Рішення

від 20.06.2017 по справі 917/806/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 р. Справа № 917/806/17

за позовом Київського міського пологового будинку №2 (вул. Мостицька, буд. 11, м.Київ,04074)

до Приватного підприємства "ОСОБА_1 Системи" (АДРЕСА_1,36034)

про стягнення 20627,21 грн

Суддя Безрук Т.М.

Представники в судових засіданнях 15.06.2017р. та 20.06.2017р.:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

Розглядається позовна заява про стягнення 20627,21 грн. пені згідно договору про закупівлю товару №01.10/16-1 від 13.10.2016р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що виконання умов договору відбулося у встановлені строки, але затримка поставки товару відбулася внаслідок затримок на розмитненні.

Відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 75 % - до 5157,00 грн.

В судовому засіданні 15.06.2017р. оголошувалась перерва до 20.06.2017р., згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 20.06.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Київським міським пологовим будинком №2 (позивачем) та Приватним підприємством "ОСОБА_1 Системи" (відповідачем) було укладено договір про закупівлю товару №01.10/16-1 від 13.10.2016р. (а.с.17-25).

Предметом договору є поставка товару генераторні установки - код ДК (016-2010) 27.11.3 Установки електрогенераторні та перетворювачі обертові електричні (дизель-генераторна установка) (ЄЗС ДК 021:2015 (CPV:2008) код 31121100-1Дизель- генераторні установки) (Установка генераторна з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, потужністю більше ніж 75 кВА, але не більше від 375 кВА (Дизель-генераторна установка (ДГУ) з комплектом комутаційного обладнання та щит АВР).

Згідно з п. 3.1. Договору сума договору складає 2091075,36 грн. (з ПДВ).

Згідно з п. 1.4 Договору відповідач зобов"язався поставити протягом 45 календарних днів з дати підписання договору позивачу товар, зазначений у специфікації, поданій у складі пропозиції конкурсних торгів, а замовник (позивач) - прийняти і оплатити його.

Відповідно до п. 5.2 Договору передача товару замовнику підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.

Відповідач поставив товар з порушенням вказаного строку, передавши позивачу товар за видатковою накладною № 40 від 01.11.2016 на суму 597240,00 грн., за видатковою накладною № 43 від 16.12.2016 на суму 1493835,36 грн. (а.с.12-13). Тобто товар повністю був поставлений 16.12.2016р.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення зобов'язань щодо поставки товару Учасник сплачує на рахунок Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на дату поставки, від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення 20627,21 грн. пені за період прострочення за період 28.11.2016р. - 18.12.2016р.

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, прийнятої з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права (за позовом ЗАТ «ОСОБА_4Ес.Ем.» до фірми «Хімзахист» у формі ТОВ про стягнення суми) визначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Дане рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України на підставі ст. 111-28 ГПК України.

В п. 7.2 Договору передбачено, що за прострочення строку поставки товару відповідно постачальник (відповідач) сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на дату поставки, від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Враховуючи прострочення поставки товару відповідачем, у позивача виникло право заявити вимогу про стягнення пені за час прострочення.

При цьому при визначенні періоду нарахування пені позивачем не враховано наступне.

За статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки визначений договором останній день поставки - 27.11.2016р. припадає на вихідний день (неділя), то за умовами ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем поставки є 28.11.2016р. (понеділок), а початком періоду прострочення є 29.11.2016р.

Також, при визначенні кнцевого терміну нарахування пені (по 18.12.2016р.), позивач не врахував що товар був поставлений 16.12.2016р.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.01.2015 р. у справі № 3-204гс14 (справа № 910/23600/13), день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені за порушення строку поставки, оскільки день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення. Пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Оскільки повна поставка товару відбулася 16.12.2016р. за видатковою накладною № 43, останнім днем нарахування пені є 15.12.2016р.

За дійсний період прострочення 29.11.2016р. - 15.12.2016р. належна до сплати сума пені становить 19428,02 грн. (розрахунок суду - залучено до справи). Отже, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

У позові в частині стягнення 1199,19 грн. пені слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 75 % - до 5157,00 грн., посилаючись на те, що затримка поставки товару відбулась внаслідок затримання перевірки товару митною службою та Службою безпеки України.

Позивач проти зменшення розміру пені заперечує, посилаючись на те, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, відповідач повинен був забезпечити належні умови виконання договору.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Як свідчать відмітки на наданій вантажно-митній декларації, спірний вантаж був доставлений на Закарпатську митницю ДФС 24.11.2016р., де перебував під митним контролем. У період з 29.11.2016р. по 05.12.2016р. даний вантаж перебував під митним контролем Київської міської митниці ДФС (а.с.60).

Враховуючи, що причиною несвоєчасного виконання зобов"язання є те, що вантаж перебував під митним контролем, тому не міг бути доставлений позивачу у період з 24.11.2016р. по 05.12.2016р., також враховуючи, що позивач повністю виконав своє зобов"язання з поставки товару, незначний строк прострочення виконання, відсутність для позивача негативних наслідків порушення зобов'язання, відсутність у позивача збитків через таке прострочення, невідповідність розміру стягуваної неустойки, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені до 11428,25 грн., що дорівнює розміру пені за період прострочення 06.12.2016р. по 15.12.2016р.

На думку суду такий розмір пені є розумним та достатнім для відповідальності відповідача за несвоєчасну доставку товару.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити належний до стягнення розмір пені до 11428,25 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ОСОБА_1 Системи" (АДРЕСА_2, 36034; ідентифікаційний код 32370823) на користь Київського міського пологового будинку № 2 (вул. Мостицька, буд. 11, м. Київ,04074; ідентифікаційний код 05496780) 11428грн. 25 коп . пені, 1600грн.00 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 26.06.2017р.

Суддя Т. М. Безрук