Рішення

від 20.06.2017 по справі 910/8426/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/8426/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник доТовариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс простягнення 22813 грн. 15 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Томіна А.І. - представник за довіреністю б/н від 03.01.2017;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.05.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс про стягнення 22813 грн. 15 коп., з яких 21800 грн. 00 коп. основного боргу, 197 грн. 10 коп. 3% річних та 816 грн. 05 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладених між сторонами договорів про надання послуг, не здійснив оплату за надані позивачем послуги (за актом надання послуг № 4 від 13.01.2016 на суму 7800 грн. 00 коп. та актом надання послуг № 3 від 23.05.2016 на суму 14000 грн. 00 коп.), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21800 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 197 грн. 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 816 грн. 05 коп. за період з 03.02.2017 по 23.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8426/17, розгляд справи призначено на 20.06.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2017 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002624432 від 27.05.2017, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення відправнику та поштовим конвертом, в кому ухвала суду про порушення провадження у справі № 910/8426/17 була направлена на адресу відповідача.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 20.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник (виконавець) надало Товариству з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс (замовник) послуги навантажувача (з урахуванням доставки) на суму 7800 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 4 від 13.01.2016 на суму 7800 грн. 00 коп., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копію акту долучено позивачем до позовної заяви, оригінал акту оглянуто судом у судовому засіданні 20.06.2017, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.06.2017).

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник (виконавець) надало Товариству з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс (замовник) послуги віброкатка на суму 14000 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 3 від 23.05.2016 на суму 14000 грн. 00 коп., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копію акту долучено позивачем до позовної заяви, оригінал акту оглянуто судом у судовому засіданні 20.06.2017, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.06.2017).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд зазначає, що оскільки акт надання послуг № 4 від 13.01.2016 на суму 7800 грн. 00 коп. та акт надання послуг № 3 від 23.05.2016 на суму 14000 грн. 00 коп. містять найменування послуг, їх кількість та вартість, суд дійшов висновку, що між сторонами були погоджені всі істотні умови та укладено договори надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, у січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник (виконавець) надало Товариству з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс (замовник) послуги навантажувача (з урахуванням доставки) на суму 7800 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 4 від 13.01.2016 на суму 7800 грн. 00 коп., та у травні 2016 року - послуги віброкатка на суму 14000 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 3 від 23.05.2016 на суму 14000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що для здійснення відповідачем оплат за послуги, що надаються позивачем, останнім було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 10 від 07.12.2015 на суму 7800 грн. (до акту надання послуг № 4 від 13.01.2016 на суму 7800 грн. 00 коп.) та рахунок на оплату № 3 від 19.04.2016 на суму 28500 грн. 00 коп. (до акту надання послуг № 3 від 23.05.2016 на суму 14000 грн. 00 коп.), копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи рахунки на оплату не є вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, так як виставлені до дати складення сторонами спірних актів надання послуг, тобто до дати фактичного надання позивачем послуг, з огляду на що за своєю правовою природою не можуть бути вимогами про оплату послуг, наданих пізніше дати виставлення рахунків (враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погодження між сторонами умов щодо здійснення попередньої оплати).

Водночас, судом встановлено, що 22.12.2016 позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс , яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44) лист-вимогу (вих. № 21с/12 від 21.12.2016) про сплату заборгованості за актом надання послуг № 4 від 13.01.2016 та актом надання послуг № 3 від 23.05.2016 у розмірі 21800 грн. 00 коп. (розмір наданих послуг за двома вказаними актами) протягом семи днів з дня отримання даної вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що вказана претензія (лист-вимога вих. № 21с/12 від 21.12.2016) була повернута позивачу відділенням поштового зв'язку у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення поштового відправлення, копія якої долучена позивачем до позовної заяви (оригінал довідки оглянуто у судовому засіданні).

Як зазначено у п. 1.7 постанови Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14, в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Судом встановлено, що довідка (повідомлення) відділення поштового зв'язку про неможливість вручення поштового відправлення (про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання) оформлена 26.01.2017, що підтверджується відбитком печатки відділення поштового зв'язку на вказаній довідці.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та дату оформлення відділенням поштового зв'язку довідки про неможливість вручення поштового відправлення (26.01.2017), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати свій обов'язок з оплати за надані позивачем послуги у строк до 02.02.2017 (включно).

Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у сумі 21800 грн. 00 коп., зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу вказаної суми грошових коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс у розмірі 21800 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс суми основного боргу у розмірі 21800 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 197 грн. 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 816 грн. 05 коп. за період з 03.02.2017 по 23.05.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс 3% річних у розмірі 197 грн. 10 коп. та інфляційних втрат у розмірі 816 грн. 05 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Сістемс (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44; ідентифікаційний код: 39343471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Будівельник 902081, м. Київ, вул. Причальна, буд. 1/5; ідентифікаційний код: 40082986) суму основного боргу у розмірі 21800 (двадцять одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.06.2017

Суддя І.М. Отрош