Ухвала

від 26.06.2017 по справі 537/2192/17

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 1-кс/537/392/2017

Справа № 537/2192/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 року слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці клопотання прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

Прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, відповідно до якого просив накласти арешт на автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та фактично використовується ним, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні його відчуження у будь-який спосіб.

На обґрунтування клопотання його ініціатором вказано, що прокуратура Полтавської області та Кременчуцька місцева прокуратура здійснює процесуальне керівництво кримінального провадження №42016170000000209 від 08.07.2016 року за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212 КК України. Досудове розслідування даного кримінального провадження здійснює СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області. Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших осіб, за попередньою змовою між собою, незаконно виготовили та збули недоброякісні нафтопродукти за готівку, внаслідок чого ухилились від сплати податків у значних розмірах. Організатором вчинення кримінальних правопорушень є ОСОБА_4 , який для перевезення готівки та документів щодо придбання, реалізації, транспортування незаконно виготовлених нафтопродуктів використовує автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 . 22.06.2017 року працівниками Кременчуцької місцевої прокуратури на підстави ухвали слідчого судді було проведено обшук автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , який було вилучено, як тимчасово вилучене майно, оскільки він використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Так, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, з метою запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладені арешту на вказаний автомобіль, в з в`язку з чим прокурор звернувся з даним клопотанням до слідчого судді.

В судовому засіданні прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 клопотання та його мотиви підтримав в повному обсязі, з підстав у ньому зазначених.

ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Вказав, що він є власником автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , який він використовував у власних цілях, будь-яких речей та документів під час обшуку автомобіля виявлено не було.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали поданого клопотання в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею достовірно встановлено, що СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42016170000000209 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 212 КК України. Згідно витягу з ЄРДР від 08.07.2016 року, група осіб за попередньою змовою між собою, виробили та реалізували фальсифіковані нафтопродукти за готівку, а щоб приховати уклали «нікчемні» угоди з фіктивними підприємствами начебто на постачання бензину, який раніше продано за готівку, чим заподіяно державному бюджету України збитків у великих розмірах. Згідно відомостей, внесених до ЄРДР 23.11.2016 року службові особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , інші невстановлені особи, які діють від імені ТОВ «Ентерс», ТОВ «Антарес продукт», ТОВ «Стройкомплексгруп», ТОВ «Едженс», умисно ухилились від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

На час розгляду клопотання, письмову підозру у вчиненні кримінального правопорушення за описаними вище фактами будь-якій визначеній фізичній особі не вручено.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.05.2017 року надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою виявлення та вилучення зразків незаконно виготовлених нафтопродуктів, договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів, посвідчень якості нафтопродуктів, засобів вимірювання властивостей нафтопродуктів, телефонів, електронних носіїв інформації (серверів, флеш-карт, накопичувачів на жорстких (магнітних) дисках, оптичних лазерних дисків), документів на паперових та магнітних носіях, документів бухгалтерського та податкового обліку суб`єктів господарської діяльності, від імені із використанням реквізитів яких ОСОБА_4 здійснює фінансово-господарські операції, що не відображені в передбаченому законом обліку, офіційних документів та чорнових записів про рух, завантаження, розвантаження, місць перебування і слідування, чорнових записів про придбання, зберігання, реалізацію паливно-мастильних матеріалів, вуглеводної сировини, розрахунків, перевезення, виготовлення нафтопродуктів, грошових коштів здобутих злочинним шляхом.

З протоколу обшуку від 22.06.2017 року, складеного прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 вбачається, що проведеним обшуком автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , документів та речей, вказаних в ухвалі слідчого судді від 24.05.2017 року, не виявлено та не вилучено. Крім того, в ході обшуку вилучено ключі від автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , та сам автомобіль, який передано на відповідальне зберігання до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

Згідно облікової картки № НОМЕР_2 від 06.06.2014 року автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

З урахуванням положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому згідно з положенням ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі ст. 1 Першого протоколу - зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі Ейрі (п. 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України ( п. 32)) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

В ст. 173 КПК України, встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В клопотанні прокурор вказує, що необхідно накласти арешт на автомобіль, оскільки він використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, проте будь-яких доказів того, що автомобіль являється знаряддям злочину слідчому судді не надано.

Також, прокурором не наведено достатніх і переконливих доказів, що майно може бути певним чином приховане, знищено або ж воно зникне, що воно може бути зіпсовано, передано, перетворено чи відчужено. Окрім того, не обґрунтовано, які перешкоди чинить власник зазначеного автомобіля, що призводить до неможливості досягнення завдань досудового розслідування, не обґрунтовано, яким чином сприятиме досягненням цілей кримінального провадження накладення арешту на майно.

Враховуючи вищезазначені норми закону, матеріали подані в обґрунтування клопотання, слідчий суддя вважає, що немає достатніх підстав вважати, що майно, що належить ОСОБА_4 , а саме автомобіль «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набутим злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отриманий за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Крім того, для настання відповідальності за частиною 1 статті 212 КК України розмір майнової шкоди повинен в тисячу і більше разів перевищувати установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В даному кримінальному провадженні органом досудового слідства наразі не встановлено розмір майнової шкоди взагалі, як і не вказано вартості вилученого майна.

Матеріалами, поданими в обґрунтування клопотання, також не підтверджується, що в кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

З огляду на наведене, на підставі ст.173 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки прокурор, що його подав, не довів необхідність такого арешту.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

В задоволенні клопотання прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Зобов`язати прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 негайно повернути ОСОБА_4 ключі від автомобіля «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , та сам автомобіль, що були вилучені у ході проведення обшуку 22.06.2017 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Полтавської області, а учасниками процесу, які не були присутні в судовому засіданні в той же строк з моменту її отримання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1