Рішення

від 21.06.2017 по справі 236/1633/17

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1633/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

при секретарі Білоус Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2017 позивач ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з*явилась з поважних причин, просить позов задовольнити та розглянути справу в її відсутності, про що до суду надала відповідну заяву (а.с. 48).

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з*явилася, надала заяву з проханням розглянути справу в її відсутності, позовні вимоги визнала повністю (а.с. 41).

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з*ясувавши всі обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, суд встановив, що фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини регулюються положеннями ст. 25, 328, 386, 392, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, ст. 152 ЗК України, положеннями узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України «Про розгляд цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013, цивільно-процесуального законодавства України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.04.2016 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина на: 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових будівель та споруд, який знаходиться по вул. Лугова, 16, м. Лиман, Донецької області, а також земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 1413300000:01:006:0169, призначену для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, розташовану по вул. Луговій, 16 в м. Лиман, Донецької області.

Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 345726, виданого Краснолиманської міською радою 26.10.2011 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 141330001000330, а 1/2 частка житлового будинку - на підставі свідоцтва про право власності, виданого Краснолиманською державною нотаріальною конторою 01.08.1996 року по реєстру № 1362 і зареєстрованого в Слов*янському інвентарбюро 06.08.1996 року за № 4869 (а.с. 21).

Після смерті ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, яка у встановленому законом порядку ( ст. 1269, 1270 ЦК України) прийняла спадщину (а.с. 14, 15).

28.12.2016 державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим номером 4400 на 1/2 частку вищезазначеного будинку (а.с. 13-14).

Однак постановою від 28.12.2016 державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області позивачу у відачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену земельну ділянку було відмовлено з тих підстав, що житловий будинок на вищезазначеній земельній ділянці належав спадкодавцю ОСОБА_3 в одній другій частці, а земельна ділянка в порушення вимог ч. 4 ст. 120 ЗК України - в цілій частці (а.с. 26-27).

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.08.1996, виданого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1363 (право власності зареєстровано в Слов*янському інвентарбюро 06.08.1996 за № 4869), відповідач ОСОБА_2 є власницею 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та будівель, який знаходиться за адресою: вул. Лугова, № 17, м. Лиман (ОСОБА_4), Донецької області (а.с. 12).

Вказаний вище держаний акт на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 24.02.2010 № 5/36-4221 був виданий лише на ім*я спадкодавця ОСОБА_3 (а.с. 40).

Відповідно до ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов*язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів такого захисту може бути і визнання права власності.

Згідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

У відповідності до ч. 4 ст. 120 ЗК України , у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, житловий будинок, розташований в м. Лиман, Донецької області, вул. Лугова, № 16, належить сторонам у справі: позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2, тому і право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Пунктом 5.1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647 (втратив чинність 23.08.2013 року) зазначалося, що при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

До 01.01.2013 року основним документом, який посвідчував права на землю був державний акт на право власності на земельну ділянку.

З 01.01.2013 року нова редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що право власності, серед іншого, на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, головним завданням якого є підтвердження виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Також з 01.01.2013 року набув чинності Закон України "Про державний земельний кадастр", відповідно до якого видання державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється. Натомість документом, що посвідчує право власності, стало свідоцтво на право власності. У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можливо й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України та ст. 386, 392 ЦК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю та інше майно, у тому числі і шляхом визнання права власності на нього.

Статтею 1225 ч.1, ч.2 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Враховуючи наведні вище обставини, суд приходить до висновку про те, що позивач, позбавлена можливості у позасудовому порядку успадкувати та зареєструвати право власності на належне їй по закону нерухоме майно, 1/2 частку земельної ділянки, у зв'язку з чим відповідно до ст. 392 ЦК України вона має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею такого права.

Керуючись ст. ст. 25, 328, 386, 392, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на спадкове майно, яке залишилось після смерті матері - ОСОБА_3, яка померла 24.04.2016 року, та скаладається із 1/2 (одной другої) частки земельної ділянки призначеної для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, площею 0,0600 га, кадастровий номер 1413300000:01:006:0169, яка розташована по вулиці Лугова, буд. № 16 (шістнадцять), м. Лиман (ОСОБА_4), Донецької області.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення через міський суд.

Головуючий суддя: