Рішення

від 20.06.2017 по справі 922/1867/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р.Справа № 922/1867/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ІННОВАЦІЇ", м. Карлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ К", м. Первомайський про стягнення 23129,32 грн. за участю представників:

позивача - директора ОСОБА_1, наказ №1 від 06.10.2016; ОСОБА_2, довіреність №3 від 09.06.2017;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №05 від 13.01.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ІННОВАЦІЇ" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ К" заборгованості за виконані роботи згідно Договору підряду № 2510/16 від 25.10.2016 у розмірі 23129,32 грн., яка складається з заборгованості за виконані роботи в сумі 20000,00 грн., пені в сумі 1932,60 грн., інфляційних втрат в сумі 780 грн. та 3% річних в сумі 416,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що відповідач в порушення умов договору підряду № 2510/16 від 25.10.2016 не сплатив позивачу виконані ним роботи за даним договором, у зв'язку з чим станом на 31.05.2017 виникла заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт в сумі 20000,00 грн. та за порушення відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати робіт, виконаних за даним договором підряду позивачем заявлено до стягнення 1932,60 грн. - пені, 780,00 грн. - інфляційних втрат та 416,72 грн. 3% річних, розрахованих станом на 31.05.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 червня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 червня 2017 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

12 червня 2017 р. до господарського суду на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 06 червня 2017 року від позивача надійшло поштове відправлення за № 3600205511073, а саме документи згідно супровідного листа (вх. №19335) та додаткові письмові пояснення (вх.19330), які судом долучено до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача 20 червня 2017 р. надав до суду клопотання (вх. №20173), в якому просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн., витрати з отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в сумі 126,00 грн., витрати пов'язані з надсиланням кореспонденції до суду та відповідачу в сумі 84,45 грн. та витрати пов'язані з прибуттям позивача до суду в сумі 483,60 грн.

Представник відповідача 20 червня 2017 р. надав суду відзив на позовну заяву (вх. №20172), який судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2017 підтримав позов в частині стягнення пені в сумі 1577,77 грн., щодо решти частини позовних вимог підтвердив їх сплату відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а також просить покласти на відповідача понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом цієї справи та прибуттям представників позивача в дане судове засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги в сумі 21551,55 грн. та просив суд припинити провадження у справі, у зв'язку зі сплатою заборгованості. Також, в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти покладення на нього судових витрат, пов'язаних з прибуттям позивача до суду та надсиланням позивачем кореспонденції до суду, оскільки вважає, що ці витрати не підтверджені належними доказами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ІННОВАЦІЇ" (надалі - Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ К" (надалі - Замовник) було укладено договір підряду №2510/16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок Замовника виконати зазначені в пункті 1.2 Договору роботи, а Замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити Підрядникові вартість виконаних робіт (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору об'єкт робіт:

- розробка технічної документації на ремонт розділювач Р-Д (розробка технології ремонту, виготовлення креслення деталей, виготовлення технічного звіту по ремонту розділювача Р-Д);

- закупівля матеріалів (прокладок СНП-1 81х(57х43)х35х4,5);

- виготовлення комплекту штуцерів;

- виконання позачергового технічного огляду розділювача Р-Д.

Згідно з п.2.1. Договору Замовник зобов'язаний, зокрема сплатити Підрядникові встановлену ціну згідно з розділом 3 Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору Підрядник зобов'язаний, зокрема виконувати роботи відповідно до вихідних даних та згідно з Договором; забезпечити якість робіт; передати Замовникові готову технічну документацію та матеріали.

Згідно п.3.4., п.3.5. та п.3.6. Договору сторони погодили кінцевий термін виконання робіт за Договором: 5 днів з моменту отримання від Замовника вихідних даний, необхідних характеристик та іншої інформації щодо об'єкта, визначеного в п.1.1. Договору. Підрядник зобов'язується не пізніше 2 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п.3.4. Договору, передати Замовникові результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт приймання-передачі. При відсутності зауважень Замовник зобов'язується підписати акт приймання-передачі протягом 5 днів.

Згідно з п.4.1. Договору загальна вартість Робіт визначається Угодою про договірну ціну (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору, та складає: 60000,00 грн. Розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі 60 календарних днів після підписання ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами його умов (п.7.1. Договору).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 09.11.2016 на суму 60000 грн., який підписаний сторонами без будь-яких зауважень.

Отже, відповідач мав сплатити виконані позивачем за Договором роботи не пізніше 10.01.2017.

Проте, відповідач частково розрахувався за виконані роботи на суму 40000,00 грн., що визнається сторонами та підтверджується платіжним дорученням №178 від 31.03.2017 на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням №96 від 02.03.2017 на суму 10000,00 грн. та платіжним дорученням №60 від 22.02.2017 на суму 20000,00 грн. (а.с. 57-59).

Отже, з 11.01.2017 по 21.02.2017 заборгованість відповідача по сплаті за виконані позивачем за вказаним вище Договором роботи становила 60000 грн., з 22.02.2017 по 01.03.2017 - 40000 грн., з 02.03.2017 по 30.03.2017 - 30000 грн. та з 31.03.2017 станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду - 01.06.2017 заборгованість відповідача по сплаті за виконані позивачем роботи становить 20000 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В частині 1 статті 854 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд визнає відповідача таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.4. Договору за кожний день прострочення оплати за виконані проектні роботи (п. 4.1 Договору) Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позивачем правомірно та обгрунтовано нараховано пеню в сумі 1932,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено правомірність та правильність нарахування інфляційних втрат в сумі 780 грн. та 3% річних в сумі 416,72 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача з позовом до суду сплатив заборгованість за виконані роботи в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №461 від 16.06.2017 на суму 20000,00 грн. та сплатив частково пеню в сумі 354,83 грн., інфляційні втрати в сумі 780 грн. та 3% річних в сумі 416,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №471 від 19.06.2017 на суму 1551,55 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20000,00 грн., 3% річних в сумі 416,72 грн., інфляційних втрат в сумі 780,00 грн. та пені в сумі 354,83 грн. підлягає припиненню відповідно до приписів п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору), оскільки вказана сума боргу сплачена відповідачем після подання позовної заяви до господарського суду.

Позов в решті частині пені в сумі 1577,77 грн. є обгрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з розглядом даної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В абзаці 1, 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Також, в абзаці 1 п.6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Позивач просить покласти на відповідача витрати пов'язані зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 63 від 31.05.2017, витрати з отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на загальну суму 126,00 грн., сплачені згідно квитанцій від 09.06.2017 за №№1002674979, НОМЕР_1, витрати пов'язані з надсиланням кореспонденції до суду (поштове відправлення за № 3600205511073) в сумі 30,60 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 10.06.2017 на суму 30,60 грн., а також витрати в сумі 36 грн., які пов'язані з надсиланням до суду позовної заяви, що підтверджується фіскальним чеком від 01.06.2017 на суму 36 грн. та витрати в сумі 36 грн., які пов'язані з надсиланням копії позовних матеріалів відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 01.06.2017 на суму 36 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1600,00 грн., з отриманням відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на загальну суму 126,00 грн., витрати пов'язані з надсиланням кореспонденції до суду (поштове відправлення за № 3600205511073) в сумі 30,60 грн., а також витрати в сумі 36 грн., які пов'язані з надсиланням до суду позовної заяви та витрати в сумі 36 грн., які пов'язані з надсиланням копії позовних матеріалів відповідачу обгрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає їх на відповідача.

Щодо витрат позивача, пов'язаних з надсиланням відповідачу кореспонденції, а саме листів з приводу невиконання останнім вимог Договору, претензій, вимог про сплату боргу тощо в сумі 12,45 грн. та 18,00 грн., то суд не знаходить правових підстав для покладення цих витрат на відповідача, оскільки вони не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, адже не є складовою судової процедури.

Щодо витрат позивача, пов'язаних з прибуттям представників позивача в дане судове засідання, то суд також не знаходить правових підстав для покладення на відповідача цих витрат в сумі 483,60 грн., оскільки позивачем не обгрунтовано їх розмір та пов'язаність цих витрат з прибуттям представників в судове засідання з розгляду справи № 922/1867/17.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 253, 525, 530 549, 612, 625, 626, 837, 853, 854, 882, 887 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 1577,77 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРІАЛ К" (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Польова, буд.8, код ЄДРПОУ 38609880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ІННОВАЦІЇ" (39500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40872651) пеню в сумі 1577,77 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 228,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 21551,55 грн. припинити провадження у справі.

Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_4