Ухвала

від 22.06.2017 по справі 815/4932/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4932/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта -ОСОБА_1

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» ( Позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № НОМЕР_1 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та № НОМЕР_2 від 06 вересня 2016 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 254 682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з контрагентами відбулись реальні господарські правовідносини, за виконані роботи та надані послуги позивач зі своїми контрагентами розрахувався, і сторони договорів зазнали змін майнового стану. Всі операції підтверджуються первинними документами та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства. Позивач вважає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач фактично намагається покласти на позивача відповідальність за дії інших суб'єктів господарювання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - позов задоволено.

Скасовані податкове повідомлення-рішення №0007331401 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та податкове повідомлення-рішення №0007341401 від 06 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 254682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн. - скасувати.

В апеляційній скарзі, Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 07 грудня 2016 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» , за результатами якої було складено акт від 22.08.2016 року № 264/15-32-14-01/00383716 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай - Пак» , код за ЄДРПОУ 00383716 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.03.2016.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 254 682 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 18 473 грн.( ППР на суму 8105 грн.)

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що не встановлена дата оплати за товари, відповідно до виписок банку та/або дати отримання таких товарів у зв'язку з відсутністю видаткових накладних по контрагентах ТОВ "ЮНІЛАК", ТОВ "Южлитографметалл", ТОВ "Дунай-Метал- Сервіс", ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ"

На підставі акту перевірки від 22.08.2016 року № 264/15-32-14-01/00383716 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0007331401 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та №0007341401 від 06 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 254682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що в періоді, який перевірявся, контрагентами Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» були ТОВ "ЮНІЛАК", ТОВ "Южлитографметалл", ТОВ "Дунай-Метал- Сервіс", ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ".

Позивач уклав з вказаними контрагентами наступні договори: з ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ" договір поставки №5 від 05.01.2015 р. на постачання ущільнювального кільця; з ТОВ "ЮНІЛАК" договір поставки №В-14/11 від 28.08.2014 р. на поставку витратних матеріалів для поліграфії; з ТОВ "Дунай-Метал-Сервіс" договір №0001/14 від 10.01.2014 року на виконання робіт з переробки сировини замовника - жерсті, з рулонної в листову; з ТОВ "Южлитографметалл" договір купівлі-продажу № 2/07-1 від 02.07.2015 року на продаж жерсті білої 0,18x820 та договір купівлі-продажу № 8 від 02.10.2015 року на продаж жерстебанки та кришки.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами позивач надав до суду: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

В судовому засіданні на вимогу апеляційного суду позивач надав завірені банками платіжні доручення, які підтверджують перерахування коштів позивачем ТОВ "ЮНІЛАК", ТОВ "Южлитографметалл", ТОВ "Дунай-Метал- Сервіс", ТОВ "СОЮЗ ЕРІДАН КОМПАНІ" по вищезазначених господарських операціях.

Крім того, позивач також стверджував про наявність наданих платіжних доручень і під час перевірки. На вимогу суду апеляційної інстанції щодо обов'язку відповідача надати додаток 3.1 до акту перевірки, в якому нібито зазначено про відсутність цих платіжних доручень під час перевірки, представник відповідача не надав вказаний документ без будь якого обгрунтування, і таким чином не спростував позицію позивача щодо надання всіх необхідних первинних документів саме під час перевірки. ( а.с. 28).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання податкових накладних від контрагентів у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов вірного висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомленнь-рішень №0007331401 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та №0007341401 від 06 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 254682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 06 вересня 2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8105 грн. та № НОМЕР_2 від 06 вересня 2016 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 254 682 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63671 грн.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: