Ухвала

від 19.06.2017 по справі 446/1530/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 червня 2017 року м. Київ К/800/20087/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року.

Після дослідження змісту оскаржуваних судових рішень приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум.

Зобов'язано відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує підвищення до пенсії у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян , відповідно до якої з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні, тобто в розмірі, меншому, ніж той, що гарантований п. г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України Про пенсійне забезпечення має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654, тому застосуванню в даному випадку підлягає саме Закон.

Крім того, суди зазначили, що положення частини третьої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Така правова позиція щодо застосування наведених норм права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно), 17 лютого 2009 року (№21-2107во08), які відповідно до вимог статті 244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Таким чином, з аналізу вказаної норми слідує, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень суд вбачає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку по справі.

Крім того, приходжу до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кравцов О.В.