Рішення

від 22.06.2017 по справі 922/1447/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2017 р.Справа № 922/1447/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки до Приватного виробничого підприємства "Аркада", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 294312,75 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 10.01.2017р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного виробничого підприємства "Аркада", м. Харків, про стягнення суми передплати в розмірі 186922,23 грн. та суми пені в розмірі 107390,52 грн. за договором №318 від 23.05.2013р. про виконання робіт з ремонту приміщень будівель та споруд замовника, укладеним між сторонами даного спору. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.05.2017р. об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду від 29.05.2017р., 12.06.2017р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 22.06.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази в обґрунтування позову (вх. № 20512), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 22.06.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 13.06.2017р., про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду повернулась на адресу суду, з відміткою відділення зв'язку «не значиться» .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ПВП "Аркада", належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні 22.06.2017р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області, під час розгляду справи, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 23.05.2013р. між ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» (позивач, замовник) та ПВП «Аркада» (відповідач, підрядник) було укладено договір про виконання робіт з ремонту приміщень будівель та споруд № 318 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, позивач доручає, а відповідач зобов'язується власними силами та засобами на власний ризик виконати роботи з ремонту приміщень будівель та споруд ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» (далі - роботи).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт складає 3852504,48 грн., разом з ПДВ.

Пунктом 4.1. договору, сторони узгодили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України - гривні.

Замовник протягом 20 (двадцяти) банківських днів, з моменту підписання цього договору, здійснює попередню оплату підряднику у розмірі 80% від суми цього договору на придбання матеріалів та запасних частин, необхідних для виконання робіт по даному договору (п. 4.2 договору).

Подальші розрахунки по даному договору проводяться замовником протягом 10 (десяти) банківських днів із дня підписання замовником кожного окремого акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, остаточні розрахунки по даному договору проводяться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, протягом 10 (десяти) банківських днів із дня підписання замовником останнього акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.3. договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне закінчення робіт, з його вини, та сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

З матеріалів справи вбачається, що, виконуючи умови договору, Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» здійснило на користь ПВП «Аркада» наступні виплати: від 28.05.2013р. у сумі 969 000,00 грн., від 25.06.2013 р. у сумі 556825,00 грн., від 26.07.2013р. у сумі 679503,00 грн., від 29.08.2013р. у сумі 400000,00 грн., від 01.10.2013р. у сумі 580260,00 грн., від 04.12.2013р. у сумі 562311,62 грн., від 01.08.2014р. у сумі 50000,00 грн., від 14.10.2014р. у сумі 54604,86 грн., що загалом дорівнює 3852504,48 грн.

Таким чином, станом на 14.10.2014 р. ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» здійснило повну оплату за договором.

Дію даного договору було неодноразово пролонговано та оформлено у вигляді додаткових угод № 2 від 31.12.2013р., № 3 від 29.04.2014р., № 4 від 27.06.2014р., № 5 від 29.09.2014р. та № 7 від 02.01.2015р.

Згідно зі змінами, внесеними в договір додатковою угодою № 7 від 02.01.2015 р., дія договору продовжується до 30.08.2015 р.

Як зазначає позивач, станом на 30.08.2015р., роботи по договору підрядником в повному обсязі виконані не були, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013р. №2, за вересень 2013р. № 3, за вересень 2013р. № 4, за вересень 2013р. № 5, за вересень 2013р. № 6, за листопад 2013р. № 7, за листопад 2013р. № 8, за листопад 2013р. № 9, за листопад 2013р. № 10, за листопад 2013р. № 11, за листопад 2013р. № 12, за грудень 2013р. № 13, за грудень 2013р. № 14, за грудень 2013р. № 15, за грудень 2013р. № 16, за грудень 2013р. № 1, за лютий 2014р. № 1, за лютий 2014р. № 2, за березень 2014р. № 3, за березень 2014р. № 4/1, за березень 2014р. № 4/2, за травень 2014р. № 5, за вересень 2014 р. № 6.

Відповідно до даних, викладених в вищенаведених актах виконаних робіт, підписаних між ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» та ПВП «Аркада» , підрядник не завершив виконання робіт на суму 186922,23 грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідачем на адресу позивача було направлено лист від 21.10.2015р. № 14/010, яким ПВП «Аркада» гарантувало закінчення усіх робіт по договору від 23.05.2013 р. № 318 до 31.12.2015 р.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 22.02.2017 р. № 2 про невиконання умов договору.

Натомість, відповідач не відреагував на направлену на його адресу претензію, та, станом на 17.02.2017р. ані виконання робіт, ані повернення замовнику суми заборгованості з боку ПВП «Аркада» не було здійснено, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставина, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що договір № 318, укладений між його стонами (позивачем та відповідачем у справі) 23.05.2013р., за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до розділу 4 договору, Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» здійснило на користь ПВП «Аркада» наступні виплати: від 28.05.2013р. у сумі 969 000,00 грн., від 25.06.2013 р. у сумі 556825,00 грн., від 26.07.2013р. у сумі 679503,00 грн., від 29.08.2013р. у сумі 400000,00 грн., від 01.10.2013р. у сумі 580260,00 грн., від 04.12.2013р. у сумі 562311,62 грн., від 01.08.2014р. у сумі 50000,00 грн., від 14.10.2014р. у сумі 54604,86 грн., що загалом дорівнює 3852504,48 грн.

Таким чином, станом на 14.10.2014 р. ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» здійснило повну оплату за договором.

Частина 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Факт виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013р. №2, за вересень 2013р. № 3, за вересень 2013р. № 4, за вересень 2013р. № 5, за вересень 2013р. № 6, за листопад 2013р. № 7, за листопад 2013р. № 8, за листопад 2013р. № 9, за листопад 2013р. № 10, за листопад 2013р. № 11, за листопад 2013р. № 12, за грудень 2013р. № 13, за грудень 2013р. № 14, за грудень 2013р. № 15, за грудень 2013р. № 16, за грудень 2013р. № 1, за лютий 2014р. № 1, за лютий 2014р. № 2, за березень 2014р. № 3, за березень 2014р. № 4/1, за березень 2014р. № 4/2, за травень 2014р. № 5, за вересень 2014 р. № 6.

Натомість, станом на 30.08.2015р., роботи по договору, підрядником в повному обсязі виконані не були та, відповідно до даних, викладених в вищенаведених актах виконаних робіт, підписаних між ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» та ПВП «Аркада» , підрядник не завершив виконання робіт на суму 186922,23 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладені обставини, на підставі приписів ст. 849 ЦК України, невідпрацьований підрядником аванс, підлягає поверненню замовнику.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 186922,23 грн. за невиконання сплачених, але невиконаних робіт за договором від 23.05.2013р. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача, за порушення умов договору, відповідно до п. 8.3. договору, пені в розмірі 107390,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, відповідно до п. 8.3. договору, сторони визначили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне закінчення робіт, з його вини, та сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Натомість, суд зауважує, що зміст даної статті договору на дає можливості встановити базу розрахунку пені, оскільки ставка НБУ є %, що має рахуватись від певного показника (суми невиконаного зобов'язання, суми договору в цілому, тощо), яку сторонами в договорі визначено не було.

Враховуючи викладене, суд не має можливості встановити правильність зробленого позивачем розрахунку пені, в зв'язку чим у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача щодо стягнення на його користь 107390,52 грн. пені.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" підлягає частковому задоволенню

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного виробничого підприємства "Аркада" ( 61001, м. Харків, вул. Іскринська, 17, офіс 108, код ЄДРПОУ 31182567) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) суму заборгованості за договором № 318 від 23.05.2013р. в розмірі 186922,23 грн., судові витрати в розмірі 2803,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1447/17