Рішення

від 19.06.2017 по справі 908/711/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/45/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017 справа № 908/711/17

за позовом приватного підприємства «Лаконіка» (79040, м. Львів, вул. Патона, 22)

до відповідача приватного підприємства «Інновейшн груп» (юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 07342, Київська обл., Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Київська, буд. 19)

про стягнення 30773,29 грн. основного боргу за договором поставки № LС-0000148 від 23.06.2014, 4756,55 грн. пені, 2681,74 грн. 3% річних, 21929,12 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився (у судовому засіданні 17.05.2017: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.05.2017; ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.05.2017);

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 05.04.2017 звернулось приватне підприємство «Лаконіка» до приватного підприємства «Інновейшн груп» про стягнення 30773,29 грн. основного боргу за договором поставки № LС-0000148 від 23.06.2014, 4812,20 грн. пені, 2696,08 грн. 3% річних, 21523,09 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що ПП Лаконіка та ПП ТЦ-ХОЛЬЦ 23.06.2014 укладено договір поставки № LС-0000148, на підставі якого ПП Лаконіка передано ПП ТЦ-ХОЛЬЦ товар згідно видаткових накладних № LС-0001577 від 26.06.2014, № LС-0001583 від 27.06.2014 та № LС-0002038 від 20.07.2014 на загальну суму 37273,29 грн., з урахуванням часткової сплати за переданий товар, сума основного боргу складає 30773,29 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Згідно інформації, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017 назву відповідача ПП ТЦ-ХОЛЬЦ з 22.09.2016 змінено на приватне підприємство Інновейшн груп та змінено місцезнаходження: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 174, 175, 193, 222, 230, 232, 343 ГК України, ст. ст. 11, 96, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 552, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 692, 712 ЦК України.

Ухвалою суду від 06.04.2017 порушено провадження у справі № 908/711/17, присвоєно справі номер провадження 18/45/17, судове засідання призначене на 17.05.2017; розгляд справи відкладався на 01.06.2017 та 19.06.2017; строк вирішення спору продовжувався. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 19.06.2017, судом прийнято рішення.

Від позивача 29.05.2017 на електронну адресу суду та 31.05.2017 поштою надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив, у зв'язку із здійсненим розрахунком заявленої до стягнення суми за договором поставки № LС-0000148 від 23.06.2014, стягнути з відповідача 30773,29 грн. заборгованості, 4756,55 грн. пені, 2681,74 грн. 3% річних від простроченої суми, 21929,12 грн. інфляційних втрат за серпень 2014 року - лютий 2017 року, при цьому вимоги щодо пені та 3% річних позивачем зменшені, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат - збільшені, загальна сума позовних вимог, заявлена до стягнення, збільшена з 59804,66 грн. до 60140,70 грн.

Судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 30773,29 грн. заборгованості за договором поставки № LС-0000148 від 23.06.2014, 4756,55 грн. пені, 2681,74 грн. 3% річних від простроченої суми, 21929,12 грн. інфляційних втрат за серпень 2014 року - лютий 2017 року.

У судове засідання 19.06.2017 представник позивача не з'явився, надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представників позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Також позивач надіслав на електронну адресу суду документи на виконання вимог суду, зокрема, пояснення щодо відсутності підпису директора у договорі поставки № LС-0000148 від 23.06.2014, в яких зазначив наступне. Договір зі сторони покупця заповнював особисто директор ПП ТЦ-ХОЛЬЦ ОСОБА_3 Оскільки всі реквізити покупця за даним договором заповнено та скріплено печаткою ПП ТЦ-ХОЛЬЦ позивач не відразу звернув увагу на відсутність самого підпису директора ПП ТЦ-ХОЛЬЦ у даному договорі. Товар згідно видаткових накладних № LС-0001577 від 26.06.2014, № LС-0001583 від 27.06.2014 та № LС-0002038 від 20.07.2014, отримано на складі ПП Лаконіка особисто директором ПП ТЦ-ХОЛЬЦ .

Судом приймаються до уваги пояснення позивача.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою приватного підприємства «Інновейшн груп» є: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 06.04.2017 про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, повернулась до суду з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання , тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій. Крім того, судом направлялась ухвала суду від 17.05.2017 про відкладення розгляду справи відповідачу на адресу: 07342, Київська обл., Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Київська, буд. 19, яку згідно інформації УДППЗ Укрпошта за штрихкодовим ідентифікатором 26.05.2017 вручено адресату особисто.

Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 19.06.2017 за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Лаконіка (постачальник, позивач у справі) та приватне підприємство ТЦ-ХОЛЬЦ (покупець, відповідач у справі) 23.06.2014 уклали договір поставки № LС-0000148 (надалі - договір).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017 № 22690591 приватне підприємство ТЦ-ХОЛЬЦ з 22.09.2016 змінило найменування на приватне підприємство Інновейшн груп та змінило місцезнаходження: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б (арк. с. 34-36).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передавати покупцю в обумовлений строк за його заявками у власність продукцію виробничо-технічного призначення, в подальшому - товар, належної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Конкретний асортимент, кількість, комплектність та вартість товару визначаються у накладних на товар, які після їх складання та підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну частину цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що продаж товару здійснюється за попередньою заявкою покупця, яку він складає на підставі асортиментного переліку товарів постачальника. Заявка, складена покупцем, є приблизною і уточнюється під час виборки товару на складі постачальника. Остаточний узгоджений асортимент та кількість товару вказуються у видатковій накладній на товар. Підпис правомочної особи від покупця на накладній та/або видача постачальнику довіреності засвідчує факт погодження між покупцем і продавцем ціни, кількості та асортименту товару.

Відповідно до п. 2.3. договору поставка товару здійснюється постачальником в межах асортименту, комплекту та кількості товару, вказаної у видатковій накладній. Датою купівлі-продажу товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Приймання товару по кількості, комплектності та асортименту здійснюється покупцем в момент отримання товару від постачальника або перевізника, в порядку, передбаченому чинним законодавством, по товарно-супровідним документам. Покупець повинен прийняти товар негайно (п. 2.4 договору).

Пунктом 2.6 договору визначено, що факт відпуску товару засвідчується отриманням від покупця довіреності, або шляхом підписання накладної правомочною особою від покупця.

Пунктом 3.3 договору обумовлено порядок розрахунків: покупець здійснює оплату у розмірі 50% від вартості товару, вказаного у видатковій накладній за товар шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з моменту підписання видаткових накладних. Остаточний розрахунок за придбаний товар здійснюється не пізніше п'яти календарних днів з дати отримання товару.

Постачальник зобов'язаний поставити товар, зазначений у видатковій накладній протягом семи календарних днів з дати, зазначеної у такій видатковій накладній (п. 4.1 договору).

Пунктом 12.1. договору встановлено, що цей договір вступає у дію з дати підписання його повноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2014 року.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 37273,29 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними:

№ LС-0001577 від 26.06.2014 на суму 26950,40 грн.;

№ LС-0001583 від 27.06.2014 на суму 6226,02 грн.;

№ LС-0002038 від 20.07.2014 на суму 4096,87 грн.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній - директора ОСОБА_3; накладні скріплені печатками підприємств.

Зазначені видаткові накладні виставлені відповідачу на підставі рахунків-фактур № LС-0005601 від 26.06.2014, № LС-0005634 від 27.06.2014, № LС-0007672 від 20.07.2014.

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором поставки № LС-0000148 від 23.06.2014 товару не здійснив, частково сплатив лише 6500,00 грн., чим порушив умови договору.

Внаслідок наявності порушень з боку відповідача, 27.10.2015 на його адресу позивачем спрямована претензія № 1 від 23.10.2015 з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 30773,29 грн.

Претензія залишена відповідачем без реагувань, борг без оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 307734,29 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленої позивачем продукції на суму 30773,29 грн., у встановлений договором строк (не пізніше п'яти календарних днів з дати отримання товару - відповідно п. 3.3 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 30773,29 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на пункт 8.2 договору, просив стягнути суму пені у загальному розмірі 4756,55 грн., що складається з:

- 3420,82 грн. за період прострочення з 07.07.2014 по 04.01.2015 згідно видаткової накладної № LС-0001577 від 26.06.2014;

- 801,42 грн. за період прострочення з 08.07.2014 по 07.01.2015 згідно видаткової накладної № LС-0001583 від 27.06.2014;

- 534,31 грн. за період прострочення з 28.07.2014 по 25.01.2015 згідно видаткової накладної № LС-0002038 від 20.07.2014.

Згідно п. 8.2 договору у випадку прострочення покупцем в оплаті за цим договором більше ніж на 10 календарних днів, він сплачує пеню у розмірі 1% від вартості товару, неоплаченого у встановлений строк.

Відповідно до п. 8.2 договору, у даному випадку, у позивача виникло право нараховувати пеню, починаючи з шостого календарного дня з дати отримання товару, враховуючи п. 3.3 договору, а право просити сплатити пеню чи звертатися за її стягненням виникає через 10 календарних днів з дати отримання товару, тобто умови п. 8.2 договору є відкладальними та не впливають на строк виконання зобов'язання та прострочення його виконання.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При розрахунку пені згідно видаткових накладних № LС-0001577 від 26.06.2014 та № LС-0001583 від 27.06.2014 позивачем невірно визначено період нарахування пені. Оскільки товар згідно зазначених накладних відпущено 26.06.2014 та 27.06.2014 відповідно, то у даному випадку пеня підлягала б нарахуванню з 02.07.2014 по 02.01.2015 та з 03.07.2014 по 03.01.2015 відповідно, однак, враховуючи визначений позивачем період, перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство» правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, що підлягає стягненню згідно видаткової накладної № LС-0001577 від 26.06.2014, за період з 07.07.2014 по 02.01.2015 складає 3391,32 грн., а згідно видаткової накладної № LС-0001583 від 27.06.2014, за період з 08.07.2014 по 03.01.2015 складає 784,99 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені згідно видаткової накладної № LС-0001577 від 26.06.2014 задовольняються в частині стягнення 3391,32 грн., в частині стягнення 29,50 грн. пені у позові відмовляється; позовні вимоги про стягнення пені згідно видаткової накладної № LС-0001583 від 27.06.2014 задовольняються в частині стягнення 784,99 грн., в частині стягнення 16,43 грн. пені у позові відмовляється.

Перевіривши правильність нарахування пені згідно видаткової накладної № LС-0002038 від 20.07.2014, судом визначено, що сума пені, заявлена позивачем, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 534,31 грн. пені згідно видаткової накладної № LС-0002038 від 20.07.2014 за період з 28.07.2014 по 25.01.2015 підлягає задоволенню.

Всього до стягнення належить 4710,62 грн. пені.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2681,74 грн. за період з 07.07.2014 по 31.03.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 21929,12 грн. за період з серпня 2014 по лютий 2017.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 2681,74 грн. за період з 07.07.2014 по 31.03.2017 судом задовольняється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним невірно. Перерахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, заявлена до стягнення позивачем, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 21929,12 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Сторонами не заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Інновейшн груп» (юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 07342, Київська обл., Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Київська, буд. 19, ідентифікаційний код 36076011) на користь приватного підприємства «Лаконіка» (79040, м. Львів, вул. Патона, 22, ідентифікаційний код 20801067) 30773,29 грн. (тридцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 29 коп.) основного боргу, 4710,62 грн. (чотири тисячі сімсот десять грн. 62 коп.) пені, 2681,74 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одну грн. 74 коп.) 3% річних, 21929,12 грн. (двадцять одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 12 коп.) інфляційних втрат, 1598,78 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім грн. 78 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 червня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець