Рішення

від 19.06.2017 по справі 911/1235/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2017 р. Справа № 911/1235/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком",01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Антоновича, будинок 40

до ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, 07541, Київська обл., місто Березань, вул. Набережна, будинок 4

про стягнення 49359,69 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. №1205 від 20.12.2016);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. №16-12/09/1772 від 19.06.2017).

суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось у господарський суд Київської області з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради про стягнення 49359,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов'язань з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив розмір заявленої до стягнення заборгованості проте заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки в місцевому бюджеті м. Березань не передбачені видатки на фінансування кредиторської заборгованості, яка виникла за 2015 рік коли фінансування здійснювалось за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, а законами України Про державний бюджет на 2016 рік та Про державний бюджет на 2017 рік відповідні субвенції не встановлювались.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін суд

встановив:

Позивач, як оператор телекомунікації на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги з оплати за послуги звязку для окремих категорій осіб встановлюються відповідно до приписів законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист ; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Про охорону дитинства .

У відповідності до частини 3 статті 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295 установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту б пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі Порядок).

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно пункту 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі Положення).

Згідно пункту 3 Положення ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (даліуповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1-пільга , в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою 7-пільга ; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга ; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою 3-пільга ; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами 4-пільга та 6-пільга .

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.

На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації в період з 01.01.2015 до 01.01.2016 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 199700,19 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків за наданні населенню послуги, на які надаються пільги та актами звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення, котрі складені між ПАТ Укртелеком Київської обласної філії та ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (а.с. 22-33). Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками в двосторонньому порядку.

Здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно чинного законодавства покладається у відповідності до положень вищезазначених норм законодавства на ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, як розпорядника коштів Березанського району на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.

Проте, відповідач своїх зобовязань з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, в повному обсязі не виконав, в звязку з чим, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 11/438 від 28.12.2016, в якій позивач запропонував відповідачу перерахувати 49359,69 грн. понесених витрат внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у добровільному порядку до 12.01.2017.

Листом №16-14/09/64 від 06.01.2017 відповідач повідомив позивача, що не має можливості забезпечити фінансування вищевказаної заборгованості у звязку з відсутністю субвенцій з державного бюджету.

Позивач не погоджується з викладеною у листі №16-14/09/64 від 06.01.2017 позицією ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради та вважає, що за відповідачем рахується борг у вигляді різниці між перерахованими грошовими коштами та загальним розміром витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в розмірі 49359,69 грн. на підтвердження чого надав підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2015 року (а.с. 33).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх зобовязань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 49359,69 грн. грн. Доказів відшкодування позивачу вказаних втрат відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав відсутності в місцевому бюджеті м. Березань коштів на фінансування кредиторської заборгованості та недостатності бюджетного фінансування у вигляді субвенцій для погашення вказаної заборгованості, не приймаються судом до уваги при вирішені спору та відхиляються з огляду на наступне.

Обов'язок по оплаті наданих позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у відповідності до перелічених вище норм законодавства покладено на відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідного району.

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо нарахованих позивачем сум за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2015 до 01.01.2016.

Нараховані позивачем суми за надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2015 до 01.01.2016 відображені в підписаних та скріплених печатками сторін актах звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення за зазначений період.

Відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення особи від обов'язку виконання свого зобов'язання належним чином.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011, постановах Верховного суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005.

Відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно пункту 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Приписами частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення №15191 від 29.12.2016, позивачем за розгляд позовної заяви було сплачено 3200 грн.

Суд зазначає, що за розгляд майнової вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 49359,69 грн. розмір судового збору складає 1600 грн.

У зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом позивач виклав в прохальній частині позовної заяви клопотання про повернення частини сплаченого ним судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищезазначене, судовий збір у розмірі 1600 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1600 грн. судового збору, а надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код 22202069 ) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) - 49359 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 69 коп. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству Укртелеком (код 21560766) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. який був сплачений на згідно платіжного доручення №15191 від 29.12.2016.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 23.06.2017