Постанова

від 22.06.2017 по справі 910/2885/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2017 р. Справа№ 910/2885/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Литвин В.В.-представник;

Від відповідача: Ковальчук І.В.-представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 року

у справі № 910/2885/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"

до Міністерства оборони України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСО" до Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від позивача виготовленого товару - курток костюму утеплювача, вид 2, в кількості 4000 одиниць вартістю 2 544 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за Договором №286/3/16/167 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 11.11.2016 щодо забезпечення проведення приймального контролю (якості) товару та прийняття виготовленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Міністерство оборони України виконати обов'язки за договором від 11.11.2016 № 286/3/16/167 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" щодо виконання приймання виготовленого товару, а саме забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" товару - курток костюму утеплювача, вид 2, в кількості 4000 одиниць вартістю 2 544 000,00 грн.

Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/2885/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства оборони України передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2017.

21.06.2017 через канцелярію від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.06.2017 представник відповідача надав пояснення по суті спору та просив задовольнити апеляційну скаргу Міністерства оборони України, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2017 надав пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" та Міністерством оборони України укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/16/167 від 11.11.2016 (далі - договір).

Згідно із пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язався у 2016 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (верхній одяг) (Лот 2. Куртка костюму утеплювача, вид 2) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник повинен поставити 5 000 курток костюму утеплювача вартістю 3 180 000,00 грн. в строк до 20.12.2016 включно.

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

21.12.2016 додатковою угодою №1 до договору, було змінено пункт 11.1 договору та викладено його в наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення".

Листом №640 від 17.11.2016 року позивач звернувся до відповідача з приводу затвердження робочих зразків товару, які були погоджені відповідачем листом №299/1/2678 від 18.11.2016 року.

28.11.2016 листом №664 позивач звернувся до відповідача із пропозицією погодити вид пакування виробів, яке було погоджено відповідачем 12.12.2016 листом №299/1/3150.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії висновка Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати №ЧК-655 від 26.12.2016, унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору №286/3/16/167 від 11.11.2016 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) спричинено істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, зокрема: інтенсивні показники захворюваності виробничого персоналу з 17.11.2016 по 20.12.2016 - ця істотна зміна обставин має об'єктивний невідворотній характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань та дій ТОВ "ІСО" і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання зобов'язань за Договором належним чином, у повному обсязі до 20.12.2016.

Відповідно до Акту приймального контролю якості №1 від 24.12.2016, видаткової накладної №47 від 24.12.2016 відповідачем було прийнято по Договору 1000 курток костюму утеплювача на загальну суму 636 000,00 грн.

Зі змісту наявного в матеріалах справи листа №7 від 06.01.2017 вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханням 10.01.2017 направити представників на адресу ТОВ "ІСО" для здійснення приймального контролю (якості) іншої частини товару по Договору №286/3/16/167 від 11.11.2016 в кількості 4000 шт.

12.01.2017 листом №408/1/185 відповідач повідомив про відмову щодо направлення представника для забезпечення приймального контролю товару, в зв'язку з закінченням строку дії договору.

Відповідно до пункту 1.5. договору товар поставляється на об'єднані центри забезпечення після приймального контрою (якості) представниками Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.

Згідно із пунктом 3.3. договору приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться представником замовника у присутності представника підприємства, відповідального за якість, з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому робочому зразку, наявності іншої супровідної документації. Рішення щодо направлення представника замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів військового призначення приймається Центром розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України після остаточного визначення місцезнаходження підприємства - виробника товару.

Пунктом 3.7. договору визначено, що приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), повинен бути складений представником Замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно із пунктом 7.1.2. договору замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару.

06.01.2017 листом №7 позивач звернувся до відповідача з проханням 10.01.2017 направити представників на адресу ТОВ "ІСО" для здійснення приймального контролю (якості) товару по договору в кількості 4000 шт.

В матеріалах справи відсутні докази, що товар неякісний або не відповідає технічним умовам та будь-яких причин, які унеможливлюють приймання товару в кількості 4000 шт. на суму 2 544 000,00 грн.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно із пунктом 11.1 договору, зі змінами внесеними додатковою угодою№1 від 21.12.2016, договір діє до 30.03.2017 (включно).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 689 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови договору та забезпечити проведення приймального контролю (якості) 4 000 комплектів курток костюма утеплювача, вид 2 вартістю 2 544 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 910/2885/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 27.04.2017 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська