РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 червня 2017 р.Р і в н е 817/869/17 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Корецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області доСільськогосподарського виробничого колективу "Нове життя" про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В:
Корецьке об'єднане управління ПФУ Рівненької області звернулось в суд з позовом до СВК "Нове життя" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 6054,40 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, з мотивів зазначених в адміністративному позові просив позов задовольнити повністю. На адресу суду надійшла заява від 12.06.2017 року про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Клопотань про відкладення чи розгляд справи без його участі не подавав. З врахуванням вимог частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату і час судового розгляду.
Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини шостої статті 12, частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуваль-ного технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991 визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До таких категорій, згідно з пунктом "в" віднесено чоловіків трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. В редакції до 17.02.2000 року вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" №1461-III від 17.02.2000 року, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено шляхом виключення зі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XI від 05.11.1991 відповідної регулюючої норми, а порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, визначені в якості об'єкта оподаткування для усіх суб'єктів, які використовують працю найманих працівників, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.
За даними Реєстру платників єдиного податку, що містяться на офіційному сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua/), Сільськогосподарський виробничий колектив "Нове життя зареєстрований платником єдиного податку третьої групи (а.с.26).
Згідно з абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 % від об'єкта оподаткування.
Таким чином, у відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, відповідач повинен сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
В силу вимог підпункту 1 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.
Абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, який з 01.01.2006 стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до підпунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, однак він не змінює порядку такого відшкодування та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.
З огляду на викладені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що Сільськогосподарський виробничий колектив "Нове життя", як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівник якого, ОСОБА_1, вийшов на пенсію на пільгових умовах, згідно з пунктом "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991, зобов'язаний сплачувати Пенсійному фонду збір у розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку їм пенсій, що призначені на пільгових умовах.
Дотримуючись вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивачем на адресу відповідача надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (а.с.7-11). Вказані розрахунки складені з урахуванням вимог пункту 6.2 Інструкції, яка передбачає, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Відповідно до розрахунків позивача за період звересня 2015 року по червень 2016 року та з січня по березень 2017 року розмір витрат складає 6054,40 грн., що відповідає даним розрахунків про місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії.
Відповідач не надав доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Верховний Суд України у постановах від 05.06.2012 (№ 21-167а12), 25.09.2012 (№№ 21-251а12, 21-293а12, 21-294а12), 16.04.2013, 10.09.2013, 08.10.2013 (№№ 21-12а13, 21-215а13, 21-310а13), 11.02.2014 (№ 21-471а13) сформував правові висновки про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого колективу "Нове життя" (код ЄДРПОУ 30716337) на користь Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40375260) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з вересня 2015 року по червень 2016 року та з січня по березень 2017 року в розмірі 6054 (шість тисяч п'ятдесят чотири) гривні 40 копійок.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Друзенко Н.В.
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.06.2017 |
Оприлюднено | 27.06.2017 |
Номер документу | 67372268 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
Друзенко Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні