Ухвала

від 21.06.2017 по справі 686/11529/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/11529/17

УХВАЛА

про забезпечення позову

21 червня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Мороз В.О., за участю секретаря Козельської Г.В., розглянувши в порядку ст. 153 Цивільного процесуального Кодексу України в м. Хмельницькому заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 686/11529/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя ,-

встановив:

16 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя .

Окрім того, разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на території Шаровечківської сільської ради в с. Шаровечка, вул. Заводська, 10, кадастровий номер 6825089600:01:001:0079, цільове призначення - для будівництва житлового будинку, та належить на праві власності ОСОБА_2 Вказує на те, що причиною для забезпечення позову є те що право власності на спірну земельну ділянку оформлене за відповідачем одноособово і дізнавшись про заявлений до нього позов, він може відчужити дану земельну ділянку, передати її в заставу, вчинити інші дії, що можуть утруднити або унеможливити виконання судового рішення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 125320 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Хмельницький р-н, с. Шаровечка, вул. Заводська, 10, цільове призначення - для будівництва житлового будинку, видано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2006 року № 5782.

Проте, як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - відомості про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шаровечка вул. Заводська, 10 - відомості. А відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_2, і.н. НОМЕР_1, - відомості відсутні, а заявником такі відомості до заяви про забезпечення позову теж долучені не були.

Посилання ж заявника на те, що відповідач може відчужити нерухоме майно, передати його в заставу, чи вчинити інші дії, що можуть утруднити або унеможливити виконання судового рішення, не дають підстави вважати, що відповідач вчиняє дії щодо відчуження такого майна, та заявником не надано до суду доказів, що вказане майно взагалі відповідачу на даний час належить.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, оскільки нею не доведено обставин, які є обов'язковими для доведення при подачі заяви про забезпечення позову в розумінні ст. 151 ЦПК України та постанови № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви немає.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, ст. 153, ст. 210 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

На ухвалу через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя