Постанова

від 22.05.2007 по справі 30-17/227-05-7597

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30-17/227-05-7597

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 травня 2007 р.                                                                                   № 30-17/227-05-7597  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу Одеської міської ради, м. Одеса

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2007

зі справи  № 30-17/227-05-7597

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Жилкомунсервіс”, смт Великодолинське Овідіопольського району Одеської області (далі -  ТОВ “Жилкомунсервіс”)

до: ліквідаційної комісії комунальних підприємств, м. Одеса,

Одеської міської ради,

Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса (далі -  Київська РДА)

про визнання права власності.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “Жилкомунсервіс” –Костенкова В.А.,

ліквідаційної комісії комунальних підприємств –не з'яв.,

Одеської міської ради –не з'яв.,

Київської РДА –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) подано про визнання за ТОВ “Жилкомунсервіс” права власності на нежитлове (складське) приміщення площею 48, 3 кв. м, яке було предметом оренди з подальшим викупом за договором від 05.09.2001, укладеним ТОВ “Жилкомунсервіс” та ЖЕО Київського району м. Одеси, й розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 80 (смт Таїрове, вул. 40 років Перемоги, 25).

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2006 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на статті 15, 16, 316, 317, 328 Цивільного кодексу України (далі -  ЦК України), а також статтю 4 Закону України “Про власність” та статтю 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виходив з відсутності підстав вважати, що ТОВ “Жилкомунсервіс” набуло права власності на спірне приміщення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. –головуючий, судді Лавренюк О.Т. і Журавльов О.О.): апеляційну скаргу ТОВ “Жилкомунсервіс” задоволено; рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено; за ТОВ “Жилкомунсервіс” визнано право власності на нежитлове (складське) приміщення площею 48, 3 кв. м, що було предметом оренди з подальшим викупом за договором б/н від 05.09.2001 (далі -  Договір), укладеним ТОВ “Жилкомунсервіс” і державним підприємством  “Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси” (далі -  ДП “ЖЕО Київського району м. Одеси”, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 80 (смт Таїрове, вул. 40 років Перемоги, 25; далі - Приміщення). У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на статтю 289 Господарського кодексу України, статті 215, 328 ЦК України виходив з того, що орендар Приміщення - ТОВ “Жилкомунсервіс” набув права власності на нього.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Одеська міська рада просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї справи скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги укладення Договору за відсутності погодження останнього з Одеською міською радою як власником майна, не застосував приписи пункту 30 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та статті 17 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

До Вищого господарського суду України надійшла заява Київської РДА, в якій остання просить “надати право приєднатися до касаційного розгляду касаційної скарги Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 січня 2007 року за господарською справою № 30-17/227-05-7597 в якості відповідача Київську районну адміністрацію Одеської міської ради” і задовольнити касаційну скаргу Одеської міської ради.

Однак Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), у тому числі статтями 22, 28, 1119 цього Кодексу, на які посилається Київська РДА, не передбачено права на “приєднання до касаційного розгляду”, а тому зазначена заява не може бути задоволена. Київська РДА в разі незгоди з постановою апеляційної інстанції не позбавлена була права і можливості оскаржити її в установленому законом порядку, але цим правом не скористалася.

Учасників процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі її на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням виконкому Одеської міської ради від 03.10.2000           № 584 “Про передачу на баланс ЖЕО Київського району об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Одеси” Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради мало передати на баланс       ЖЕО Київського району будівлі виробничої бази площею 1 746, 4 кв. м по вул. Академіка Вільямса, 80;

- відповідно до Договору ЖЕО Київського району (орендодавець) передає ТОВ “Жилкомунсервіс” (орендар), а останній приймає за актом приймання-передачі в платне користування з правом викупу Приміщення для використання з метою, визначеною статутом орендаря;

- згідно з пунктом 1.2 Договору вартість об'єкта за актом оцінки Овідіопольського РБТІ від 21.06.1996 складає 5 800 грн.; термін оренди –10 років з моменту оформлення акта приймання-передачі об'єкта в оренду (пункт 1.3 Договору); право власності на об'єкт переходить від орендодавця до орендаря в момент внесення останнім орендних платежів у сумі, що складає двократну вартість об'єкта оренди (пункт 1.4 Договору);

- за умовами Договору (пункт 6.1) реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання Договору;

- 08.09.2001 сторони Договору підписали акт приймання-передачі;

- з жовтня 2001 року по липень 2005 року ТОВ “Жилкомунсервіс” регулярно вносило орендну плату, загальна сума якої за цей період, за даними названого товариства, склала 6 852 грн.;

- Одеська міська рада згідно з рішенням від 13.11.2003 № 701-XXIV вирішила ліквідувати з 15.01.2003 комунальні підприємства, в тому числі           КП “ЖЕО Київського району”; рішенням виконкому названої ради від 30.01.2003 № 59 створено й затверджено склад ліквідаційної комісії;

- листом від 04.04.2003 № 158 ліквідаційна комісія комунальних підприємств повідомила ТОВ “Жилкомунсервіс” банківські реквізити для оплати за оренду за Договором, у зв'язку з чим назване товариство вважає, що ця комісія визнала Договір дійсним; у подальшому орендна плата вносилася на рахунок, наданий ліквідаційною комісією комунальних підприємств;

- листом від 22.06.2005 ліквідаційна комісія комунальних підприємств повторно повідомила ТОВ “Жилкомунсервіс” про ліквідацію КП “ЖЕО Київського району”, передачу основних засобів до комунальної власності та про необхідність переукладення договору оренди у зв'язку з недійсністю Договору від 05.09.2001;

- ТОВ “Жилкомунсервіс” зазначає, що протягом дії Договору, в тому числі в період дії ліквідаційної комісії комунальних підприємств, воно сплатило як орендну плату 12 144 грн., що становить більше двократної вартості об'єкта оренди, й відтак згідно з пунктом 1.4 Договору набуло права власності на цей об'єкт;

- під час розгляду справи ліквідаційна комісія комунальних підприємств повідомила, що ЖЕО Київського району, яке було орендодавцем за Договором, з 15.07.2004 ліквідоване та виключене з державного реєстру, що підтверджується відповідним листом Головного управління статистики в Одеській області; кошти в сумі 1 708 грн., перераховані ТОВ “Жилкомунсервіс” на рахунок КП “ЖЕО Київського району” за оренду, було повернуто цьому товариству платіжним дорученням від 07.09.2005 № 645;

- згідно з довідкою Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за станом на 13.10.2005 по вулиці Академіка Вільямса, 80 у м. Одесі зареєстровано нежитлові будівлі та споруди літ. “А”, “Б”, “Г”; окрема реєстрація Приміщення не проводилася;

- на момент укладення Договору об'єкт оренди вже був об'єктом права комунальної власності; з матеріалів справи не вбачається і ТОВ “Жилкомунсервіс” не наведено, що Одеська міська рада приймала рішення про відчуження майна, яке було об'єктом оренди за Договором, на користь ТОВ “Жилкомунсервіс”.

Апеляційною інстанцією у справі встановлено, що:

- ДП “ЖЕО Київського району м. Одеси” виконало свої зобов'язання за Договором й передало ТОВ “Жилкомунсервіс” Приміщення в оренду;

- у подальшому ДП “ЖЕО Київського району м. Одеси” було ліквідоване та рішенням Одеської міської ради створено комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району               м. Одеси”, яке прийняло на себе зобов'язання попереднього орендодавця;

- за рішенням Одеської міської ради стосовно КП “Житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м. Одеси” розпочато процедуру ліквідації, проте доказів виключення цього підприємства з ЄДРПОУ Одеською міською радою не подано;

- жоден з учасників спірних правовідносин не звертався до суду з позовом про визнання Договору недійсним;

- власником орендованого майна є Одеська міська рада. Водночас Договір було укладено 05.09.2001, тобто до набуття Одеською міською радою у власність спірних нежитлових приміщень;

- Одеською міською радою не спростовано доводи ТОВ “Жилкомунсервіс” про те, що спірний об'єкт збудовано “на початку                  90-х років” за рахунок госпрозрахункового доходу “колективу підприємства”; за даними КП “ОМБТІ та РОН”, нежилі приміщення та споруди літ. “А”, “Б”, “Г” по вул. Академіка Вільямса, 80 зареєстровані за Одеської міською радою на підставі свідоцтва про право власності № 027145, виданого виконкомом Одеської міської ради 15.10.2003.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Аналогічний за змістом припис міститься в частині першій статті               319 ЦК України.

Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених Законом України “Про власність” та іншими законодавчими актами України (частина перша статті 55 названого Закону).

З урахуванням відповідних законодавчих приписів господарські суди повинні були у розгляді даної справи здійснити належну оцінку рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 226-ХІІ “Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області”, на яку посилалася Одеська міська рада, і в зв'язку з цим –встановити та перевірити фактичні обставини, пов'язані з належністю Приміщення до власності Одеської міської ради. Проте цього названими судовими інстанціями не зроблено: місцевий господарський суд у рішенні зі справи тільки побіжно згадує про наявність такого рішення і лише у зв'язку з викладенням в судовому рішенні доводів Одеської міської ради, а апеляційна інстанція взагалі залишила названий нормативно-правовий акт поза увагою.

Не встановивши належним чином обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, попередніми судовими інстанціями на порушення припису частини першої статті 11112 ГПК України не виконано вказівку касаційної інстанції, вміщену в її постанові від 18.07.2006 № 17/227-05-7597 в даній справі, стосовно вирішення питання про належний склад учасників судового процесу.

Так, справу попередніми судовими інстанціями знову розглянуто за участю ліквідаційної комісії комунальних підприємств (як одного з відповідачів), яка, не будучи ні юридичною особою, ані фізичною особою, в принципі не може вважатися й бути учасником судового процесу. З іншого боку, до участі у справі не залучено комунальне підприємство                   “Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси” (орендодавця за Договором), хоча судовими інстанціями з'ясовано, що на час розгляду справи воно не виключене з єдиного державного реєстру, а отже, зберігає статус юридичної особи.

Судом апеляційної інстанції до того ж всупереч вимозі частини сьомої статті 84 ГПК України в оскаржуваній постанові не зазначено, як вирішено спір щодо одного з відповідачів зі справи –Київської РДА.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити зазначені в цій постанові обставини, надати їм та доводам сторін належну правову оцінку, виконати вказівки касаційної інстанції, наведені в її постанові від 18.07.2006 № 17/227-05-7597, і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 зі справи № 30-17/227-05-7597 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов