з новими нормами п.200.4 ст.200 ПК України.

Таким чином, як повинні заповнюватися позивачем показники р.23.1 та 23.2 (бюджетним відшкодуванням, чи від'ємним значенням) декларації за січень 2015 р., чи то як у старій редакції - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р.23.1+23.2), чи то як у новій редакції - сума від'ємного значення (рядок 23 у декларації 0110), Порядком №966 було не визначено.

Здійснення такого заповнення без порушення норми нової редакції п.200.4 ст.200 ПК України, а також «старої» форми декларації з ПДВ є неможливим.

Форма та порядок заповнення декларацій з ПДВ у загальному вигляді встановлений у Порядку №966. Проте механізм заповнення декларації для отримання бюджетного відшкодування Порядком №966 чітко не визначений, оскільки, крім загальних формулювань, що наведені у р.23 Декларації та додатках до нього, будь-яких роз'яснень щодо заповнення додатків 2, 3, 4 у цьому Порядку не наведено.

З зазначеною позицією позивача колегія суддів погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. ст. 200 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 200.7. статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Отже, згідно з зазначеними нормами права платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

При цьому до відповідного контролюючого органу подається не лише податкова декларація, а також і заява про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Що в спірній ситуації не відбулося.

Крім того, як вірно зазначено представником позивача в запереченнях на апеляційну скаргу. Відповідно до Порядку №966, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Відповідно до п.5 вказаного Порядку №966 платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3). Значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або у рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Враховуючи, викладене, а також те, що згідно з п. 14.1.18 ст. 14 ПК України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, фактичне відшкодування не відбулося.

В декларації фактично визначаються суми, заявлені до відшкодування. За наслідками перевірки відповідача відбулось їх коригування. При цьому акт перевірки не містить висновків щодо взаємовиключаючих даних по р.23 та р.24. Разом з цим помилка, яку припустилося підприємство при заповненні декларації з податку на додану вартість у вигляді одночасного заповнення р.23 ти р.24 в однаковій сумі не призвела до завищення суми бюджетного відшкодування по податковій звітності за січень 2015 р. в розмірі 762 456 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача про те, що відбулось завищення бюджетного відшкодування всупереч визначенню ст. 14.1.13 ПК України та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення рішення №00063471501 від 08.04.2015 р.

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що посилання суду першої інстанції на положення п. 200.6 ст. 200 ПК України є безпідставним, оскільки на час виникнення спірних відносин вказану норму було виключено з ПК України на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків в сумі 381228,00 грн. за повторне допущення порушення норм Податкового кодексу України протягом 1095 днів, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Суд першої інстанції враховуючи положення п. 123.1 ст. 123 ПК України, які зазначають розмір штрафу який визначає контролюючий орган у разі самостійного визначення суми податкового зобов'язання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ознаки повторності виникають лише в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків та таке грошове зобов'язання є узгодженим.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові повідомлення - рішення від 08.04.2015: №0006331501 та №0006341501, які на думку відповідача свідчать про зазначену повторність, ТОВ «НВП «Опори машин» оскаржені в судовому порядку (справа №804/14293/15). За результатами такого оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі №804/14293/15 адміністративний позов ТОВ «НВП «Опори машин» задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 08.04.2015 №0006331501 та №0006341501. Вказана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 02.03.2016.

Відповідачем не було надано суду доказів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання протягом 1095 днів, що передували дню винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкції у розмірі 50 відсотків за повторне, протягом 1095 днів, порушення податкового законодавства у вигляді завищення суми бюджетного відшкодування.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 №0006381501 (форми «В4»), за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за січень 2015 року на суму у розмірі 331314,00 грн., слід зазначити, що вказане рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 19.03.2015 року № 1512/151/32139842 (т. 2 а.с. 65-88). Згідно з яким, вказана сума сформована відповідачем за наслідками взаємовідносин позивача з ТОВ «НВП «Опори Машин» із: ТОВ «Просвєт» (код ЄДРПОУ 33580422), ТОВ «Техно Люкс» (код ЄДРПОУ 36639887), ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 24606641), ТОВ «Інтер-Метал» (код ЄДРПОУ 38748811), ТОВ «Браунгіс» (код ЄДРПОУ 39238061).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції контролюючим органом вже визначалися грошові зобов'язання по вказаним контрагентам у попередніх податкових періодах та оцінку таким правовідносинам вже надано Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.03.2016 у справі № 804/14293/15, яка набрала законної сили 02.03.2016 року.

Так, судом апеляційної інстанції у вказаному рішенні встановлено, що на дату здійснення господарських операцій з постачання технічної продукції та, відповідно, формування податкового кредиту, ТОВ «Просвєт», ТОВ «Техно-Люкс», ТОВ «Інтер-Метал», ТОВ «Браунгіс» і ПП «АТМ» були зареєстровані платниками ПДВ, а тому висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій означених контрагентів з позивачем, з огляду на те, що 27.09.2013, 18.05.2013, 31.07.2014 і 19.03.2013 анульовано реєстрацію зазначених постачальників в якості платників ПДВ, є необґрунтованими.

Приписами ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) встановлено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

В силу ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже враховуючи зазначені норми права та вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення – рішення відповідача від 08.04.2015 №0006381501 (форми «В4») вимогам чинного законодавства та необхідності його скасування.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі №804/14292/15 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

                    Повний текст ухвали виготовлений 23 червня 2017 року.

Головуючий:                                                                      В.Є. Чередниченко

           Суддя:                                                                      С.М. Іванов

           Суддя:                                                                      О.М. Панченко