Рішення

від 21.06.2017 по справі 908/1102/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/31/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017 Справа № 908/1102/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.04.2017; від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1102/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9)

про стягнення 14939,79 грн

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.05.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» про стягнення заборгованості в розмірі 14939,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1102/17, якій присвоєно номер провадження 22/31/17, справу призначено до розгляду в засіданні Господарського суду на 15.06.2017.

Ухвалою від 15.06.2017 розгляд справи відкладено на 21.06.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу позивачем було передано товар за договором поставки № 3927-08/2016 від 13.04.2016, за який відповідач вчасно не розрахувався. У зв'язку із зазначеним виникла заборгованість в розмірі 13000 грн, а також позивачем відповідачу нараховано пеню 1008,66 грн, інфляційні 486,64 грн та 12% річних 444,49 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» посилається на ст. ст. 526, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 12, 15, 58 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судові засідання 15.06.2017 та 21.06.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» (постачальник, позивач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 3927-08/2016, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шино-монтажні послуги. Покупець зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 1.2 договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного договору.

Згідно з п. 5.3 договору на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.2 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору позивачем відповідачеві було поставлено товар за накладними № SI0000375493 від 01.07.2016, кінцевим строком оплати якого визначено 15.07.2016; № SI0000382737 від 08.07.2016, кінцевим строком оплати якого визначено 07.08.2016; № SI0000383029 від 08.07.2016, кінцевим строком оплати якого визначено 07.08.2016, - на загальну суму 28270,56 грн.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплатив поставлений товар частково, а саме: 30.11.2016 - 2270,56 грн, 20.12.2016 - 2000 грн, 29.12.2016 - 8000 грн, 13.01.2017 - 2000 грн, 09.02.2017 - 1000 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем на момент звернення до суду із даною позовною заявою виникла заборгованість по договору поставки № 3927-08/2016 від 13.04.2016 в розмірі 13000 грн.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» заборгованості в розмірі 13000 грн, а також пені 1008,66 грн, інфляційних 486,64 грн та 12% річних 444,49 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача до Господарського суду Запорізької області у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по договору поставки № 3927-08/2016 від 13.04.2016 в розмірі 13000 грн

Разом з тим, відповідно до наданих позивачем банківських виписок, відповідачем було частково погашено суму заборгованості після порушення провадження у даній справі, а саме: 02.06.2017 - 1500 грн та 09.06.2017 - 1000 грн.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» заборгованості за договором поставки № 3927-08/2016 від 13.04.2016 в сумі 2500 грн підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована вже після звернення позивача до суду з позовом.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.01.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становила 14000 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені 1008,66 грн, інфляційних 486,64 грн та 12% річних 444,49 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 3.2 договору, в якому сторони погодили, що в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Накладними визначено кінцевий строк оплати поставленого товару. Нарахування пені, враховуючи положення п. 3.2 договору, має починатися з наступного дня після визначеного як останній для здійснення оплати, у разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, і протягом шести місяців. Таким чином, за накладною № SI0000375493 від 01.07.2016 пеню може бути нараховано з 16.07.2016 по 16.01.2017; за накладною № SI0000382737 від 08.07.2016 - з 08.08.2016 по 08.02.2017 та за накладною № SI0000383029 від 08.07.2016 - з 08.08.2016 по 08.02.2017. У позовній заяві позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану з 09.02.2017 по 23.05.2017, тобто за той період, протягом якого пеня нарахуванню не підлягає. Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 09.02.2017 по 23.05.2017 суд відмовляє.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, враховуючи положення п. 5.3 договору, вимоги про стягнення з відповідача 12% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 12% річних, суд дійшов до висновку, що він є вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12% річних за період з 09.02.2017 по 23.05.2017 в сумі 444,49 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов до висновку, що він є вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року в сумі 486,64 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач має право в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір звернутися до суду із клопотанням про повернення суми судового збору пропорційно до суми позовних вимог, провадження з яких було припинено, а саме в розмірі 267,74 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» про стягнення заборгованості в розмірі 14939,79 грн задовольнити частково.

Припинити провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» про стягнення заборгованості в розмірі 2500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ-ПІЛІГРІМ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9, код ЄДР 32765339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн ОСОБА_2» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДР 37141112) заборгованість за поставлений товар в сумі 10500 (десять тисяч п'ятсот) грн 00 коп., інфляційне збільшення в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн 64 коп., 12% річних в сумі 444 (чотириста сорок чотири) грн 49 коп. та 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн 23 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.06.2017.

Суддя О.В. Ярешко