Рішення

від 19.06.2017 по справі 907/416/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2017 Справа № 907/416/17

за позовом приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1 лінія" смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача приватного підприємства "Фірма "ВІТ", м. Ужгород

про стягнення 23962,94 грн.

Суддя Бобрик Г.Й. За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 представник

від відповідача - не з"явився.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з приватного підприємства "Фірма Віт" 23962,94 грн.

Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, (ухвала суду про порушення провадження у справі від 27.04.2017 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 23.05.2017 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у судові засідання 12.05.2017 року та 25.05.2017 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 (із наступними змінами та доповненнями), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 (із наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

21.11.2016 року між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_1 лінія» (постачальником, позивачем у справі) та приватним підприємством "Фірма "ВІТ", м. Ужгород» (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір № 11/48-Т, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується протягом строку дії договору передавати у власність покупця (відповідача) товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними у видаткових накладних та рахунках, разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар і оплатити їх на умовах цього договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору передбачено, що ціна за товар, що постачається вказується у видаткових накладних та рахунках, які надаються постачальником.

За умовами п. 4.1. договору, товар поставляється покупцеві (відповідачу) разом з усіма його приналежностями та документами на умовах EXW (Інкотермс 2000) - торгівельний центр постачальника за адресою: м. Ужгород, вул. Баб'яка, 48 та здійснюється силами (засобами) покупця.

Умови та порядок розрахунків сторони погодили у п.п. 5.1., 5.2. та 5.3. договору, які передбачають, що оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 14-ти календарних днів з дати поставки товару покупцю. Датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, яка складена на відповідну партію товару. Оплата проводиться в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, визначений у відповідному рахунку.

Розділом 7 договору сторонами визначено, що здача - прийомка товару відбувається на місці поставки за участю представників сторін. Товар вважається прийнятим покупцем з моменту проставлення підпису уповноваженої особи покупця про прийом товару на відповідній видатковій накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору № 11/48-Т від 21.11.2016 року позивач здійснив поставку Товару відповідачу на загальну суму 20719,10 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, підписаними представником приватного підприємства "Фірма "ВІТ" з проставленням печатки та без будь - яких зауважень.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (з наступними змінами та доповненнями) підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань за договором № 11/48-Т від 21.11.2016 року, відповідач вартість поставленого йому позивачем товару оплатив частково на суму 1000 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником (позивачем) у розмірі 19719,10 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому за умовами договору № 11/48-Т від 21.12.2016 року товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 19719,10 грн. заборгованості за поставлений товар в примусовому порядку.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 19719,10 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 19719,10 грн. заборгованості за поставлений товар.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час, від суми неоплаченої партії товару за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 1319,89 грн.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та умови п. 8.1. Договору просить стягнути з відповідача суму 545,75 грн. інфляційних нарахувань та 2378,20 грн. 50% річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умова п. 8.1. Договору передбачає, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець сплачує постачальнику додатково 50% річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення (згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 545,75 грн. та 50% річних та пені суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому сума 545,75 грн. інфляційних нарахувань та сума 2378,20 грн. - 50% річних та 1319,89 грн. пені підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19719,10 грн. заборгованості за поставлений Товар, 1319,89 грн. пені, 545, 75 грн. інфляційних нарахувань та 2378,20 грн 50% річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 600 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Фірма "ВІТ", 88000 м. Ужгород вул Плеханова, 22 (код ЄДРПОУ 34888281) на користь Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_1 лінія» , Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, 8 (код ЄДРПОУ 30728887) суму 23 962 (Двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривені) грн. 94 коп., в тому числі 19 719 (Дев'ятнадцять тисячі сімсот дев'ятнадцять гривень) грн. 10 коп. заборгованості за поставлений товар за договором № 11/48-Т від 21.11.2016 року, 1319,89 (Одна тисяча триста дев'ятнадцять ) грн. 89 коп. пені, 545 (П'ятсот сорок п'ять гривень) грн. 75 коп. інфляційних нарахувань та 2378 (Дві тисячі триста сімдесят вісім гривень) грн. 20 коп. - 50% річних, а також суму 1 600 (Одна тисяча шістсот гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Вступну та резолютивну части ну проголошено 19.06.2017 року.

Повний текс рішення складено 26.06.2017 року.

Суддя Бобрик Г.Й.