Постанова

від 17.05.2007 по справі 4/1643-21/211 (4/325-9/48, 4/3426-12/378)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1643-21/211 (4/325-9/48, 4/3426-12/378)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 травня 2007 р.                                                                                   № 4/1643-21/211 (4/325-9/48, 4/3426-12/378)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіГрека Б.М. –(доповідача у справі)

суддів :Уліцького А.М.Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Український мед”

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.02.07

у справі№4/1643-21/211 (4/325-9/48, 4/3426-12/378)

господарського судуЛьвівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Український мед”

доПриватного підприємства “Трансекспо”

простягнення 129749,52 грн.

за участю представників від:

позивача Горішника В.Л. (директор)

відповідачівне з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Український мед”, яке набуло право вимоги на підставі договору уступки права вимоги від 01.06.03, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Трансекспо” 129749,52 грн. збитків, з яких 83281 грн. вартість зіпсованих бджолопакетів, 10660 грн. витрати на розвантаження транспортного засобу та утилізація, 24981,71 грн. відшкодування вантажоодержувачу за зірвані договори; 10826,56 грн. –витрати на сплату мита та ПДВ.

Заявлені позовні вимоги були предметом неодноразових судових розглядів. Рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.06 відмовлено в позові до Приватного підприємства “Трансекспо” про стягнення коштів за пошкодження вантажу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.07 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Судові акти мотивовані тим, що вимога про відшкодування збитків у зв'язку з загибеллю бджіл у бджолопакетах –є безпідставною, оскільки причина пошкодження достовірно не встановлена та можливість її встановити втрачена.

Скаржник вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 20.02.07 та рішення господарського суду Львівської області від 10.11.06 підлягають скасуванню та  просить ухвалити рішення про стягнення суми збитків в повному обсязі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суд, встановивши факт загибелі бджіл у бджолопакетах, не взяв до уваги та не оцінив доказів по справі та приписи Конвенції про договір міжнародного переведення вантажів по дорогах, підписаного у Женеві 19.05.56 (чинна з 01.06.86).

Відповідно до положень ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що відбулася в період між прийняттям вантажу та його передачею. На думку скаржника, докази, що є в  матеріалах справи свідчать, що пошкодження вантажу сталося до передачі його отримувачу, проте судами це залишено поза увагою та не дано належної правової оцінки.

Статтею 18 Конвенції визначено, що перевізник обтяжений обов'язком доказування того, що втрата вантажу, його пошкодження сталася не з його вини, а під впливом певних обставин, визначених Конвенцією. Отже, скаржник вважає, що висновок зроблений в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду про відсутність доказів на підтвердження позовних вимог при відсутності документального доказу відсутності вини перевізника у загибелі вантажу є необ'єктивним.

Окрім того, скаржник зазначає, що твердження відповідача про те, що товар був завантажений хаотично, без відповідних “продухів-проходів” не відповідає дійсності. Посилання відповідача на статтю за Конвенцією є наданням неправдивої інформації, оскільки такі твердження спростовуються документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: акти, що складені повітовим ветеринарним лікарем 04.06.04, 09.06.03, протокол відбору проб від 06.06.03, результат огляду та ремонту, агрегату холодильника та кондиціонера від 11.06.03.

Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи і встановлено в судових актах,  02.06.03 між позивачем (продавець) та BEE HONE Sp z. o. o. Республіка  Польща (покупець) на підставі контракту № 2/2003 від  06.05.03 підписано рахунок-фактуру № 1 на поставку бджолопакетів у кількості 680 шт. по ціні 25 доларів США за штуку на загальну суму 17000 доларів США. Умови поставки -СРТ- Бельсько-Бяла (Республіка Польща).

На виконання умов даного договору між позивачем (відправник) та відповідачем (перевізник) укладено договір перевезення за маршрутом Львів (Україна) –Вадовіче (Республіка Польща) одержувач BEE HONE Sp z. o. o. бджолопакетів (бджолосімей). Виконання зобов'язання по перевезенню підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR А

№ 0528616 та не заперечується сторонами. В той же час, судами визнано не тільки факт надання послуг з перевезення, а і загибелі частини товару.

Ухвалюючи судові акти про відмову в стягненні збитків за часткову порчу товару, судом проаналізовано умови контракту, транспортні документи та зроблено висновок, що в порушення положень Конвенції, позивачем в СМR не відображено особливі умови перевезення, не узгоджено перевезення вантажу автомобілем, який підтримує  сталу температуру.

З огляду на відсутність доказів наявності вини відповідача, та в силу приписів та застережень положень ч.2 ст. 623 ЦК України судами зроблено висновок, що вантаж, прийнятий відповідачем для перевезення у присутності експедитора позивача був розмитнений та у належному стані  переданий одержувачу без зауважень. Псування вантажу сталося після прийняття одержувачем вантажу. Окрім того, судом зроблено застереження, що причина пошкодження достовірно не встановлена і можливість її встановити втрачена, а тому відсутні правові підстави для відповідальності відповідача по пошкодженню зіпсованих бджолопакетів в кількості 625 штук, що становить 83281,25 грн.

Судом відхилено вимоги по стягненню витрат на розвантаження транспортного засобу та утилізацію зіпсованих пакетів в сумі 10660 грн. Суд визнав також безпідставними вимоги по відшкодуванню упущеної вигоди польської сторони в сумі 24981,71 грн. та витрати за мито та ПДВ, які понесла польська сторона за оплату зіпсованого товару в сумі 10826,56 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд, Львівський апеляційний господарський суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, зазначивши, що позивач не довів тих обставин, на які посилається, як на підставу своїх вимог. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції належним чином підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Здійснюючи судовий розгляд вимог про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті міжнародного перевезення, суд першої та апеляційної інстанцій вірно визначили, що відносини сторін регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19.05.56, що встановлює відповідальність перевізника.

Згідно із ст.ст. 6, 7 Закону України “Про правонаступництво України”, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України. Згідно із Законом України “Про дію міжнародних договорів на території України”, укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори, становлять невід'ємну частину національного законодавства.

Згідно із ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Разом з тим, під час судового розгляду суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги та не оцінили застережень Конвенції, які регулюють даний спір.

Відповідно до ст. 9 Конвенції, накладна, якщо інше не доведено, має силу договору відносно його умов та  погодження прийняття вантажу перевізником. За відсутності у накладній обґрунтованих перевізником зауважень існує презумпція того, що вантаж та його пакування були зовнішньо у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, а також кількість вантажних місць їх маркування та номера відповідали вказівкам у накладній.

Стаття 17 Конвенції визначає, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що відбулося в період між прийняттям вантажу та його передачею. Статтею 18 Конвенції визначено, що перевізник обтяжений обов'язком доказування того, що втрати вантажу, його пошкодження сталися не з його вини, а під впливом певних обставин, визначених Конвенцією.

Надані до справи документи свідчать про те, що при прийнятті перевізником від відправника вантажу не було зроблено зауважень про особливі умови перевезення як із сторони відправника  графа 13 товарно-транспортної накладної (СМR) так і з сторони перевізника графа 18 (СМR), який прийняв вантаж до перевезення після митного оформлення в  режимі експорту та зобов'язався доставити його згідно ст. 109, 110, 111, 112 Митного кодексу.

Разом з тим, в акті прийняття продукції за кількістю і якістю від 06.06.03  зазначено, що стан продукції –неживі бджоли, непридатні для подальшого продажу. Висновків інспектора повітового інспекторату ветеринарії від 04.06.03, протоколу відбору проб від 06.06.03, протоколу авторизованої станції сервісу від 11.06.03 про поломку автомобільного агрегату результатів огляду, що підтримує сталу температуру та його ремонт.

Для настання відповідальності внаслідок спричинення шкоди необхідна наявність складу порушення, що включає в себе: настання шкоди, протиправність поведінки спричинителя шкоди, причинний зв'язок між першими елементами та вина спричинителя шкоди.

Колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається причинний зв'язок між поломкою автомашини та наслідками, що настали (загибель частини товару). Доказів відсутності вини перевізник не надав.

Загальна сума заявлених вимог становить 129749,52 грн., з яких 83281,25 грн. –вартість зіпсованих 625 бджолопакетів по ціні 25 доларів США за один бджолопакет; 10660 грн. –витрати на розвантаження транспортного засобу та утилізацію зіпсованих пакетів; 24981,71 грн. –відшкодування за зірвані договори та втрачені прибутки  польської сторони, 10826,56 грн. –витрати на мито та ПДВ, які понесла польська сторона внаслідок оплати за зіпсований товар.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням, або пошкодженням майна, а також, витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, коли б її право не було порушене.

В силу положень Господарського процесуального кодексу України та норм цивільного законодавства на позивача покладається обов'язок доведення розміру спричинення збитків та причинний зв'язок в нанесенні шкоди. В той же час, розмір збитків позивачем доведено в частині стягнення вартості зіпсованих 625 бджолопакетів, що становить 83281,25 грн., витрат на розвантаження транспортного засобу та утилізацію зіпсованих пакетів у сумі 10660 грн.

Щодо стягнення неодержаних доходів (відшкодування за зірвані договори та втрачені прибутку польської сторони), як складової частини збитків, то законодавець приписує при визначенні обґрунтованості заявленої вимоги враховувати заходи, вжиті кредитором з метою їх одержання. Натомість позивачем не доведено понесення збитків в сумі 24981,71 грн. Та витрат на мито та ПДВ в сумі 10826,56 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині відмови в стягненні збитків в сумі 93941,25 грн. підлягають скасуванню, а заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Український мед” задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 10.11.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.07 по справі № 4/1643-21/211 скасувати в частині відмови в стягненні збитків в сумі 93941,25 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Український мед” в частині стягнення 93941,25 грн. задовольнити.Стягнути з Приватного підприємства “Трансекспо” 79066 м. Львів, вул. Сиківська,  10/109, р/р 626000011127 в ПЛУ АТ “Кредит банк” (Україна) МФО 325365, ЗКПО 30387091 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Український мед”, 79052, м. Львів, вул. Вигоди, 56/5, р/р 26004016429 в ПЛУ “Кредит Банк” (Україна), МФО 322365, ЗКПО 31729724   93941,25 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 10.11.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.07 залишити без змін. Зобов'язати господарський суд Львівської області видати наказ.

Головуючий - суддя                                                                      Б. Грек

Судді                                                                                                    А. Уліцький

                                                                                                    Л. Стратієнко