Постанова

від 21.06.2017 по справі 904/5950/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017 року Справа № 904/5950/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів : Науменка І.М., Чус О.В.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №272 від 14.03.2017 р., представник, ОСОБА_2, довіреність №4324 від 18.07.2016 р., представник;

від відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність №402 від 29.05.2017 р., представник,

від відповідача 2 : ОСОБА_3, довіреність №596/01 від 29.05.2017 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Іста - Центр" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. у справі №904/5950/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5", м.Київ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика", м.Дніпро,

відповідача-2 приватного акціонерного товариства "Іста - Центр", м.Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 16 428 701,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. у даній справі (суддя Ліпинський О.В.) заяву публічного акціонерного товариства "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5" від 22.05.2017 р. про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову публічного акціонерного товариства "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" та приватного акціонерного товариства "Іста - Центр". Накладено арешт в межах суми позову, а саме 16 428 701,41 грн. на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені органами Державної виконавчої служби України. Накладено арешт в межах суми позову, а саме 16 428 701,41 грн. на грошові кошти приватного акціонерного товариства "Іста - Центр" в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені органами Державної виконавчої служби України.

Зазначена ухвала мотивована посиланням на обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Приватним акціонерним товариством "Іста - Центр" подано апеляційну скаргу, в якій, заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу господарського суду скасувати у повному обсязі.

Скаржник вважає, що господарським судом не враховано, що зобов'язання за основним кредитним договором забезпечені заставами, вартість яких більше ніж в 20 разів перевищує ціну позову; не враховано збалансованість інтересів учасників процесу; обрані заходи до забезпечення позову мають наслідком збільшення боргів відповідачів перед постачальниками, покупцями, працівниками та державою, що, в свою чергу, призведе до повного припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання; вжиття саме таких забезпечувальних заходів призведе до порушення прав та законних інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу, а саме прав працівників відповідачів на отримання заробітної плати та до порушення інтересів держави, які полягають у отриманні від відповідачів податків і обов'язкових зборів.

Публічне акціонерне товариство "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що накладання арешту на грошові кошти позичальника та поручителя має прямий зв'язок із вимогами в межах розгляду даного спору, оскільки задоволення даних вимог може здійснитись безпосередньо за рахунок таких грошових коштів.

Крім того, накладення арешту на грошові кошти відповідачів може бути гарантією реального виконання рішення суду, у випадку задоволення позову про стягнення заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду скасувати, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до клопотання позивача в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання приватного акціонерного товариства "Телевізійна служба Дніпропетровська" про проведення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.4-4 ГПК України, ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів вважає, що клопотання про проведення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів.

Представником відповідача-1 подано клопотання про розгляд справи у закритому режимі, оскільки в матеріалах справи наявна інформація, яка згідно із ст.60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" містить банківську таємницю, зокрема, інформація про операції, які були проведені на користь відповідачів, здійснені ним угоди, інформація про фінансово-економічний стан відповідачів; відомості стосовно комерційної діяльності відповідачів.

У частині 2 статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" поняття банківська таємниця визначено як інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.

До банківської таємниці належить й інформація про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта, оскільки ч.4 ст.62 цього ж Закону банку заборонено надавати таку інформацію.

У даному випадку, колегія суддів не вбачає з інформації, яка міститься в матеріалах справи, ознак державної, комерційної або банківської таємниці чи будь-якої іншої конфіденційної інформації, що виключає необхідність задоволення клопотання представника відповідача - 1 про закритий судовий розгляд справи.

Щодо клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" про зміну порядку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні.

Зазвичай у судовому засіданні встановлюється такий порядок ведення засідання: суддя чи головуючий у колегії суддів відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься; перевіряє явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, встановлює їхні особи й повноваження, з'ясовує, чи повідомлені належним чином особи, які не з'явились у судове засідання, та які є відомості про причини їх неявки; оголошує склад суду, а також прізвища судового експерта, перекладача (якщо вони присутні в судовому засіданні) і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи; роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки; попереджає перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, судового експерта - за дачу завідомо неправильного висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; встановлює порядок з'ясування обставин у справі та визначає порядок дослідження доказів; розглядає клопотання сторін до початку розгляду справи по суті; заслуховує пояснення учасників судового процесу; досліджує зібрані у справі письмові та речові докази; виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення; за результатами розгляду справи оголошує рішення чи ухвалу (якщо розгляд справи завершується без винесення рішення).

На думку колегії суддів, у даному випадку відсутні підстави для зміни порядку розгляду апеляційної скарги, а тому залишає без задоволення відповідне клопотання відповідача-1.

20.06.2017 р. представником позивача подана заява про відвід судді Науменка І.М., яка обґрунтована посиланням на те, що суддя Науменко І.М. є клієнтом публічного акціонерного товариства "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5".

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.06.2017 р. заяву позивача про відвід судді Науменка І.М. залишено без задоволення.

20.06.2017 р. позивачем подана заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Науменка І.М., Чус О.В., оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Науменка І.М.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. позивачу відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви про відвід колегії суддів.

20.06.2017 р. позивачем подана заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Науменка І.М., Чус О.В., з посиланням на те, що судом порушено вимоги ст.109 ГПК України щодо надіслання до Вищого господарського суду України касаційної скарги банку на ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 р. та від 19.06.2017 р.

20.06.2017 р. судом апеляційної інстанції винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

20.06.2017 р. позивачем подана заява про відвід головуючого судді Кузнецова В.О., оскільки суд фактично ухилився від розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Кузнецова В.О

21.06.2017 р. позивачем подана заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Науменка І.М., Чус О.В., з посиланням на те, судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про відвід суддів Кузнецова В.О.

Ухвалою суду від 21.06.2017 р. позивачу відмовлено у задоволенні зазначеного вище клопотання про відвід колегії суддів.

21.06.2017 р. позивачем подано клопотання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Науменка І.М., Чус О.В., оскільки колегією суддів безпідставно відхилено клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 1.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, заявлення позивачем невмотивованих відводів з одних і тих же мотивів, свідчить про зловживання заявником своїми процесуальними правами та свідчить про вчинення позивачем перешкод у розгляді судом даної справи впродовж розумного строку, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви банку про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Науменка І.М., Чус О.В.

21.06.2017 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання публічного акціонерного товариства Перший ОСОБА_5 ОСОБА_4 № б/н від 20.06.2017 р. про виклик в судове засідання посадової особи для дачі пояснень в порядку ст.30 ГПК України, в якому заявник просив викликати в судове засідання ОСОБА_6 для дачі пояснень з наступних питань: Яким чином заходи по забезпеченню позову позивача до відповідача 1 та відповідача 2 вжиті оскаржуваною ухвалою заважають здійснювати виплату заробітної плати працівникам відповідача 1 та відповідача 2? Яким чином здійснюється сплата судового збору за подання апеляційних скарг, якщо оскаржувана ухвала не надає можливості здійснювати розрахунки з працівниками, контрагентами та за вимогами позивача? Яким чином заходи по забезпеченню позову позивача до відповідачів, вжиті оскаржуваною ухвалою зупиняють ведення господарської діяльності відповідача 1 та відповідача 2? Чи відповідають дійсності посилання у апеляційних скаргах на листи відповідачів на наявність договірних взаємовідносин відповідачів з Міністерством оборони України? Чи є в наявних договірних відносинах відповідачів з Міністерством України ознаки, що мають державну таємницю?

Статтею 30 ГПК України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Метою участі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів є вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши об'єкт судового дослідження визначений предметом спору, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про виклик посадової особи для дачі пояснень в порядку ст.30 ГПК України.

21.06.2017 р. позивачем подані клопотання про відкладення розгляду справи.

Зазначені клопотання мотивовані посиланням на необхідність підготувати обґрунтовану правову позицію по апеляційній скарзі, надати докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову, а також отримання відповіді Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо наявності у колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Науменка І.М., Чус О.В. спеціального дозволу Служби безпеки України, наявність у суду режимно-секретного органу та наявності у зазначених суддів допуску до державної таємниці.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягають відхиленню, оскільки відповідно до наявних у справі документів, останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи та мав достатньо часу для вжиття відповідних заходів реагування.

Дійшовши висновку про відхилення клопотань позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів не розглядає клопотання позивача про продовження строку вирішення спору.

21.06.2017 р. позивачем подані клопотання про окрему ухвалу, в яких заявник просить за ознаками, що містять склад злочину, негайно надіслати про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування, зупинити апеляційне провадження у даній справі до розгляду правоохоронними органами окремої ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Зазначені клопотання обґрунтовані посиланням на те, що безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, є кримінальним правопорушенням в розумінні ст.175 КК України; у діях керівництва відповідача 2 щодо умисного невиконання ухвали господарського суду, що набрала законної сили, наявний склад злочину передбачений ст.382 КК України.

Згідно ст.90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Отже, частиною 4 наведеної правової норми встановлено обов'язок господарського суду надіслати повідомлення прокурору або органу досудового розслідування, якщо під час вирішення господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення.

У п.5.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення законності, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, а тому відсутні підстави для надіслання відповідного повідомлення прокурору або правоохоронним органам.

21.06.2017 р. позивачем подані клопотання про витребування додаткових доказів.

Частиною 1 статті 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Водночас, витребування додаткових доказів є правом, а не обов'язком суду.

У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Всупереч наведеному, позивачем не доведено факту неможливості самостійно подати необхідні докази для розгляду справи, у зв'язку з чим клопотання про витребування додаткових доказів задоволенню не підлягають.

21.06.2017 р. позивачем подано клопотання про направлення справи за спеціальною підсудністю, оскільки справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом м.Києва.

Частиною 5 статті 16 ГПК України визначено, що справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності у даній справі матеріалів, які містять державну таємницю, а тому клопотання про направлення справи за спеціальною підсудністю підлягає відхиленню.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про призначення у справі екологічної експертизи, оскільки, виходячи зі змісту ст.41 ГПК України, призначення судової експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду. При цьому, колегія суддів враховує, що питання, поставлені позивачем на вирішення експерта, не є предметом дослідження у даній справі.

Враховуючи наявність чисельних клопотань та заяв позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно приписів ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. При цьому, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, повинні використовувати процесуальні права виключно з метою, з якою ці права надані, і не зловживати наданими їм правами.

У п. 3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено деякі з випадків зловживання сторонами наданими їм правами. Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі "Фандралюк проти України" (Заява №22775/03) від 31 січня 2008 року нагадує, що, не дивлячись на те, що сторону в цивільному провадженні не можна звинувачувати у використанні засобів юридичного захисту, які передбачаються національним законодавством для захисту її інтересів, вона має розуміти, що такі дії обов'язково подовжать провадження у справі (див. "Маліска-Васовська проти Польщі" (dec), N 41413/98, п. 46, 5 квітня 2001 року).

В ухвалі щодо прийнятності у справі "Жердін проти України" (Заява №53500/99) Суд зазначив, що учасник цивільного процесу є відповідальним за використання наявних у його розпорядженні правових засобів своїх інтересів згідно з державними законами, він повинен усвідомлювати, що такі дії неминуче затягують провадження справи. Обов'язки осіб, які беруть участь у справі, встановлено у відповідних статтях Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що дії позивача щодо чисельного подання клопотань та заяв, спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу та порушують права інших учасників судового процесу стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, а також свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, а також матеріали оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. у даній справі, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Публічне акціонерне товариство "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" та приватного акціонерного товариства "Іста - Центр" заборгованість за кредитним договором № 166-КД від 18.03.2011 р. у розмірі 16 428 701,41 грн., що складається з нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 15622938,87 грн., нарахованої пені за порушення строків сплати процентів за кредитом у розмірі 725 883,08 грн.; нарахованих 3% річних за порушення строків сплати процентів за кредитом у розмірі 79 879,46 грн.

Одночасно позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову, а саме 16 428 701,41 грн., на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені Державною виконавчою службою України; накладення арешту в межах суми позову, а саме 16 428 701,41 грн. на грошові кошти приватного акціонерного товариства Іста-Центр в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені Державною виконавчою службою України.

Зазначена заява обґрунтована посиланням на те, що відповідачі тривалий час не виконують умов кредитного договору №166-КД від 18.03.2011 р. та договору поруки №2259-П від 31.08.2016 р., вчиняють дії, які свідчать про намагання ухилитися від виконання зобов'язань за договорами, та протягом тривалого часу накопичують нові борги, що свідчить про умисний характер таких дій.

Позивач зазначає, що про незадовільне фінансове становище та господарські показники відповідача-1 свідчить виникнення заборгованості відповідача-1 перед іншими кредиторами, що підтверджується долученими до заяви в якості додатків копіями листа відповідача-1 від 03.03.2017 р. за №17 та витягу із Плану санації останнього.

Так, відповідно до наданих документів вбачається значна кількість кредиторів відповідача-1, загальна сума вимог яких складає 58 926 075,14 грн.

Крім того, позивач зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідачів в загальному розмірі 16 428 701,41 грн., а пов'язаність відповідачів, та певних кредиторів відповідача-1 між собою може у майбутньому створити перешкоди у виконанні потенційного рішення суду у даній справі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача-1 та відповідача-2, останні є одночасно підконтрольними товариству з обмеженою відповідальністю Оберон-Центр (ідентифікаційний код: 20040378), який має переважні частки у статутному капіталі відповідачів.

Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) відповідача-1, відповідача-2 та товариства з обмеженою відповідальністю Оберон-Центр (ідентифікаційний код: 20040378) є громадянин ОСОБА_7 ОСОБА_8, тобто, будь-які рішення, щодо господарської діяльності зазначених осіб, на думку позивача, фактично приймаються однією особою, а отже, позивач не виключає обставини за якими сторони у справі можуть ухилитися від виконання взятих на себе зобов'язань, не виключно й шляхом перерахування грошових коштів із наявних рахунків до пов'язаних з відповідачами осіб, за рахунок яких позивач потенційно може звернути стягнення та задовольнити свої вимоги.

Також, позивач зазначає, що відповідачі вчиняють дії, спрямовані на відчуження майна, в тому числі, яке передано у забезпечення позивачу відповідно до умов кредитного договору, що не виключає здійснення таких дій відносно грошових коштів, належних відповідачам. ОСОБА_3 дії відповідачів мають умисні ознаки та ставлять під загрозу можливість виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у випадку задоволення вимог позивача, оскільки відчуження своїх активів, у тому числі грошових коштів на рахунках, не дадуть змоги реального виконання законного рішення суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів враховує таке.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Окрім того інститут забезпечення позову, сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ст. 67 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (абз.3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (абз.2,3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів вважає, що, наклавши арешт на грошові кошти відповідачів в усіх банках та інших фінансових установах, місцевий господарський суд фактично блокував всю поточну господарську діяльність цих товариств, що є втручанням у господарську діяльність підприємства.

Крім того, накладення арешту на грошові кошти відповідачів, потягне за собою неможливість виплати заробітної плати та інших виплат працівникам зазначених підприємств, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Відповідно до статей 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч наведеному, судом першої не досліджено той факт, що зобов'язання за спірним кредитним договором є забезпеченими заставою майна на підставі: договору застави рухомого майна №1893-3РМ від 11.02.2014 р., укладеному між позивачем та відповідачем-1, за умовами якого відповдіач-1 передав у заставу позивача майно (виробниче обладнання) вартістю 43642862,00 грн.; договору застави рухомого майна № 167-3РМ від 18.03.2011 р., укладеному між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсплав", за яким товариство в забезпечення виконання відповдіачем-1 зобов'язань за кредитним договором, передало банку в заставу рухоме майно (обладнання) оціночною вартістю 120 034 411,00 грн.; договору застави майнових прав № 2112-3МП, укладеному між позивачем та відповідачем-1, згідно з яким передані в заставу майнові права за контрактом № 26714 від 12.09.2014 р., укладеному між відповідача-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Вести Імпекс", оціночна вартість предмету застави 8 000 000,00 доларів США.

При цьому, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів вчинення ним, як позикодавцем за спірним кредитним договором, дій щодо стягнення з відповідачів або інших осіб спірної заборгованості за рахунок зазначеного вище заставного майна. Таким чином, відсутні підстави вважати, що невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Позивачем не надано доказів здійснення відповідачами дій, спрямованих на відчуження майна, яке передано у заставу банку, а тому колегія суддів відхиляє наведені доводи заявника, як безпідставні.

Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на здійснення відповідачами дій щодо реалізації належного їм рухомого майна, оскільки надані позивачем скріншоти, розміщених в мережі Інтернет сторінок, не містять відомості про те, ким саме розміщені зазначені оголошення, а докази розміщення цих оголошень саме відповідачами відсутні.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання позивача на лист відповідача - 1 від 03.03.2017 р. за № 17 та витяг із Плану санації відповідача-1, оскільки зазначені документи не є належними доказами незадовільного фінансового становища останнього.

Твердження позивача відносно того, що будь-які рішення щодо господарської діяльності відповідачів приймаються однією особою - товариством з обмеженою відповідальністю Оберон-Центр , є лише припущенням заявника, що не підтверджено матеріалами справи.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів, підтверджуючих необхідність вжиття заходів забезпечення позову, які фактично блокують роботу відповідачів, а також не дослідив обставин погіршення майнового стану та зменшення розміру обігових коштів цих підприємств.

Доводи відповідачів про те, що накладення арешту на кошти призведе до банкрутства підприємств, а також неминуче призведе до невиправних негативних наслідків - екологічної катастрофи, необрунтовані, оскільки заявниками не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наведених обставин.

Згідно ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом без достатніх правових підстав було застосовано положення статей 66, 67 ГПК України, вжиті судом заходи забезпечення позову не можна визнати розумними, обґрунтованими і адекватними, здійсненими з дотриманням збалансованості інтересів сторін, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Іста - Центр" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. у справі №904/5950/17 скасувати.

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Перший ОСОБА_4 ОСОБА_5" від 22.05.2017 р. про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя: В.О.Кузнецов

Суддя І.М.Науменко

Суддя О.В.Чус