Рішення

від 19.06.2017 по справі 916/807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р.Справа № 916/807/17

Господарський суд Одеської області у складі

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат за договором №04/04/17 від 03.04.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №123 від 26.05.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/807/17:

За позовом: Приватного підприємства "ПЕКАР";

до відповідача: Комунального підприємства "ЮЖНЕНСЬКА ПАЛЯНИЦЯ";

про стягнення 152092,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ПЕКАР" (далі - Позивач) звернулось до Комунального підприємства "ЮЖНЕНСЬКА ПАЛЯНИЦЯ" (далі-Відповідач) із позовом про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки товару №5 від 19.02.2014р. (далі - Договір), укладеного між сторонами у справі.

30 травня 2017р. до господарського суду Одеської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 137751, 37 грн., пеню у розмірі 7453, 90 грн., штраф у сумі 6887,57 грн., а також судовий збір та витрати на послуги адвоката.

З посиланям на ст.ст. 22, 44, 49 ГПК України, Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач з вимогами позовної заяви згоден частково, просить відстрочити виконання рішення на 6 місяців, з приводу чого надав відповідну заяву.

В засіданнях суду оголошувались перерви з 29.05.2017р. на 12.06.2017р. та з 12.06.2017р. на 19.06.2017р. за правилами ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2017р. строк розгляду спору по справі № 916/807/17 продовжено до 21 червня 2017 р.

В засіданні суду 19 червня 2017р., у присутності представників обох сторін, за правилами ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 19 лютого 2014 р. між сторонами у справі укладено Договір № 5 поставки товару (Договір), за п. 1.1. якого постачальник (Позивач) зобов'язався на умовах цього Договору передати у власність покупця Товар, а покупець зобов'язався прийняти Товар та своєчасно оплатити його по цінам, в кількості та асортименті, визначених умовами даного Договору.

Згідно розділу 3 Договору кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару, які є невід'ємною частиною договору. Факт передачі товару по кількості та асортименту підтверджується накладною.

Так, у відповідності до умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних № 869 від 20.12.2016 року на суму 30379,92 грн., № 897 від 30.12.2016 р. на суму 42288,97 грн., № 9 від 05.01.2017 р. на суму 23213,08 грн., № 34 від 16.01.2017 р. на суму 24537,18 грн., № 44 від 18.01.2017 р. на суму 18317,42 грн., № 96 від 06.02.2017 р. на суму 34054,90 грн.

У відповідності до умов п. 6.1. Договору покупець взяв на себе зобов'язання сплатити вартість одержаного товару протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати його поставки Покупцю.

Дата отримання товару відповідачем є дата видачі зазначених вище видаткових накладних.

Проте Відповідачем частково було сплачено вартість отриманого товару, в результаті чого і виникла заборгованість у сумі 137751,37 грн.

Згідно умов п. 8.2 Договору у разі порушення термінів оплати вартості товару, вказаних в п. 6.1. даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної діючої, на момент існування заборгованості, ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення, врезультаті чого відповідачеві нараховано пені на суму 7453,90 грн., згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім цього, умовами п. 8.4. Договору також визначені додаткові господарські санкції до покупця, а саме: у разі порушення термінів оплати, вказаних в п.6.1. даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості з указаним терміном.

Отже, з врахуванням приписів наведених норм чинного законодавства та визначених сторонами умов Договору, відповідачеві нараховано штраф на суму 6887,57 грн.

Відповідач з вимогами згоден частково посилаючись на наступне.

Згідно доданих до заяви про відстрочення виконання рішення суду копій платіжних доручень № 15 від 04.04.2017р., №22 від 05.04.2017р., №29 від 07.04.2017р. та № 42 від 12.04.2017р. вбачається, що відповідачем частково було сплачено борг у сумі 7500 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення боргу на суму 7500 грн. слід припинити, а позов задовольнити частково.

Щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців суд зазначає наступне.

Право господарського суду при вирішенні спорі надати відстрочку виконання рішення передбачено п.6 ст. 83 ГПК України. При цьому приймається до уваги наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З доданих до заяви фінансових звітів підприємства випливає, що підприємство веде звичайну господарську діяльність, при цьому має певні борги та фінансові труднощі, які викликають надання відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, надані відповідачем платіжні доручення про сплату Позивачеві 7500 грн. за сировину та матеріали, підтверджені представником позивача у засіданні суду

Проаналізувавши вказане суд вважає, що підприємство дійсно знаходиться в скрутному фінансовому становищі, але частково виконує свої договірні зобов'язання і тому йому слід надати відстрочку виконання рішення строком на 3 місяці.

Заяву позивача про забезпечення позову суд відхиляє за безпідставністю.

За таких обставин господарський суд, аналізуючи вищенаведене у сукупності, вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, проте підлягаючими задоволенню частково з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

Керуючись ст.ст. 32, 33 ,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ПЕКАР" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ЮЖНЕНСЬКА ПАЛЯНИЦЯ" (65781, Одеська область, м. Южнее, вул. Приморська, 9, код ЄДРПОУ 22492340) на користь Приватного підприємства "ПЕКАР" (65091, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31597020) основний борг у сумі 130251 (сто тридцять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 37 коп., пеню у сумі 7453 (сім тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 90 коп., штраф у сумі 6887 (шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 57 коп., судовий збір у сумі 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 38 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на послуги абвоката, відстрочивши виконаня рішення на 3 (три) місяці.

3. Припинити провадження у справі 916/807/17 в частині стягнення з Комунального підприємства "ЮЖНЕНСЬКА ПАЛЯНИЦЯ" (65781, Одеська область, м. Южнее, вул. Приморська, 9, код ЄДРПОУ 22492340) заборгованості на суму 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук