Рішення

від 22.06.2017 по справі 500/1388/17

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/1388/17

Провадження № 2/500/1872/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

23.03.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими (з урахуванням уточнення) просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 15.03.2016 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, № 152, та земельну ділянку площею 7,0936 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. ОСОБА_5, частка (пай) №513, 514, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0193 - діл. №513, кадастровий номер 5122082900:01:001:0194 - діл. №514. Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що державним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, надали суду заяви про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №2133 від 23.08.2016р. відповідно до запису у господарській книзі виконавчого комітету Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №0601-01 житловий будинок по вул. Вишнева (ОСОБА_5), №152 в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області належить ОСОБА_4 на праві особистої власності.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, виданого КП Ізмаїльське МБТІ від 04.10.2000р. по вул. Кірова, №152 в с. Кислиця є житловий будинок власником якого вказаний ОСОБА_4.

Згідно листа КП Ізмаїльське МБТІ за №621 від 04.05.2017р. власником житлового будинку по вул. Вишнева (ОСОБА_5), №152 в с. Кислиця є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.11.2000р., посвідчене державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори в реєстрі №3-7998, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №4/45 від 17.11.2000р.; договору дарування від 02.07.1988р., посвідчений Кислицькою сільською радою в реєстрі №107, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №4/45 від 16.10.2000р.

Згідно витягу із розпорядження Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №07/О-2016 від 17.02.2016р. Про перейменування вулиць села Кислиця та демонтаж пам'ятника ОСОБА_5 вулицю ОСОБА_5 перейменовано у вилицю Вишнева.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 073603, виданого 09.02.2004 року, Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-08-610, ОСОБА_4 є власником земельну ділянку площею 7,0936 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. ОСОБА_5, частка (пай) №513, 514, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0193 - діл. №513, кадастровий номер 5122082900:01:001:0194 - діл. №514.

Вказане також вбачається із листа Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.04.2017р. №9-15-0.183-613/126-17.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №446974 від 18.03.2016 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 помер 15.03.2016 року.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, № 152, та земельну ділянку площею 7,0936 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. ОСОБА_5, частка (пай) №513, 514, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0193 - діл. №513, кадастровий номер 5122082900:01:001:0194 - діл. №514.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 44880703 від 26.08.2016 року, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4, померлого 15.03.2016 року - відсутня.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД №321866 від 13.11.1983р. та спадщину прийняла шляхом подачі до нотаріуса в установлений законом строк заяви про прийняття спадщини, копія якої є у справі..

Спадкоємцями за законом першої черги є, також, діти ОСОБА_4: син ОСОБА_2, який спадщину не прийняв, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців не проживав разом із спадкодавцем, що підтвердив у поданій заяві, заяву про прийняття спадщину у встановлений законом строк до нотаріуса не подавав, на спадщину не претендує та відмовляється від неї; дочка ОСОБА_3, яка в установлений законом строк відмовилася від прийняття спадщини, про що подала до нотаріуса відповідну заяву, копія якої наявна у матеріалах справи.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

На звернення позивача до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено у ОСОБА_6 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується, у том числі, листом Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.04.2017р. №9-15-0.183-613/126-17 та листом КП Ізмаїльське МБТІ №621 від 04.05.2017р.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, спадщину після померлого прийняла шляхом подачі в установлений законом шестимісячний строк заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, інший спадкоємець ОСОБА_2, спадщину не прийняв, на неї не претендує, інший спадкоємець ОСОБА_3 в установлений законом строк відмовилася від прийняття спадщини, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за нею права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215,256 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 в житловому будинку, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, № 152, на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 15.03.2016 року, право власності на:

житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, № 152;

земельну ділянку площею 7,0936 гектарів, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. ОСОБА_5, частка (пай) №№513, 514, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082900:01:001:0193 - діл. №513, кадастровий номер 5122082900:01:001:0194 - діл. №514 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 073603, виданий 09.02.2004 року, Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-08-610).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2017р.

Суддя: ОСОБА_7