Рішення

від 21.06.2017 по справі 916/626/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р.Справа № 916/626/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дівес» до товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» про стягнення 59 694,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дівес» (далі по тексту - ТОВ „Торговий дім „Дівес» ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» (далі по тексту - ТОВ „Омега мітал строй» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 59 694,67 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 49 590,20 грн., пені у розмірі 6 931,86 грн., збитків від інфляції у розмірі 2 429,91 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 742,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Омега мітал строй» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Шосе Ленінградське, буд. 1/3, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Омега мітал строй» не було надано суду відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.06.2015р. між ТОВ „Торговий дім „Дівес» (Постачальник) та ТОВ „Омега мітал строй» (Покупець) було укладено договір поставки №ДВ-076, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2 договору, а Покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Найменування, вартість, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються рахунком-фактурою та видатковою накладною.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 ГК України сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Виходячи з положень п. п. 2.1, 3.2 договору поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній. Розрахунки за відповідну партію товару, що поставлена, здійснюється Покупцем в національній валюті у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника згідно отриманим рахункам-фактурам протягом 1 банківського дня, на умовах попередньої оплати.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. п. 4.1, 4.4, 4.7 договору поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів „Інкотермс» у редакції Міжнародної торговельної палати 2010р. на умовах EXW - за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/2. Моментом поставки партії товару вважається дата видаткової накладної Постачальника, яка повинна відповідати фактичній даті передачі товару. Під час передачі Покупцю товару, Постачальник надає на відвантажений товар наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату заводу виробника (за вимогою). Право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять до Покупця в момент фактичної передачі товару Покупцю від Постачальника.

Відповідно до п. 8.1 договору поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2016р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх виконання сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2016р. ТОВ „Торговий дім „Дівес» було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №1353 від 27.10.2016р. на загальну суму 250 010,40 грн. Відповідач, у свою чергу, листом від 31.10.2016р. звернувся до позивача із проханням відвантажити товар.

31.10.2016р. між ТОВ „Торговий дім „Дівес» та ТОВ „Омега мітал строй» було підписано специфікацію №Д0000001902, якою було визначено найменування, кількість та вартість товару. При цьому, сторонами було передбачено, що ТОВ „Омега мітал строй» зобов'язано оплатити поставлений товар, вартість якого склала 250 010,40 грн., до 31.10.2016р. Окрім того, 31.10.2016р. між сторонами по справі була підписана видаткова накладна №1902 на загальну суму 250 010,40 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було відвантажено товар уповноваженій особі ТОВ „Омега мітал строй» , що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю №184 від 31.10.2016р. на отримання матеріальних цінностей.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 49 590,20 грн., ТОВ „Торговий дім „Дівес» зазначало, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за договором поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. зобов'язань не було у повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, що і стало підставою для подання позову до ТОВ „Омега мітал строй» .

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В силу положень ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Враховуючи умови договору поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. та положення чинного законодавства, господарський суд визнає правомірним визначення суми основного боргу ТОВ „Омега мітал строй» перед ТОВ „Торговий дім „Дівес» за вказаною угодою в сумі 49 590,20 грн., що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Торговий дім „Дівес» у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Омега мітал строй» до сплати 3% річних в суму 742,70 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення трьох відсотків річних, господарський суд зазначає, що правильним розміром є 741,43 грн., що має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог у вказаній частині на суму 741,43 грн.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 2 429,91 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд зазначає, що правильним розміром збитків від інфляції є 2 422,25 грн., що має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Омега мітал строй» у названій частині на суму 2 422,25 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

З посиланням на умови договору поставки № ДВ-076 від 15.06.2015р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано ТОВ „Омега мітал строй» пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару за період з 01.11.2016р. по 09.03.2017р. у розмірі 6 931,86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає, що розмір пені протягом періоду з 01.11.2016р. по 09.03.2017р. складає 6 917,30 грн., що свідчить про наявність правових підстав для стягнення на користь ТОВ „Торговий дім „Дівес» пені у розмірі 6 917,30 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дівес» суми основного боргу у розмірі 49 590,20 грн., пені у розмірі 6 917,30 грн., збитків від інфляції у розмірі 2 422,25 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 741,43 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 524-526, 529, 530, 546-549, 610-612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» /65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Шосе Ленінградське, буд. 1/3, ідентифікаційний код 38351387/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дівес» /50106, м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, буд. 3/7, ідентифікаційний код 34810697/ суму основного боргу у розмірі 49 590 грн. 20 коп. /сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 20 коп./, три відсотки річних у розмірі 741 грн. 43 коп. /сімсот сорок одна грн. 73 коп./, збитки від інфляції у розмірі 2 422 грн. 25 коп. /дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 25 коп./, пеню у розмірі 6 917 грн. 30 коп. /шість тисяч дев'ятсот сімнадцять грн. 30 коп./, судовий збір у розмірі 1 599 грн. 37 коп. /одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 37 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 26 червня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна