Постанова

від 20.06.2017 по справі 11/173-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 11/173-06

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

секретар судового засідання - Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.04.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 08-11/4550/2-16 від 27.12.2016)

заявника апеляційної скарги - ОСОБА_3 (довіреність № 09/736/01-09 від 12.05.2017)

третьої особи - ОСОБА_4 дов.№08-11/4552/2-16 від 27.12.2016 (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківський метрополітен» , м. Харків (вх. № 1026Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 у справі № 11/173-06

за позовом Акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко» , м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2006 (суддя Черленяк М.І.) позов було задоволено. Визнано право власності за АТ «Концерн АВЕК та Ко» на торгівельні павільйони: літ 2А-2 загальною площею 1899,0 кв.м., літ. 2Б-2 загальною площею 661,00 кв.м., літ. 2В-2 загальною площею 240,1 кв.м., літ. 2Г-2 загальною площею 1195,4 кв.м., літ. 2Д-2 загальною площею 467,4 кв.м., літ. 2Е-2 загальною площею 411,6 кв.м., літ 2Ж-2 загальною площею 1062,0 кв.м., літ 2І-2 загальною площею 717,5 кв.м., літ. 2К-2 загальною площею 805,6 кв.м., літ. 2Л-2 загальною площею 850,6 кв.м., літ. 2М-1 загальною площею 262,0 кв.м., літ. 2Н-1 загальною площею 319,4 кв.м., літ 2О-1 загальною площею 220,6 кв.м., літ. 2П-2 загальною площею 1239,5 кв.м., літ. 2Р-2 загальною площею 1420,4 кв.м., літ. 2С-2 загальною площею 1189,1 кв.м., літ. 2Т-2 загальною площею 883,7 кв.м., літ. 2Х-2 загальною площею 427,9 кв.м., літ. 2Щ-2 загальною площею 66,3 кв.м., літ. 2Ч-2 загальною площею 89,2 кв.м., літ. 2У-2 загальною площею 1614,2 кв.м., літ. 2Ф-2 загальною площею 1664,9 кв.м., літ. 2Ц-2 загальною площею 1578,2 кв.м., які розташовані по пр-ту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ в м. Харкові.

Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що на його думку вказане рішення прийнято місцевим судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обстави, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

18.04.2017 відповідач, Харківська міська рада, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому в повному обсязі підтримує апеляційну скаргу КП «Харківський метрополітен» , просить її задовольнити та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006, як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим та таким, що порушує встановлений порядок управління у сфері землекористування, містобудування та архітектури.

Крім того, відповідач, Харківська міська рада, в додаткових поясненнях зазначає, що на його думку, внаслідок самовільної забудови ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» земельної ділянки порушуються інтереси КП «Харківський метрополітен» шляхом ймовірних порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії внаслідок подальшого насичення притунельного ґрунту.

01.06.2017 позивач, ПАТ «Концерн АВЕК и Ко» , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свою позицію по справі, і просить рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа по справі, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 по справі №11/173-06 скасувати повністю, як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в задоволенні у повному обсязі, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства Харківський метрополітен на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 у справі № 11/173-06 підлягає задоволенню, виходячи з наступних правових підстав та фактичних обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач, ПАТ Концерн АВЕК та Ко , на земельній ділянці по проспекту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ у м. Харкові за рахунок власних коштів самочинно побудував об'єкти торгівлі - торгівельні павільйони майданчика Новий Вік : літ 2А-2 загальною площею 1899,0 кв.м., літ. 2Б-2 загальною площею 661,00 кв.м., літ. 2В-2 загальною площею 240,1 кв.м., літ. 2Г-2 загальною площею 1195,4 кв.м., літ. 2Д-2 загальною площею 467,4 кв.м., літ. 2Е-2 загальною площею 411,6 кв.м., літ 2Ж-2 загальною площею 1062,0 кв.м., літ 2І-2 загальною площею 717,5 кв.м., літ. 2К-2 загальною площею 805,6 кв.м., літ. 2Л-2 загальною площею 850,6 кв.м., літ. 2М-1 загальною площею 262,0 кв.м., літ. 2Н-1 загальною площею 319,4 кв.м., літ 2О-1 загальною площею 220,6 кв.м., літ. 2П-2 загальною площею 1239,5 кв.м., літ. 2Р-2 загальною площею 1420,4 кв.м., літ. 2С-2 загальною площею 1189,1 кв.м., літ. 2Т-2 загальною площею 883,7 кв.м., літ. 2Х-2 загальною площею 427,9 кв.м., літ. 2Щ-2 загальною площею 66,3 кв.м., літ. 2Ч-2 загальною площею 89,2 кв.м., літ. 2У-2 загальною площею 1614,2 кв.м., літ. 2Ф-2 загальною площею 1664,9 кв.м., літ. 2Ц-2 загальною площею 1578,2 кв.м. Загальна будівельна вартість будівель становить 10 552 224,98 грн.

24.05.2005 постійно діюча комісія з питань самочинного будівництва Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин на засіданні прийняла рішення про збереження самовільно побудованих споруд по проспекту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ.

06.07.2007 Харківська міська рада рішенням №126/5 надала позивачу дозвіл на збереження самочинного будівництва та надала згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки було розроблено ТОВ Харківземінформ .

23.12.2005 Харківська міська рада своїм рішенням №253/05 надала позивачу земельну ділянку по проспекту П'ятдесятиріччя ВЛКСМ площею 3,1674 га для експлуатації самовільно побудованих об'єктів торгівлі.

На підставі зазначеного рішення, 01.03.2006 між сторонами у справі було укладено договір оренди землі за №340667100026, за яким зазначена земельна ділянка загальною площею 3,1674 га була передана в оренду позивачу.

За твердженнями позивача, будівництво зазначеного торгівельного майданчика здійснювалось будівельними організаціями, які мають відповідні ліцензії на провадження будівельних робіт, відповідно до чинного законодавства України, а згідно технічного висновку Харківського ПромбудНДІпроект (ліцензія АБ № 209242) від 18.04.2005 про технічний стан будівельної конструкції об'єктів торгівлі, самовільно побудованих на торгівельному майданчику по пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ придатні для експлуатації за призначенням. Порушень екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм або правил не виявлено. Будівельні стандарти додержані.

Вищезазначені обставини дали позивачу підстави звернувся до суду із вимогою про визнання за ним права власності на вищезазначені об'єкти самочинно побудованого нерухомого майна.

В свою чергу, відповідач проти позову про визнання за позивачем права власності на самочинно побудоване нерухоме майно категорично заперечував, вважаючи позовні вимоги безпідставними.

Господарський суд першої інстанції із посиланням на положення статті 41 Конституції України, статті 376 Цивільного кодексу України та статтями 4, 48 Закону України Про власність , прийняв рішення про визнання за позивачем права власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із даними висновками місцевого господарського суду та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Так, КП «Харківський метрополітен» , як особа, яка не брала участі у справі та вважає прийняттям цього рішення свої права порушеними, з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що з кінця жовтня 2016 року і по теперішній час в тунелях метрополітену на перегоні «ОСОБА_5 Барабашова - ОСОБА_5» з'явилися течі води з потраплянням її на поверхню колії та обладнання. Однак вжиті спеціалістами КП «Харківський метрополітен» заходи з посилення гідроізоляції тунелю не призвели до позитивних результатів, це говорить про те, що наявна на цій ділянці затунельна дренажна система не виконує свою функцію.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на те, що згадану дренажну систему побудовано одночасно з будівництвом Салтівської лінії метрополітену з метою забезпечення організованого відведення ґрунтових вод від підземних споруд лінії. Довжина затунельної дренажної системи складає близько 600 метрів, систему розташовано на відстані від 20 до 75 метрів від тунелю для контролю за її роботою та технічного обслуговування на поверхню виведено 11 колодязів.

З метою огляду стану цієї системи та з'ясування причин порушення її роботи 29.12.2016 було проведено комісійне обстеження траси та колодязів, що знаходяться біля станції метро «Академіка Павлова» на території торгівельного центру, про що свідчить надана до справи копія відповідного акту (том 2 аркуш справи 57).

За результатами обстеження було виявлено, що 5 з 11 колодязів засипані ґрунтом і доступ до них неможливий, у зв'язку з чим на ділянці довжиною близько 300 метрів проаналізувати її стан та відновити її працездатність неможливо. Подальше насичення притунельного ґрунту водою може призвести до порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії метрополітену.

КП «Харківський метрополітен» звернувся до Харківської міської ради з листами №16/2187/01-09 від 30.12.2016 та №16/95/01-09 від 20.01.2017 щодо проведення перевірки дотримання ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» вимог земельного та містобудівного законодавства при використанні земельних ділянок згідно план-схеми розміщення за тунельної дренажної системи з прив'язкою до місцевості.

Листом-відповіддю Харківської міської ради №2830/0/226-17 від 17.03.2017 КП «Харківський метрополітен» було проінформовано, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради у відповідності до статті 189 Земельного кодексу України вжиті заходи самоврядного контролю, за результатами яких встановлено, що на земельну ділянку по проспекту Ювілейному (колишній проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ) було укладено договір оренди землі від 01.03.2006 №34066710026 площею 3,1674 га для експлуатації самочинно побудованих об'єктів торгівлі майданчику Новий век строком до 01.09.2030.

В межах вказаного договору оренди на землі знаходяться самовільно побудовані нежитлові будівлі, на які за АТ «Концерн АВЕК та Ко» рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2006 у справі № 11/173-06 визнано право власності.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 23.01.2017 на межі орендованої АТ Концерн АВЕК та Ко земельної ділянки, знаходиться насосна станція метрополітену, каналізаційна магістраль яка проходить через дану земельну ділянку.

У вказаному акті також зазначено, що обстеженням на місцевості встановити фактичну наявність колодязів затунельної дренажної системи № 1 та № 5 не вбачалося можливим, так як вони засипані ґрунтом та земляним насипом з залізобетонною плитою відповідно.

Відповідно до пункту 9.4. Інструкції по поточному утриманню штучних споруд метрополітенів, затвердженої Міністерством шляхів та сполучень СРСР від 06.06.1985, оглядові колодязі повинні постійно бути очищені та доступні для користування ними у будь-яку пору року. Забороняється захаращувати оглядові колодязі будь-якими предметами та проведення технічних робіт в технічних зонах та зонах, прилеглих до технічних зон метрополітену.

Таким чином, скаржник вважає, що доступ до колодязів обмежено у зв'язку із розміщенням на земельній ділянці площею 3,1674 га по проспекту Ювілейному (колишній проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ) у м. Харкові, яка використовується ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» на підставі договору оренди землі від 01.03.2006 № 334066710026, об'єктів самочинного будівництва, право власності на які визнано за ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» на підставі оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що хоча КП «Харківський метрополітен» не є учасником спірних правовідносин, проте скаржник належним чином обґрунтував існування правового зв'язку між ним і сторонами у справі, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 про визнання права власності на самочинно збудоване майно порушує права метрополітену, оскільки доступ до колодязів затунельної дренажної системи № 1 та № 5 відсутній внаслідок самовільної забудови ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» земельної ділянки за вказаною адресою, у зв'язку з чим порушуються інтереси КП «Харківський метрополітен» шляхом ймовірних порушень графіку руху поїздів на Салтівській лінії внаслідок подальшого насичення притунельного грунту. Більш того, у разі виникнення аварій на тунельній дренажній системі, підприємство позбавлене можливості вжити заходів для їх швидкого виявлення, локалізації та повної ліквідації, що може призвести до створення загрози розладу нормального режиму роботи КП «Харківський метрополітен» , а також до виникнення не передбачуваних економіко-екологічних наслідків для територіальної громади міста Харкова.

Колегія суддів апеляційної інстанції не будучи зв'язаною доводами апеляційної скарги та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дійшла висновку, що за всіма обставинами даної справи правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у судовому порядку відсутні.

Так, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Частиною 1-2 вказаної статті ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3).

З наведеного вбачається, що в окремих випадках норми статті 376 ЦК України передбачають можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво, права власності на це будівництво за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частинами 1-2 статті 331 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Право власності у порядку, передбаченому частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або на нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, стаття 1 Господарського процесуального кодексу України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (мало місце звернення до компетентного державного органу про прийняття об'єкта до експлуатації).

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у спорах про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинен довести обставини, що складають фактичну підставу такого позову: наявність права позивача на земельні ділянку, на якій збудоване спірне майно; наявність самочинно збудованого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна (у випадку, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування).

У вирішенні питання про відповідність самочинно збудованого майна будівельним нормам і правилам господарським судам у кожній справі необхідно враховувати вид і призначення відповідного майна, наявність спеціальних вимог до нерухомого майна, що використовується у виробничій діяльності.

Для становлення факту відповідності (невідповідності) збудованої, або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і правил, придатності будівлі до експлуатації, а також для визначення вартості різного роду будівельних робіт господарський суд може призначити будівельно-технічну експертизу.

Задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно повинно ґрунтуватись на підтвердженій відповідними доказами сукупності обставин: позивач має право власності або право користування земельної ділянки; власник земельної ділянки надав позивачу дозвіл на будівництво спірного нерухомого майна і не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудоване на його земельній ділянці нерухоме майно; самочинно збудоване майно, що є предметом спору, відповідає будівельним нормам і правилам та придатне для експлуатації за призначенням; визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушує прав інших осіб.

Задовольняючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі, суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю і здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.

Проте, судом першої інстанції вищевказані обставини не перевірені та не оцінені, що є порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не дотримано порядок набуття права власності та не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об'єкта в експлуатацію.

Так, позивач жодних доказів про наявність у нього дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва спірних об'єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав і матеріали даної справи таких документів не містять.

Позивачем не було дотримано встановлений порядок вирішення питань забудови земельної ділянки, який передбачено статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення суду).

Відповідно до статті 28 цього ж Закону проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Статтею 28-1 Закону передбачено, що для організації будівництва та підготовки будівельного майданчика до початку виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта замовник може отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт.

Згідно зі статтею 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація на будівництво об'єкта, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку та акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).

Крім того, відповідно до статті 24 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.

Проте, матеріали даної справи не містять жодної інформації про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Визнання у судовому порядку права власності на об'єкт будівництва не позбавляє позивача обов'язку доведення факту введення його в експлуатацію, що в даному спірному випадку позивачем не було здійснено в порядку статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду першої інстанції жодних доказів щодо надання Харківською міською радою дозволу на збереження самочинно побудованої тимчасової торгівельної зони з місцями для зберігання товарів і автотранспорту на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова в м. Харкові, зазначених у позовній заяві.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченого законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самостійно здійснюється відповідно до "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням XXII сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005 № 188/05.

Даний Порядок поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста Харкова.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вищезазначеним обставинам в їх сукупності не надав належної правової оцінки та безпідставно в порушення встановленого порядку державного управління в сфері містобудування, а також встановленого порядку та основних засад регулювання відносин права власності і забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням, визнав право власності на торгівельні павільйони, які розташовані по проспекту Ювілейному (колишній проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ) в м. Харкові, за позивачем.

Встановлені колегією суддів під час апеляційного розгляду даної справи обставини дають підстави дійти висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог АТ "Концерн АВЕК та Ко" до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовані спірні об'єкти, які розташовані за адресою: проспект Ювілейний (колишній проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ) та пр. Академіка Павлова в м. Харкові - відсутні.

Слід відмітити, що позивач надав суду апеляційної інстанції висновок експертного будівельно-технічного дослідження №768/05 від 29.05.2017, яким встановлено, що об'єкти торгівлі - торгівельні павільйони майданчика Новий Вік : літ 2А-2 загальною площею 1899,0 кв.м., літ. 2Б-2 загальною площею 661,00 кв.м., літ. 2В-2 загальною площею 240,1 кв.м., літ. 2Г-2 загальною площею 1195,4 кв.м., літ. 2Д-2 загальною площею 467,4 кв.м., літ. 2Е-2 загальною площею 411,6 кв.м., літ 2Ж-2 загальною площею 1062,0 кв.м., літ 2І-2 загальною площею 717,5 кв.м., літ. 2К-2 загальною площею 805,6 кв.м., літ. 2Л-2 загальною площею 850,6 кв.м., літ. 2М-1 загальною площею 262,0 кв.м., літ. 2Н-1 загальною площею 319,4 кв.м., літ 2О-1 загальною площею 220,6 кв.м., літ. 2П-2 загальною площею 1239,5 кв.м., літ. 2Р-2 загальною площею 1420,4 кв.м., літ. 2С-2 загальною площею 1189,1 кв.м., літ. 2Т-2 загальною площею 883,7 кв.м., літ. 2Х-2 загальною площею 427,9 кв.м., літ. 2Щ-2 загальною площею 66,3 кв.м., літ. 2Ч-2 загальною площею 89,2 кв.м., літ. 2У-2 загальною площею 1614,2 кв.м., літ. 2Ф-2 загальною площею 1664,9 кв.м., літ. 2Ц-2 загальною площею 1578,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Харків проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ (договір оренди №340667100026 від 01.03.2006), право власності на які належить ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» , не розташовані над затунельною дренажною системою, яка належить КП «Харківський метрополітен» , і не перешкоджають доступу до зазначеної дренажної системи.

Однак, зазначені у висновку обставини жодним чином не стосуються предмета позову, не мають значення для вирішення даного спору по суті та не впливають на результати вирішення спору судом апеляційної інстанції, а тому колегією суддів відхиляються.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 у справі № 11/173-06 про визнання за позивачем права власності, прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Харківський метрополітен» - задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за апеляційний перегляд справи відшкодовується скаржнику за рахунок позивача.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківський метрополітен» , м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 у справі № 11/173-06 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК и Ко» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344) на користь Комунального підприємства «Харківський метрополітен» (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918) 28050,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.